Ніч 11
11 грудня 2013, 20:50
Власник сторінки
громадський діяч
З лави навпроти Беркута на Інститутській вчора
Ніч 11.Нарешті треба було виспатися після двох безсонних ночей. Тим більше, що місто вчора було спокійніше, ніж напередодні. ВВешників і беркутів майже на усіх блокпостах замінили курсанти Академії внутрішніх військ МВС. Їх було мало і несли службу вони явно на розслабоні. Подекуди спирали на автобуси щити і так залишали. Правда, це насторожувало - значить, беркути мають час відпочити і перегрупуватися.
Також дивно виглядали порожні самоскиди на спеціально для них відкритій Михайлівській площі. Якраз добре туди б помістилися барикади.
Тільки-но ми з Андрієм повернулися на нічліг, як УП терміново видала коротке повідомлення, що Беркут розбирає барикаду на Інститутській. А у штурм однаково не вірилося - це ж треба бути таким немудрим!
Доїхати поближче до Майдану не вдалося. ДАІшник завертав усі машини біля Бесарабки. Пішки тротуаром Хрещатика пройшли до барикади Майдану на Хрещатику. Толкової відповіді на запитання, що робити для захисту Майдану від оборонців барикади не отримали.
На Інститутській під барикадою зібрався гурт чоловіків, більшість з яких були у касках. Ходіння з палицями по Майдану та галас в соцмережах були лише бравадою: ні у кого в руках нічого не було. Спокійна і організована сила.
Власне, самоорганізована. Я так до кінця ночі й не зрозумів, хто був командиром на цій ділянці фронту. Були хлопці з мегафонами, але навіщо ті мегафони були їм, якщо вони ними майже не користувалися, я не зрозумів також. Цей самостійний організм регулював себе сам. Хтось побачив щось - кричить і махає рукою. Лава налягла праворуч. Певне, ватаги середньовічних воїнів були більш креованими.
Більшість була налаштована не на розборки з бійкою, а на максимально коректне протистояння. Тому коли у перших рядах з'являлися надто активні хлопці, їх свої ж вгамовували або відправляли назад. А коли з'явився провокатор, його усі дружно прогнали крізь коридор зі стусанами і випхали за межі лави. Відібрані у беркутівців щити після плавання туди-сюди над головами таки повертали власникам.
Через високу барикаду не було видно, що там робиться на боці Беркуту. Зі сцени Майдану читали молитву за молитвою: нас що тут, погрібати зібралися? Давай рок-н-ролл!
Прелюдія затягувалася. Паузу заповнювали закликами до бійців не виконувати злочинних наказів, вітанням "Слава Україні" і вигуками "Зека - геть!"
І ще ніколи Гімн України не співався таким чоловічим хором.
А тим часом беркутята за допомогою МНСників розбирали барикаду. Після другої барикаду розібрали і спробували прорвати загорожу з металевих щитів. Перші ряди добре трималися, задні - добре їх підпирали. Беркутята налягали усією масою своїх тіл, били ногами. Серед них траплялися дебелі бугаї з широченними плечима і шиями.
Хоч деякі були добряче рознервовані, обидві сторони намагалися грати за правилами. Протестантів не висмикували і не намагалися затримати. Беркутівців не били і не кидали в них нічого. Вочевидь, дубасити палицями вони наказу не мали.
Нарешті запопадливі МНСники підбігли з болгаркою і викресали іскру - почали пиляти металеву загорожу.
Усі були в доброму гуморі. А зараз буде Бородіно.
Беркут мав перевагу. Налягав згори, а ми внизу мали упиратися в слизьку бруківку. Аж дивно, як наша лава витримувала. Довелося відступати потроху, але були й результативні контратаки. Беркут, видно, на опір не сподівався. Взяв вимушену паузу.
Після відновлення натиску пішли гази. Як якісь спецефекти у голівудівському кіно. Люди з перших рядів з обпеченими очами пробивалися крізь лаву на вихід. Це ускладнювало справу, адже вони нехотячи тиснули заодно з Беркутом і розрізали стрій.
Плечем до плеча зі мню стояв хлопець Олексій і грамотно коментував усе, що відбувається. Коли Беркут прорвав наш правий фланг, він констатував: все, хлопці, треба шукати спосіб, як спокійно відступити. Адже ясно, мовляв, що у такій кількості і з такими тилами ми не зможемо протистояти.
Напруга зростала. Понад головами пронесли чоловіка за п'ятдесят у тил - прямо як рок-зірку якусь. Лава викорчувала молоде дерево на тротуарі і відступала разом з ним.
У натовпі головне не впасти - затопчуть.
Нас відтіснили до входу у дитячий магазин. У ньому колись і ми речі купували.
Беркут прорвався і зліва. Коло звузилося. Тепер обличчя бійців за заборолами можна було побачити впритул. Стало гаряче.
Ми перехопили ініціативу. Раптом крізь лаву ззаду посипалися беркутівці. Тепер коридор треба було зробити для руху у зворотньому напрямку - для їхнього відступу. Дехто з переляканих хлопців поки пройшов крізь лаву до своїх встигав по кілька разів пеерекрутитися навколо своєї осі. Ніхто не намагався принизити супротивника - вдарити або відібрати амуніцію.
На пагорбах та на мості через Інститутську продовжували стояти глядачі.
Все стихло. Стояти холодно. Треба було, нарешті, оглянути місце дії. З горба біля Жовтневого палацу було помітно, що наша лава за дві години протистояння збільшилася втричі.
Беркут і міліція УМВС в місті Києві перекрили перехрестя Інститутської та Хрещатика у самому низу.
Навпроти входу до Будинку профспілок теж спецпідрозділи, але вхід так само перекрито нашими.
Далі на Михайлівській - вціліла барикада. Сюди зігнали пару тисяч спецпризначенців, але що толку? Підігнати спецтехніку для руйнування барикади на вулиці вже не можна було. А натиснути на вузький прохід у барикаді спецпризначенці не могли з достатньою силою - дарма, що їх багато.
Усі міліцейські підрозділи за винятком кількох десятків беркутів відступили. Вони не змогли розсікти Майдан навпіл і не взяли штабу! Штаб - головне. На війні як на війні.
Однозначно, хто лиш може рухатися має бути в Києві на Майдані! Але ми _вже_ перемогли. В чергве на цьому Майдані гідності самодостатніх людей!
Слава Україні!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.