Віддати все, що нам не належить

Великий бізнес свідомо тримає Україну закритою територією - поки все державне і громадське не доділять. Є сенс найшвидше все віддати тим, хто і так візьме. Може коли не стане що грабувати - почнуть розвивати?

Україна – парадоксальна територія. 3тє місце в світі за кількістю орних земель, 5те за довжиною магістральних трубопроводів, 3тє місце в Європі за власним видобутком газу (після Нідерландів і Норвегії), 5-те в Європі за видобутком нафти, 13те в світі за видубутком вугілля, 18те за виробництвом електроенергії,  29те місце в світі за освіченістю, 30те місце в світі за розміром дорожньої мережі, внутрішні водойми, порти, вихід до моря, рекреаційні ресурси і культурні пам’ятки.

І що ми від всього цього багатства маємо? Аж 108 місце в світі  за рівнем номінального ВВП з показником 3,002 USD на душу населення. Це найнижчий показник у Європі (за виключенням Молдови). Навіть за паритетом купівельної спроможності (компенсує рівень доходів економіки на рівень цін у ній) Україна посідає 100-те місце.

Видається, що Україна чи не найгірше використовує своє територіальне положення, пост-радянську спадщину, землю, людські і капітальні ресурси, водні шляхи і транспортну інфраструктуру, доступ до моря і інші фактори.

Українська публічна сфера так глибоко занурилась в популістичні дискусії, що відсутнє будь-яке осмислене обговорення нашого місця в світі. Тим більше, відсутня дискусія економістів і експертів щодо економічної стратегії. Вважається, що ми на шляху розвитку зіштовхнулись з якимось непереборними перепонами, які вимагають винайдення власного «українського шляху». На цьому тернистому шляху країну раз за разом потрясають потужні кризи, девальвація валюти, не йдуть інвестиції, не приходять міжнародні компанії, імпортні товари дорогі, а вітчизняні не виробляються. Але нічого, заспокоюють нас політики, – ми сильні і вибредемо своєю стежкою на «велику дорогу»

Правда полягає в тому, що країну свідомо тримають ізольованою, бо вітчизняний великий бізнес хоче доділити все державне і громадське. Пошуки «українського шляху» це жуйка для «плохуватого» електорату, яка має пояснювати чому нам так важко під час перехідного періоду. Власне і куди ми переходимо вже не ясно, бо після «погано» багатьом стає «ще гірше».

Але гіршає далеко не всім. Великий вітчизняний капітал стрімко збагачується, про що красномовно свідчать щорічні рейтинги найбагатших українців ТОП100. Оновлення  автопарків, розростання приміських елітних зон, розбудова гламурних розваг свідчать, що в країні далеко не всім погано. Зручно не зважати на решту, якій залишається курити, пити, колотися, сидіти за дрібні злочини, вмирати від СНІДУ, їхати на заробітки в Європу і торгувати через кордон цигарками і горілкою.

До чого все це? До того, що українцям пора зрозуміти, що головним ворогом інтересів суспільства є не політики – вони лише маріонетки в руках великого бізнесу, якому загалом однаково на якого політика ставити – краще на всіх одразу, пропорційно до рейтингу. Саме тому, Президент Янукович зараз намагається і сам стати великим олігархом, розбудовуючи власну бізнес імперію – негоже такій поважній людині бути на підтанцьовках.

Тут є проблема, бо не тільки політики знають, що олігархи – найкращий роботодавець. Кожен випускник ВУЗу мріє працювати в Києві, бажано на компанію, яка сидить в «Леонардо» чи «Парусі». Найсвітліші голови всієї країни регулярно літають в Донецьк, працюючи на головний офіс найбільшої вітчизняної корпорації. Люди з «золотими руками» мріють будувати чи обслуговувати будинки в Кончі-Заспі, чи допомагати освоювати «золоті бюджети» будов за державні кошти. Міжнародні компанії програють вітчизняним групам змагання за найкращих спеціалістів.  

Чи не єдиний шанс заробляти достойну зарплату – допомагати великому вітчизняному бізнесу ділити країну, освоювати бюджетні кошти, підраховувати вартість активів чи продавати їх іноземцям. Зрідка непогано заробляють ті, хто розробляє і запускає бізнеси і збільшує продажі, хоча олігархи надають перевагу роботі з «рейдерами», які більш надійно «консолідують і поглинають» вже готові успішні компанії.  На великий бізнес працюють найкращі в усіх сферах. За таких умов, чи є шанс у країни - тобто, у тих, хто не працює на олігархів?

Хотілося написати «ні, жодного шансу», і на цьому закінчити цей допис. Але хочеться помріяти про перспективи. І вони є. По-перше, великий бізнес вже от-от все доділить: Укртелеком продається, а вуглепром  приватизується. Залишилися НАК «Нафтогаз», «Енергоатом», «Укрзалізниця», «Укрпошта», каскад ГЕС, десяток ТЕС, пара банків, Южмаш, заводи Малишева, «Мотор Січ», «Турбоатом», «Зоря», «Прогрес» та бюро Антонова. Більшість з них фактично приватизовані бо керуються приватними структурами.  Ще є сільськогосподарська земля, яку цього року дозволять продавати і агрохолдинги нарешті переведуть її з формальної аренди у офіційне володіння.

Коли в країні більше не буде що ділити, прийде час продавати «наконсолідоване». Покупцем зможуть виступати міжнародні компанії. Більше того, виявиться, що вартість «консолідату» залежить від характеристик української економіки – чим більш вона буде стійкою і відкритою, тим більше зможуть виручити власники активів. Отож, у великого бізнесу  з’являться реальні мотиви формувати здорове економічне середовище, треба лише по-новому смикати ниточки політичних маріонеток.

Продаж активів міжнародним компаніям приведе сюди не тільки передові технології і досвід, але і значні капітали, які від власників активів будуть потрохи розтікатися по суміжним галузям і зрештою дадуть відчутний ефект практично кожному українцю. Що матимемо на виході – відкриту економіку, міжнародних гравців, відсутність корупції на держактивах (вони всі в приватних руках), значні вливання міжнародного капіталу. Це значно відчутніше відобразиться на добробуті середнього українця, ніж зусилля всіх Урядів за останні 20 років.  

То може є сенс пришвидшити цей процес? Шанс України (за існуючого рівня корупції) в найшвидшій легальній передачі у власність великого бізнесу всіх активів. Беріть просто так, і прямо зараз!

Більше фактів про Україну, її місце в світі і можливості ТУТ.