Що треба реформувати в Україні?

Пошуки власного економічного рецепту є не більше, ніж ширмою, за якою відбувається переділ країни вітчизняними можновладцями від влади і бізнесу. Результати пошуків для більшості населення - зубожіння.

 Вже 20 років наші можновладці видумують український рецепт успіху. А поки ми пережовуємо телеказки про «унікальний український шлях», країна стає все більш закритою: незрозуміло як платити податки і відкривати/закривати бізнес, як розмитнити контейнер і довезти його без поборів до складу, як виграти державний тендер - взагалі є містикою.

Може це і є «український шлях» - закритися від усього світу, дати  розкрасти все «нашим», а там, дивись, всім потроху перепаде? В України є шанс перевірити цю гіпотезу, хоча світовий досвід показує, що так не буває – або країна відкрита і багата, або закрита і бідна.

Щоб переконатися, що найбільш закриті економіки є найбільш убогими, достатньо проаналізувати індекси економічної свободи і глобальної конкурентоспроможності для всіх країн світу і порівняти їх з показниками ВВП на душу населення –фактично показником добробуту середньої людини. Висновок однозначний – що бідніша економіка, то більш вона закрита. І, відповідно, навпаки. 

Рейтинг економічної свободи за 2010 (Index of Economic Freedom), який готує «The Heritage Foundation» відводить Україні 162 місце, в самому кінці списку країн світу. Не менш драматично виглядають позиції України в глобальному рейтингу конкурентоспроможності (Global Competitivness Index) - 89-е зі 139 країн світу, перед Гамбією та Гондурасом.

Не мають дивувати і  наші результати щодо суспільного добробуту: за даними МВФ (2010), Україна посідає 108 місце серед країн світу за рівнем номінального ВВП на душу населення з показником 3 002 USD. Це найнижчий показник у Європі. Серед країн колишнього СРСР лише Молдова, Грузія і Узбекистан мають нижчі. За паритетом купівельної спроможності місця України трохи вищі – 100 позиція за даними МВФ (2010) і 86-та за даними Світового Банку (2009) з показниками 6 665 USD і 6 327 USD відповідно.

Тому, якщо Президент і Уряд щиро мають намір боротися з бідністю – треба думати, як збільшувати відкритість економіки і її конкурентоздатність. Напрямки необхідного реформування також містяться в складових індексів. GCI містить 135 напрямків зібраних у 12 груп – детальна історія хвороби, вона ж діагноз і дороговказ для лікаря. 

Почати «лікування» пропонується з тих позицій, за якими Україна входить до 10-ки найгірших країн світу. Україна серед найгірших зі всіх 139 країн, для яких обраховується індекс глобальної конкурентоздатності, за такими показниками: права власності, незалежність судової влади, марнотратство державних коштів, ефективність законодавчих органів у вирішенні спорів, ефективність законодавчих органів в регуляторній сфері, етична поведінка підприємств, захист прав міноритарних власників, якість автомобільних доріг, дефіцит бюджету, інфляція, ефективність податкової системи, витрати на аграрну сферу, тягар митних процедур, надійність банківської системи.

А поки що виходить, що держава на всіх рівнях робить все можливе, щоб в Україні неможливо було працювати поза корупційним середовищем. Кожен «чужий» (непосвячений в розклади) вимушений буде піти або знайти українського “посвяченого” партнера.

P.S. Щоб лікарі розуміли, чим ще доведеться займатися найближчим часом, приведу список симптомів, за якими пацієнтові Україна вкрай погано. За нижченаведеними позиціями ми входимо до 30-ти найгірших країн світу: захист прав інтелектуальної власності, суспільна довіра до політиків, платежі та хабарі, фаворитизм в прийнятті рішень державних службовців, тягар державного регулювання, прозорість державної політики, організована злочинність, довіра до правоохоронних органів, дієвість аудиторських та бухгалтерських стандартів, якість інфраструктури повітряного флоту, середньостроковий вплив туберкульозу на бізнес, розповсюдження ВІЛ, якість шкіл менеджменту, надання послуг з тренінгу, інтенсивність місцевої конкуренції, домінування ринкових відносин (в смислі, неринкових), ефективність антимонопольної політики, загальна податкова ставка, застосування торгівельних бар'єрів, Частка іноземного капіталу, вплив ринкових правил на ПІІ, ступень орієнтації на покупця, відносини працівник – роботодавець, довіра у професіональний менеджмент, втеча інтелекту, розвиненість фінансового ринку (тобто, нерозвиненість), доступність (за ціною) фінансових послуг, фінансування через місцевий фондовий ринок, легкість отримання кредиту, доступність венчурного капіталу, обмеження на рух капіталу, регулювання фондового ринку, трансфер прямих іноземних інвестицій та технологій, стан розвитку кластерів, контроль за міжнародною дистрибуцією, готовність делегувати повноваження, закупівля державою високотехнологічних продуктів.