"День гніву" - як дзеркало громадянського суспільства?

Чи на часі согодні в Україні протестні акції з радикальними вимогами?

14 травня пройшло, "День гніву" не відбувся. Чому так сталося? Чи на часі сьогодні в Україні протестні акції з радикальними вимогами?

Для того щоб акції протесту були успішними необхідно, що найменше дві головні умови. По-перше, рівень недовіри до діючої влади має бути значно вищий, ніж в опонентів, а рівень довіри навпаки меншим, чого на сьогоднішній день ми не маємо. А по-друге, пропозиції суспільству повинні бути не тільки популістськими, в хорошому сенсі цього поняття, але й такими, що будуть втілені в життя найближчим часом. Тобто вимагати сьогодні і перевиборів Верховної Ради, і відставки уряду, і імпічменту Президента, і багато ще таких "і", це завчасно давати підстави для сумніву в реальності цих вимог громадянам, а навіщо виходити на акцію, якщо вона заздалегідь нічого не зможе виконати з таких вимог?

Отже, організатори мали б розуміти і виходити з реальної стуації, що склалася в країні. Крім того, рівень недовіри до політичної опозиції також не зменшується, тому ставити політичні вимоги громадським рухам не зовсім правильно, краще було б обєднуватись з іншими такими рухами, чи підтримувати їх акції. Наступна акція  "Вперед"запланована на 19 травня, побачимо, чи візьмуть до уваги організатори цієї акції, помилки "Дня гніву", чи буде узгодження, координація, обєднання дій між різними рухами та організаціями? А саме головне, чи розуміють і знають кінцеву мету таких акцій, їх організатори, та яким чином вони будуть  про це інформувати наше суспільство, та втілювати її в життя.