Бездарі, а при владі.

Шановні друзі, я щиро вітаю вас і дякую за ту увагу, яку ви приділили цьому сайту і можливості поспілкуватися.

 Я  спілкуюся з людьми щоденно і сприймаю абсолютно різні точки зору, в своїх діях я все-таки керуюсь Конституцією України, чинними законами, рішеннями Партії захисників Вітчизни, її програмними настановами і, як і всі ви, підводжу підсумки кожного дня в своїй роботі чи роботі законодавчого органу в цілому, і не можу не дати оцінку тому, що сталося за минулий рік в країні після зміни влади. Що ми зараз відмічаємо? Тут є перед нами філософське питання – роковини чи річницю? Я більше схильний вбачати, що ми маємо, підсумовуючи цей рік, сказати, що у нас роковини. Роковини демократії, роковини свободи слова, яка існувала до того, ну і роковини обіцянкам покращити життя вже сьогодні. Точно так же, як і обіцянка почути всіх перетворилася в реальності на те, що країна отримала Прем’єр-міністра України, не здатного опанувати державну мову, не здатного виконувати вимоги Конституції і законів, навіть по відношенню до народних депутатів України. За ці роковини Прем’єр-міністр не бачив опозицію, не чув її, і навіть відмовлявся її приймати, всупереч закону і Конституції. Як керівник опозиційної партії, яка налічує понад 70 тисяч членів, в умовах, коли більшість в парламенті сформована в неконституційний спосіб і всупереч волевиявленню виборців, я продовжую вивчати кожен законопроект, який подається на розгляд Верховної Ради, я вивчаю всі укази Президента і постанови уряду. І констатую ще той факт, що в Україні у вересні 2010 року стався антиконституційний переворот, внаслідок якого без урахування волі єдиного джерела влади – українського народу, його представників у парламенті народних депутатів України у напівшахрайський спосіб було замінено одну Конституцію на іншу. Напівшахрайський – тому що Конституція не передбачає зміну її Конституційним Судом. Разом з тим, я живу тим же самим життя, що і живуть всі громадяни України, і намагаюсь в цей важкий час захищати права людей від їх масових порушень. Я надзвичайно вдячний Уповноваженому Верховної Ради з прав людини Ніні Іванівні Карпачовій за те, що вона знайшла в собі мужність, будучи висуванкою тих політичних сил, які узурпували всю владу в країні, відстоювати позиції верховенства Конституції та закону України. Влада за цей рік працювала проти українців, проти української держави. А вертикаль, яку вона побудувала, слугувала виключно інтересам крупного капіталу і олігархів. Тож не дивно, що законопроекти опозиції, у тому числі мої, направлені на зміну цього становища, або не розглядаються, або відхиляються. Яскравим прикладом цього є мій законопроект "Про денонсацію угоди між урядом СРСР і урядом Кіпру про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна". По цій угоді від оподаткування звільняються будь-які доходи, зо виникають на території України або Кіпру, в тому числі дивіденди, проценти, роялті, які перераховуються з однієї країни в іншу. Тобто, резиденти України можуть цілком легально, без якого-небудь оподаткування, виводити за кордон значні суми коштів. На превеликий жаль, законопроект про денонсацію №7091 не розглядається у Верховній Раді, а позиція керівника уряду Азарова різко змінилася, незважаючи на наявність у мене його відповіді, особистої, за його підписом, про те, що він готовий до денонсації цієї угоди.

Підсумовуючи, хочу сказати, що в соціальній сфері ми отримали падіння рівня життя, у внутрішньополітичній – напруження і узурпацію влади, у зовнішньополітичній – зниження авторитету України до мінімального.