Стратегія Києва: хто буде жити в Києві-2025?

13 липня 2011, 07:06
Власник сторінки
Управляючий партнер в PlusOne DA: цифрові комунікації
0

З документу хотів зрозуміти: чи приваблюватиме Київ майбутнього одарованих, розумних і підприємливих? Чи місто перетвориться на східноєвропейське болото, з якого буде намагатися втікти кожен, хто має достатньо знань, грошей чи рішучості.

.

Мої перші враження від проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року були вкрай критичні. Щиро засмутили як відсутність амбітних цілей в документі, так і орієнтація на освоєння ілюзорних мільярдів на недостатньо обґрунтовані цілі. Емоційним поривом було рознести в пух і прах запропонований документ і проголосити необхідність напрацювання іншого.

Але така реакція зведе дискусію до протиборства, в якому розробники найімовірніше цілком відкинуть емоційно неврівноважені вигуки з натовпу. Задачею ж я бачу ухвалення сильної стратегії Києва, яка відкриє перед містом перспективи найкращих європейських столиць. Йдеться про вибір, чи зможе Київ утримати і привабити зі всього світу найталановитіші особистості, виставляючи своїм мешканцям високу планку щодо рівня доходів, освіти, підприємницького таланту і пропонуючи найвищий рівень комфорту, екологічності, бізнес-можливостей, технологій. Інший вибір - східноєвропейське болото, з якого буде намагатися втікти кожен, хто має для цього достатньо знань, грошей чи просто рішучості. Хтось згадає про магнетичну силу патріотизму, але наші найпалкіші патріоти лікуються в Австрії, купують житло в Лондоні, будують офіси в Женеві, навчають дітей в Нью-Йорку і грають в казино в Монте-Карло. Їхні діти краще пишуть англійською і французькою, ніж українською чи російською. Коли ці діти успадкують активи і посади батьків, розпоряджатися ними вони будуть із закордонних офісів.

Звідси моє запитання до розробників Стратегії 2025, хто буде жити в Києві-2025 - кращі з кращих, чи вимушено-патріотичні? Чи живуть у цьому місті самі розробники і чи хочуть щоб тут жили їхні діти? Бо якщо ми плануємо простір для себе і своїх дітей, то є сенс створювати Стратегію перетворення Києва в найкраще місто на Землі. За інших мотивів, достатньо приготувати красивий документ, який повною мірою відпрацьовує заплачені гроші і дозволяє владі створювати ілюзії турботи про городян.

Я відчуваю особисту відповідальність за те, яка стратегія для Києва буде ухвалена, бо вона визначить мої плани щодо міста проживання і праці. Виключно з цієї позиції я буду критикувати запропоновану Стратегію. З цієї ж позиції я пропоную почати роботу над доповненнями, а по суті розробку іншої Стратегії для Києва і закликаю долучатися до цього процесу кожного, хто має наснагу, необхідні знання і кваліфікації, чи готовий вкластися власними ресурсами в презентаційні матеріали і події.

Про хороше

Сам факт того, що Київська влада об’єднала весь доступний їй інтелектуальний ресурс і пропонує хоч і обмежені, але все ж якісь інструменти публічного обговорення стратегії розвитку міста Києва, заслуговує на найвищі похвали.

Формат і структура документу також відповідають вимогам внятності і презентабельності, що і дозволяє предметно обговорювати ідеї і ініціативи авторів.

Окремої вдячності заслуговують виконавці дослідницького блоку Стратегії. Навіть дуже короткі витримки, що потрапили у фінальний документ, дозволяють скласти уявлення про настрої киян.

І ще одна подяка за зусилля по просуванню громадської дискусії на зовнішніх носіях і в соціальних мережах.

Що має бути іншим

Проект стратегії розвитку Києва до 2025 року, на жаль, передбачає поверхневі зміни. За великим рахунком, цей документ правильніше було б назвати “Великий ремонт”. Власне, слово ремонт вживається в документі 17 разів, реконструкція – 15, модернізація – 34. Щоправда, слово “створення” зустрічається аж 95 разів, але найчастіше створювати передбачається “атмосферу” і “умови”.

Автори Стратегії називають її амбітною, хоча насправді вона не заявляє жодної  амбітної ініціативи, на кшталт того як парижани створювали свій Дефанс, німецькі міста об’єднували у єдину мережу електрички і метро, Прага виносила з центру міста органи державної влади,  Валенсія змінила русло річки і перетворила його на парково-музейну зону, Цюріх ховав під землю залізничні колії.

У відповідних розділах стратегії не передбачені навіть заходи з впровадження в Києві технологій вже звичних для Європи. Наприклад, жодного слова про електричні мережі нового покоління, які б дозволили перетоки від домогосподарств у мережу і забезпечили умови розвитку альтернативної енергетики. Жодного слова про бродбенд і безкоштовний Wi-Fi на всій території Києва. Зате є цілий розділ про електронний документообіг і новий інтернет-портал міськвлади за 12 млн євро.

По всьому документу знаходимо речі, біля яких хочеться поставити помітку “що це таке?”. Наприклад, що таке “київський підручник” і чим він відрізняється від українського? Що передбачає ідея “збереження етнонаціонального балансу в усіх районах Києва”? Що таке “формування репертуару з урахуванням цільових аудиторій”, яке передбачене для “оновлення культурної пропозиції”? 

За відсутності планів впровадження в Києві сучасних технологій і сміливих рішень, Стратегія виглядає як гола претензія на освоєння десятків мільярдів євро протягом найближчих 15 років. Гроші освоять на проектах “модернізації”, ремонту і запуску інтернет-порталів, а борги ляжуть на плечі наступних поколінь, так і не зробивши Київ європейською столицею. Розробники Стратегії нарахували вартість найбільших проектів на суму понад 16 млрд. 990 млн. євро, хоча влада чомусь вже говорить про потреби у 60 млрд дол і просить їх у російських ФПГ.

Тепер коротко по розділах. В “Першокласній інфраструктурі” пропонують зробити  великі ставки на ремонт і маленькі на розширення шляхів, доріг і паркінгів. Але в розділі з назвою “Великі ставки” хотілося б бачити ініціативи, які докорінно вирішують ключові проблеми міста. Ці проблеми автори чітко зафіксували у проведених дослідженнях і представили графічно:

Дороги, затори, бруд, багато людей, транспорт! Городяни чітко вказують, що місто треба  розвантажувати від неефективного трафіку, людських потоків і рівномірно навантажити інфраструктуру. Обсяги і характер заходів, які  пропонуються Стратегією, не компенсують навіть заплановане зростання населення міста. Розвантажувати місто треба рішучими діями. Почати з виносу в район Кончи-Заспи всіх органів влади, які займають тисячі приміщень в центрі міста і працівники яких створюють затори своїм челноковим пересуванням вранці від заміських віл до центральних районів і ввечері назад. Поруч з цим Corruption-City за приватні гроші зведеться Business-City, адже наш бізнес і влада нероздільні. Наступним кроком за місто повинні піти залізничні і авто-вокзали. Залізничні колії в межах міста мають бути об`єднані з метро, що в рази розширить інфраструктуру громадського транспорту і відкриє нові території для осовоєння забудовниками.

“Зроблено в Києві” – шкідлива утопія. В цьому розділі автори хотіли говорити про кластери - групи локалізованих взаємозалежних бізнесів, постачальників, споживачів і асоційованих інституцій в певній сфері. Але чомусь зосередилися на ідеї-фікс з виводу бренду “Зроблено в Києві”. Кого він може надихати? Боюсь, що для іноземців цей лейбл не буде кращим за “зроблено в Китаї”. Навіщо взагалі пріоритизувати розвиток виробничих галузей у сучасному місті? Тим більше, що за результатами досліджень, городяни проти розвитку виробництва і промисловості в межах міста. В самому проекті Стратегії в кількох місцях йдеться про виніс промзон і перепрофілювання існуючих під житлові, адміністративні і бізнес-цілі.

Повертаючись до завдань цього розділу, відзначу, що більшість світових столиць основним кластером роблять не виробництво, а туризм і сервіси. Звільнений від органів влади центр міста дозволяє створити сучасні музеї і туристичні сервіси,  запустити на вільних від заторів дорогах оглядові автобуси. Туристичною принадою мають стати релігійні та історичні місця, які треба позбавити духу “дрімучої релігійності” і адаптувати їх під потреби людей всіх поглядів і віросповідань. Спортивні об’єкти в центрі міста є унікальним явищем в сучасній містобудівній практиці і також вимагають максимального розвантаження центру для комфорту і безпеки відвідувачів. Зелені зони довершуватимуть букет унікальних сторін Києва, щоправда, це вимагатиме їх повного перепланування і адаптації під потреби активного  відпочинку – екологічні, бігові і велосипедні маршрути, парки розваг, екстрім-парки.

“Електронне управління” – фантастична декларація. Електронне урядування є вкрай важливим напрямком, але в документі він означений декларативно. З документу не ясно, чи значить впровадження електронного документообігу повну відмову від використання паперу в діяльності і рішеннях? Не зрозуміло, які роботи протягом 3-х років планується здійснювати з запуску інтернет-порталу, чому він коштує 12 мільйонів євро і кому він взагалі потрібен? Деталізації вимагають і наміри впроваджувати електронні системи управління.

“Культурна долина” – мертвонароджена ініціатива. Автори пишуть: “аналогічно "Силіконовій долині" – світовому центру розвитку інформаційних технологій – у Києві буде створена "Культурна долина" – центр розвитку творчості та мистецтва світового рівня, де місцеві та іноземні таланти зможуть повною мірою реалізувати свій творчий потенціал". В деталізації описується шлях до цього щастя – 50 млн. євро на створення кіно-кластеру (це що таке?) і ще 50 млн. євро на будівництво концертного залу. Третім напрямком передбачена реконструкція театрів і музеїв, але обсяг грошей на це не вказано. Ось як просто, перетворити Київ на “Культурну долину”.

Заявлена амбіція вимагає чогось більшого, а в ході реалізації упреться в брак приміщень для масштабних проектів. Цю проблему вирішує “інша стратегія для Києва”, шляхом перенесення влади за місто. У звільнених будівлях можна створювати сучасні музеї. У мене дух перехоплює, коли я думаю, які експозиції могли б зробити в будівлі Кабміну спеціалісти Німецького музею в Мюнхені, чи в приміщенні Верховної ради – спеціалісти Океанографічного музею в Монако. Уявляю, величезний акваріум під куполом, де, наприклад, може бути представлена фауна прісних водойм: серед гігантських водоростей плавають 5-тиметрові соми, а метрові щуки ганяють зграї карасів.

До речі, в яких одиницях у авторів статистика?

«Дніпровська перлина» - ініцатива-дерибан. Обведені червоними кружечками території - як зони бойових операцій на військових картах. Не вистачає лише стрілок.

Замість цієї карти окремих нерозвинених територій треба готувати і представляти цілісну концепцію розвитку прибережних територій. Разом з сучасними музеями, Дніпро, набережні і упорядковані парково-розважальні зони на островах мають стати основою туристичної привабливості Києва.

“Здоров’я киянина” – ініціатива-ширма, коли за фасадом освітньої програми з гучною назвою ховають: “збільшення кількості майданчиків”, ”створення умов для фінансування”, “велодоріжки” і побудову ще одної арени – спортивної. Якщо це передбачає державне фінансування в стилі підготовки до ЄВРО 2012 – я проти.

“Центр поруч з домом” –  пуста декларація, без жодного рішення. Хоча цей блок міг би обґрунтовувати виніс з центру міста приміщень влади, залізничних і автовокзалів.

Ініціатива “Гавань штаб-квартир” – стратегічна думка, яку можу порівняти хіба з анекдотичною рекомендацією сови для мишей стати йожиками. Дарма, що миші не знають, як її виконати. Сова ж стратег, а не тактик. Так само не ясно, як заманювати в Київ штаб-квартири міжнародних компаній. Існуючий світовий досвід, узагальнений в дослідженнях групи Globalization and World Cities з британського університету Лафборо (Loughborough) свідчить, що це завдання не може бути зведене до запланованих в Стратегії “надання об’єктів під реконструкцію, ділянок для будівництва” та оптимізації “податкового навантаження”.

Ось і всі ініціативи до 2025. Мені на той час буде під 50 років. Хочеться вірити, що Київ буде іншим, ніж він зараз постає зі сторінок Стратегії. Для цього місту треба сформувати і затвердити іншу стратегію. Кличу всіх, хто має знання і кваліфікації, час і ресурси до спільної роботи над таким документом і його презентацією. “Інша стратегія Києва” має доповнити представлену владою, щоб та відповідала 3-м ключовим вимогам:

  • Надихати абсолютну більшість городян.
  • Створювати в місті середовище комфортне для життя, успішний бізнес-простір і туристичну атракцію №1 у Східній Європі.
  • Передбачати реалістичні ресурси і строки виконання, не покладаючи на наступні покоління непідйомний борговий тягар.

Робота над іншою стратегією для Києва має бути закінчена до початку вересня – щоб звучно представити альтернативу, до затвердження презентованого владою документу на сесії Київради.

Я не знаю як побудувати роботу над іншою Стратегією і чи є взагалі шанси зробити кращий продукт. Значною мірою це залежить від того, чи є ще небайдужі жителі Києва, які готові інвестувати свій час, знання і ресурси у принципово інший документ. Якщо такі є, пишіть тут в коментах, на мило, СМС чи в будь-який мій екаунт на Фейсбуці, Вконтактє , Твіттері чи Google+ – будемо домовлятися про зустріч.

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Гости Корреспондента
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.