З документу хотів зрозуміти: чи приваблюватиме Київ майбутнього одарованих, розумних і підприємливих? Чи місто перетвориться на східноєвропейське болото, з якого буде намагатися втікти кожен, хто має достатньо знань, грошей чи рішучості.
.
Мої перші враження від проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року були вкрай критичні. Щиро засмутили як відсутність амбітних цілей в документі,
так і орієнтація на освоєння ілюзорних мільярдів на недостатньо обґрунтовані
цілі. Емоційним поривом було рознести в пух і прах запропонований документ і
проголосити необхідність напрацювання іншого.
Але така реакція зведе дискусію до протиборства, в якому розробники
найімовірніше цілком відкинуть емоційно неврівноважені вигуки з натовпу. Задачею
ж я бачу ухвалення сильної стратегії Києва, яка відкриє перед містом
перспективи найкращих європейських столиць. Йдеться про вибір, чи зможе Київ утримати
і привабити зі всього світу найталановитіші особистості, виставляючи своїм
мешканцям високу планку щодо рівня доходів, освіти, підприємницького таланту і пропонуючи найвищий рівень комфорту, екологічності, бізнес-можливостей,
технологій. Інший вибір - східноєвропейське болото, з якого буде намагатися
втікти кожен, хто має для цього достатньо знань, грошей чи просто рішучості.
Хтось згадає про магнетичну силу патріотизму, але наші найпалкіші патріоти
лікуються в Австрії, купують житло в Лондоні, будують офіси в Женеві, навчають
дітей в Нью-Йорку і грають в казино в Монте-Карло. Їхні діти краще пишуть
англійською і французькою, ніж українською чи російською. Коли ці діти
успадкують активи і посади батьків, розпоряджатися ними вони будуть із
закордонних офісів.
Звідси моє запитання до розробників Стратегії 2025, хто буде жити в
Києві-2025 - кращі з кращих, чи вимушено-патріотичні? Чи живуть у цьому місті
самі розробники і чи хочуть щоб тут жили їхні діти? Бо якщо ми плануємо простір
для себе і своїх дітей, то є сенс створювати Стратегію перетворення Києва в
найкраще місто на Землі. За інших мотивів, достатньо приготувати красивий
документ, який повною мірою відпрацьовує заплачені гроші і дозволяє владі
створювати ілюзії турботи про городян.
Я відчуваю особисту відповідальність за те, яка стратегія для Києва буде
ухвалена, бо вона визначить мої плани щодо міста проживання і праці. Виключно з
цієї позиції я буду критикувати запропоновану Стратегію. З цієї ж позиції я
пропоную почати роботу над доповненнями, а по суті розробку іншої Стратегії для
Києва і закликаю долучатися до цього процесу кожного, хто має наснагу,
необхідні знання і кваліфікації, чи готовий вкластися власними ресурсами в
презентаційні матеріали і події.
Про хороше
Сам факт того, що
Київська влада об’єднала весь доступний їй інтелектуальний ресурс і пропонує
хоч і обмежені, але все ж якісь інструменти публічного обговорення стратегії
розвитку міста Києва, заслуговує на найвищі похвали.
Формат і структура
документу також відповідають вимогам внятності і презентабельності, що і
дозволяє предметно обговорювати ідеї і ініціативи авторів.
Окремої вдячності заслуговують
виконавці дослідницького блоку Стратегії. Навіть дуже короткі витримки, що
потрапили у фінальний документ, дозволяють скласти уявлення про настрої киян.
І ще одна подяка за
зусилля по просуванню громадської дискусії на зовнішніх носіях і в соціальних
мережах.
Що має бути іншим
Проект стратегії
розвитку Києва до 2025 року, на жаль, передбачає поверхневі зміни. За великим
рахунком, цей документ правильніше було б назвати “Великий ремонт”. Власне,
слово ремонт вживається в документі 17 разів, реконструкція – 15, модернізація
– 34. Щоправда, слово “створення” зустрічається аж 95 разів, але найчастіше
створювати передбачається “атмосферу” і “умови”.
Автори Стратегії
називають її амбітною, хоча насправді вона не заявляє жодної амбітної ініціативи, на кшталт того як
парижани створювали свій Дефанс, німецькі міста об’єднували у єдину мережу
електрички і метро, Прага виносила з центру міста органи державної влади, Валенсія змінила русло річки і
перетворила його на парково-музейну зону, Цюріх ховав під землю залізничні
колії.
У відповідних розділах
стратегії не передбачені навіть заходи з впровадження в Києві технологій вже
звичних для Європи. Наприклад, жодного слова про електричні мережі нового
покоління, які б дозволили перетоки від домогосподарств у мережу і забезпечили
умови розвитку альтернативної енергетики. Жодного слова про бродбенд і
безкоштовний Wi-Fi на всій території Києва. Зате є цілий розділ про електронний
документообіг і новий інтернет-портал міськвлади за 12 млн євро.
По всьому документу
знаходимо речі, біля яких хочеться поставити помітку “що це таке?”. Наприклад,
що таке “київський підручник” і чим він відрізняється від українського? Що
передбачає ідея “збереження етнонаціонального балансу в усіх районах Києва”? Що
таке “формування репертуару з урахуванням цільових аудиторій”, яке передбачене
для “оновлення культурної пропозиції”?
За відсутності планів
впровадження в Києві сучасних технологій і сміливих рішень, Стратегія виглядає
як гола претензія на освоєння десятків мільярдів євро протягом найближчих 15
років. Гроші освоять на проектах “модернізації”, ремонту і запуску
інтернет-порталів, а борги ляжуть на плечі наступних поколінь, так і не
зробивши Київ європейською столицею. Розробники Стратегії нарахували вартість найбільших
проектів на суму понад 16 млрд. 990 млн. євро, хоча влада чомусь вже говорить
про потреби у 60 млрд дол і просить їх у російських ФПГ.
Тепер коротко по
розділах. В “Першокласній
інфраструктурі” пропонують зробити
великі ставки на ремонт і маленькі на розширення шляхів, доріг і
паркінгів. Але в розділі з назвою “Великі ставки” хотілося б бачити ініціативи,
які докорінно вирішують ключові проблеми міста. Ці проблеми автори чітко зафіксували
у проведених дослідженнях і представили графічно:
Дороги, затори, бруд,
багато людей, транспорт! Городяни чітко вказують, що місто треба розвантажувати від неефективного
трафіку, людських потоків і рівномірно навантажити інфраструктуру. Обсяги і
характер заходів, які пропонуються
Стратегією, не компенсують навіть заплановане зростання населення міста. Розвантажувати місто треба рішучими діями. Почати з
виносу в район Кончи-Заспи всіх органів влади, які займають тисячі приміщень в
центрі міста і працівники яких створюють затори своїм челноковим пересуванням
вранці від заміських віл до центральних районів і ввечері назад. Поруч з цим
Corruption-City за приватні гроші зведеться Business-City, адже наш бізнес і
влада нероздільні. Наступним кроком за місто повинні піти залізничні і авто-вокзали.
Залізничні колії в межах міста мають бути об`єднані з метро, що в рази
розширить інфраструктуру громадського транспорту і відкриє нові території для
осовоєння забудовниками.
“Зроблено в
Києві” – шкідлива утопія. В цьому розділі автори
хотіли говорити про кластери - групи локалізованих взаємозалежних бізнесів,
постачальників, споживачів і асоційованих інституцій в певній сфері. Але чомусь
зосередилися на ідеї-фікс з виводу бренду “Зроблено в Києві”. Кого він може
надихати? Боюсь, що для іноземців цей лейбл не буде кращим за “зроблено в
Китаї”. Навіщо взагалі пріоритизувати розвиток виробничих галузей у сучасному
місті? Тим більше, що за результатами досліджень, городяни проти розвитку
виробництва і промисловості в межах міста. В самому проекті Стратегії в кількох
місцях йдеться про виніс промзон і перепрофілювання існуючих під житлові,
адміністративні і бізнес-цілі.
Повертаючись до
завдань цього розділу, відзначу, що більшість світових столиць основним
кластером роблять не виробництво, а туризм і сервіси. Звільнений від органів
влади центр міста дозволяє створити сучасні музеї і туристичні сервіси, запустити на вільних від заторів дорогах
оглядові автобуси. Туристичною принадою мають стати релігійні та історичні
місця, які треба позбавити духу “дрімучої релігійності” і адаптувати їх під
потреби людей всіх поглядів і віросповідань. Спортивні об’єкти в центрі міста є
унікальним явищем в сучасній містобудівній практиці і також вимагають
максимального розвантаження центру для комфорту і безпеки відвідувачів. Зелені
зони довершуватимуть букет унікальних сторін Києва, щоправда, це вимагатиме їх
повного перепланування і адаптації під потреби активного відпочинку – екологічні, бігові і
велосипедні маршрути, парки розваг, екстрім-парки.
“Електронне управління” – фантастична декларація. Електронне урядування є вкрай важливим напрямком, але в документі він означений
декларативно. З документу не ясно, чи значить впровадження електронного
документообігу повну відмову від використання паперу в діяльності і рішеннях? Не
зрозуміло, які роботи протягом 3-х років планується здійснювати з запуску
інтернет-порталу, чому він коштує 12 мільйонів євро і кому він взагалі потрібен?
Деталізації вимагають і наміри впроваджувати електронні системи управління.
“Культурна долина” – мертвонароджена ініціатива. Автори пишуть: “аналогічно "Силіконовій долині" – світовому
центру розвитку інформаційних технологій – у Києві буде створена
"Культурна долина" – центр розвитку творчості та мистецтва світового
рівня, де місцеві та іноземні таланти зможуть повною мірою реалізувати свій творчий
потенціал". В деталізації описується шлях до цього щастя – 50 млн. євро на
створення кіно-кластеру (це що таке?) і ще 50 млн. євро на будівництво
концертного залу. Третім напрямком передбачена реконструкція театрів і музеїв,
але обсяг грошей на це не вказано. Ось як просто, перетворити Київ на
“Культурну долину”.
Заявлена амбіція вимагає
чогось більшого, а в ході реалізації упреться в брак приміщень для масштабних проектів.
Цю проблему вирішує “інша стратегія для Києва”, шляхом перенесення влади за
місто. У звільнених будівлях можна створювати сучасні музеї. У мене дух
перехоплює, коли я думаю, які експозиції могли б зробити в будівлі Кабміну
спеціалісти Німецького музею в Мюнхені, чи в приміщенні Верховної ради – спеціалісти
Океанографічного музею в Монако. Уявляю, величезний акваріум під
куполом, де, наприклад, може бути представлена фауна прісних водойм: серед
гігантських водоростей плавають 5-тиметрові соми, а метрові щуки ганяють зграї
карасів.
До речі, в яких
одиницях у авторів статистика?
«Дніпровська перлина» - ініцатива-дерибан. Обведені червоними кружечками території - як зони бойових операцій на
військових картах. Не вистачає лише стрілок.
Замість цієї карти
окремих нерозвинених територій треба готувати і представляти цілісну концепцію
розвитку прибережних територій. Разом з сучасними музеями, Дніпро, набережні і
упорядковані парково-розважальні зони на островах мають стати основою
туристичної привабливості Києва.
“Здоров’я киянина” – ініціатива-ширма, коли за фасадом освітньої програми з гучною назвою ховають: “збільшення
кількості майданчиків”, ”створення умов для фінансування”, “велодоріжки” і
побудову ще одної арени – спортивної. Якщо це передбачає державне фінансування
в стилі підготовки до ЄВРО 2012 – я проти.
“Центр поруч з домом” – пуста декларація, без жодного рішення.
Хоча цей блок міг би обґрунтовувати виніс з центру міста приміщень влади,
залізничних і автовокзалів.
Ініціатива “Гавань штаб-квартир” – стратегічна думка, яку можу порівняти хіба з анекдотичною рекомендацією сови для мишей стати
йожиками. Дарма, що миші не знають, як її виконати. Сова ж стратег, а не
тактик. Так само не ясно, як заманювати в Київ штаб-квартири міжнародних
компаній. Існуючий світовий досвід, узагальнений в дослідженнях групи
Globalization and World Cities з британського університету Лафборо
(Loughborough) свідчить, що це завдання не може бути зведене до запланованих в Стратегії “надання об’єктів під реконструкцію,
ділянок для будівництва” та оптимізації “податкового
навантаження”.
Ось і всі ініціативи
до 2025. Мені на той час буде під 50 років. Хочеться вірити, що Київ буде
іншим, ніж він зараз постає зі сторінок Стратегії. Для цього місту треба
сформувати і затвердити іншу стратегію. Кличу всіх, хто має знання і кваліфікації,
час і ресурси до спільної роботи над таким документом і його презентацією. “Інша
стратегія Києва” має доповнити представлену владою, щоб та відповідала 3-м
ключовим вимогам:
- Надихати абсолютну більшість городян.
- Створювати в місті середовище комфортне для життя,
успішний бізнес-простір і туристичну атракцію №1 у Східній Європі.
- Передбачати реалістичні ресурси і строки виконання,
не покладаючи на наступні покоління непідйомний борговий тягар.
Робота над іншою
стратегією для Києва має бути закінчена до початку вересня – щоб звучно
представити альтернативу, до затвердження презентованого владою документу на
сесії Київради.
Я не знаю як
побудувати роботу над іншою Стратегією і чи є взагалі шанси зробити кращий
продукт. Значною мірою це залежить від того, чи є ще небайдужі жителі Києва,
які готові інвестувати свій час, знання і ресурси у принципово інший документ.
Якщо такі є, пишіть тут в коментах, на мило, СМС чи в будь-який мій екаунт на
Фейсбуці, Вконтактє , Твіттері чи Google+ – будемо домовлятися про зустріч.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.