Горбаль: "Деякі "помаранчеві" кадри, задіяні із політичної доцільності, варто було вигнати ще за Ющенка"

Про своє бачення проведення реформ, перспективи співробітництва із МВФ, рейтинги партії, особисті професійні амбіції у виконавчій владі та політичну карту країни розповів народний депутат України Василь Горбаль.

- Давайте розпочнемо з економічних питань. Згідно офіційних даних, темпи росту ВВП в першому кварталі склали 5,3%. Проте багато експертів наголошують, що приріст щороку на 4-5% - це лише відновлення втрачених під час кризи позицій. Яке Ваше бачення з цього приводу? 

- У першу чергу, варто відзначити, що того чинника, який дестабілізовував українську економіку, – зокрема, політична нестабільність – уже не існує. Відповідно, це позитивно вплинуло на темпи розвитку економіки. Мабуть, враховуючи ті події, які відбуваються у світовій економіці, я не є оптимістом щодо того, що ми вже вийшли з кризи. Адже існують теорії та гіпотези стосовно 2-ої хвилі кризи. Але, наразі, все, що говориться урядом щодо позитивних тенденцій, абсолютно виправдане. Водночас, багато залежить від настроїв населення. Позитив стосовно правильного коментування подій в економіці відіграє важливу роль.

- Чи варто чекати 2-ї хвилі кризи в Україні? Якщо так, то коли?
- Скажімо, йдеться про світові тенденції й дискусії з цього приводу. Ми повинні тверезо аналізувати і приймати для себе рішення стосовно нашого місця у світовій економіці і рішення про закладення так званої "подушки" стосовно будь-яких негативних впливів та сценаріїв.

- Виходить, негативні сценарії в Україні можуть відбутися?

- Ми завжди кажемо, що можуть, але при цьому не потрібно займатися ляканням населення і водночас не бути самовпевненими. Ми повинні винести максимально тверезі й прагматичні висновки з кризи 2009 року, яка багато в чому була пов’язана із суто українськими чинниками, як то в певній мірі із самовпевненістю, відкиданням тих сценаріїв, які відбувалися в світі, не реагуванням на світові тенденції та політичною нестабільністю.

- Яку ж тоді роль відіграє МВФ у покращенні економічної ситуації в Україні?

- В цьому плані говориться про закладання "подушки", яка потрібна державі з токи зору утримання золотовалютних резервів на достатньо високому рівні. Плюс – моніторинг ситуації в державі. Зайвий моніторинг ніколи нікому не завадить – як у корпоративному бізнесі, так і на рівні державного управління.

 - Тобто без коштів МВФ економіка України не виживе?

 - Ми говоримо про подушку, яка потрібна державі, та про спадковість відносин. Тому що теза про те, що Україна відмовилася від співробітництва із МВФ, може бути трактована абсолютно негативно міжнародними фінансовими організаціями.

 - Тим не менше, багато країн, які співпрацювали із Фондом, в результаті все одно не оминув дефолт…

 - Є різні випадки. І в самій структурі МВФ є люди із різними думками і підходами. Як, наприклад, у науковому світі – є прихильники різних теорій, із різним досвідом. Тому дуже часто буває, що перемовини із представниками МВФ проходять досить по-різному. В залежності від того, яким досвідом володіє та на якому ринку до цього працював той чи інший посадовець Фонду. Водночас, ми повинні говорити, що нам МВФ не нав’язує реформи. Ми самі беремо на себе певні зобов’язання. Саме від нас, в першу чергу, залежить те, що ми закладемо в ці меморандуми.

- Але у цьому випадку в України збільшується зовнішній борг і вона все більше "грузне" у запозиченнях. Ми не отримали транш і відповідно у нас у процентному відношенні зменшився зовнішній державний борг…

- В часи, коли йде суттєве звуження альтернативних ринків запозичень, вагомішу роль відіграють такі фінансові інституції, як МВФ і Світовий Банк. В кризові часи такий стан справ є абсолютно типовим і зрозумілим. Якщо говорити про банківські запозичення, то там мова йде лише про відсоткові ставки і певні умови. Хочеться виокремити вибори голови МВФ. Вперше почали звучати прізвища людей із ринків, що розвиваються, зокрема, із Казахстану, Латинської Америки. А це говорить про те, що вже в роботі Фонду відбулися певні зміни і з’явилися нові тенденції. Тому вже можна спрогнозувати, що головою МВФ у перспективі може стати і представник ринків, що розвиваються.

 - Припустимо, що Україна не отримає наступний транш МВФ, ми не зможемо узгодити ціну на російський газ і не знайдемо задовільної формули співпраці із Митним союзом. А оскільки наша економіка надзвичайно прив’язана до ціни на російське блакитне паливо, що тоді відбудеться із Україною?

- Я оптиміст, оскільки бачу, що в результаті активних переговорів із РФ компроміс у ціні на газ все-таки буде знайдено.

-Маєте на увазі створення СП НАК "Нафтогаз" і "Газпрому"?

 - Буде знайдено якийсь механізм. Створення СП – лише одна із ідей. Зрозуміло, що РФ посилює свою переговорну позицію шляхом публічного артикулювання достатньо жорстких умов з боку керівництва "Газпрому". Про це свідчать неодноразові прес-конференції голови корпорації Міллера, який пропонує ті чи інші жорсткі умови. Хоча певний позитив від високої ціни на газ українська економіка вже отримала. До цього моменту всі речі, які стосувалися програм енергозбереження, не дивлячись на те, що про них говорять вже давно, в країні не працювали. Але вже сьогодні можна назвати багато регіонів України, в яких ці питання закладені вже на рівні місцевого самоврядування.

- Тим не менше, ціна на газ може вирости до 500 доларів - збільшуватиметься зовнішній борг. Що робити Україні?

- Потрібно знаходити з росіянами формулу щодо ціни на газ. Можливі абсолютно різні варіанти, в тому числі й прямі поставки на конкретні підприємства. Потрібно шукати модель. У ситуації з МВФ потрібно продовжувати формулу співпраці, яка була почата, а в реформах ми, в першу чергу, зацікавлені самі.

 - Тоді у цьому випадку влада постає перед вибором – з одного боку, Україна не може відмовитися від коштів МВФ і не проводити непопулярні реформи, з іншого – рейтинг серед населення втрачатиметься…

- Ми знову говоримо шаблонами. Непопулярність реформ залежить від їх інформаційного супроводження. І саме тут я з вами згоден. Як подавався податковий кодекс, як подається пенсійна реформа – в інформаційному плані є достатньо суттєві недопрацювання. Українське суспільство вимагає більшого інформаційного супроводження, об'ємнішого трактування тих чи інших положень документів. Що стосується реформ і співпраці з МВФ, то варто зазначити, що аналогічні процеси щодо пенсійних реформ і перегляду соціальних програм відбуваються у всій Західній Європі та в усьому світі. Звичайно, можна навести приклад досвіду Грузії, до якого зараз дуже часто апелюють. Вони почали реформи, які на першому етапі загрожували відставкою президенту Михайлу Саакашвілі. Хоча в цій країні проводити реформування було значно легше

 -  Але гляньте, що відбувається у Грузії із демократією, коли до опозиції на мітингах застосовують силу. Хіба нам потрібно до такого прагнути?

- У Грузії зараз зовсім інша природа опозиції. Я знаю це з огляду на те, що маю можливість спілкування, і час від часу буваю в цій країні. В Грузії існують опозиційні телеканали, які займаються мовленням майже цілодобово і шалено критикують президента Саакашвілі. Вони працюють, і ніхто їх не вимикає, не позбавляє ліцензій тощо.

- Все-таки давайте повернемося до теми рейтингів. Як у ПР думають виправити ситуацію і покращити свій політичний образ в очах виборців?

 -Зараз існує критика щодо того, що потрібно зробити одну реформу, а потім інші. Але я прихильник того, що потрібно починати всі реформи одразу. Наприклад, пенсійна реформа неможлива без реформи охорони здоров’я і певних новацій у фінансовій системі. Без судової реформи неможливе подолання корупції. Все взаємопов’язане.

 - А негативні рейтинги партії…

- Наразі потрібно реагувати на ті помилки, які допускаються. Публічно їх визнавати, виправляти та проявляти рішучість у проведенні реформ, не озираючись на тимчасове зниження рейтингів. Дуже часто невпевненість веде до більш глибоких помилок і гірших показників, аніж наявність і демонстрація політичної волі.

- Відомо, що Ви були губернатором Львівської області, яка належить до одних із депресивних регіонів України…

 - Чому це? Львівська область не є депресивною, якщо ми говоримо про бюджет. Хоча вона і не є дотаційною. Такі твердження – просто шаблони. Єдине, що Львівська область, не дивлячись на економічний потенціал, досить часто запам’ятовується красивими, гучними політичними гаслами та заявами львівських політиків. Такий стан може нас відволікати від дискусії стосовно розвитку Львівської області зокрема, та Західної України в цілому.

 - Як оцінюєте нинішнє керівництво області?

 - По-перше, некоректно оцінювати. Але хочу сказати, що існує спадковість тих об’єктів, які були розпочаті. Єдине, що є недоліком – це консолідація депутатського корпусу навколо себе. Хоча я розумію, що є вертикаль виконавчої гілки влади, і потрібно консолідувати весь депутатський корпус, який є, і всі політичні сили, які існують. Тому однією із причин подій 9 травня було і не відпрацювання по лінії виконавчої влади.

 - Ви не жалкуєте, що пішли із посади губернатора?

 - Присутні абсолютно різні відчуття. З одного боку, я став першим львів’янином, який очолив Львівську область з часів князя Данила Галицького. З іншого боку, наймолодшим губернатором. Ось уже є два плюси. Стосовно терміну, то прикро, що він був коротким. Але якщо подивитися і проаналізувати роки незалежності України, то у нас були періоди, коли голів урядів міняли дуже часто. На жаль, така практика в державі була і будь-який посадовець повинен до неї бути готовим. Хоча я не вважаю, що це є плюсом для управління тими чи іншими об’єктами.

 - У Вас є професійні амбіції, не плануєте повернутися у виконавчу владу, наприклад, в уряд?

- Амбіції повернутися у виконавчу гілку влади, звичайно, є. Це має бути цікаво.

 - Вам уже щось пропонували?

 - Є обговорення.

 - Ці посади, які обговорюються, цікаві для Вас?

 - Мені хочеться мати таку діяльність, де був би максимальний рівень самостійності і відповідальності. 

- На сьогодні відбувається залучення "оранжевих кадрів" до державних процесів, як то Владислав Каськів, Марина Ставнійчук… Про що це свідчить?
Не вдаючись до обговорення особистостей, варто зазначити, що багато кадрів, які були залучені, і яких називають "помаранчевими", яких задіяли із політичної доцільності, варто було б вигнати ще за помаранчевих часів. Але це відбулося. А є такі, які є абсолютно вдалими. Називати конкретні прізвища я не буду. Існує така ж ситуація і серед кадрів, які позиціонують себе як "біло-блакитні" і яких не потрібно було допускати до влади. У будь-якому випадку, порядність кольору не має.

 - Які, на Вашу думку, "оранжеві кадри" є вдалими, а які ні?

 - Якщо я скажу, які вдалі, і назву якісь прізвища, то ті прізвища, які я не назвав, апріорі будуть вважатися невдалими. Найгірше в політиці – це особисті образи. Дуже часто люди розуміють зовсім не те, що ти хотів сказати. Я вже не кажу з приводу гумору. У політиків, як і усіх інших людей, присутній зовсім різний ступінь відчуття гумору, тому жартувати інколи є досить небезпечним.

- Марина Ставнійчук – вдалий вибір?

- Позитивний.

-Тоді обговоримо і таку тему. Відомо, що навколо Президента дуже багато груп впливу, та серед яких він намагається тримати баланс. Чи такий стан справ не приведе до відокремлення пропрезидентської партії?
А у Вас подруги всі одинакові?
 - Ні.

 - У мене також друзі всі різні. Один каже, ти роби так , інший – роби так. У всіх різні характери , освіта, виховання. Але, врешті решт, вирішую я. Тим не менше, мої друзі не виборюють мого впливу.

 - Але ж дають поради.

- Але ми говоримо про вплив на президента у прийнятті важливих рішень…
Впливом можна назвати і поради. При обговоренні будь-якої проблеми, звичайно, з усіх боків йдуть поради. А це вже у волі президента – вирішувати, на чому зупинитися. При цьому, абсолютно не потрібно це асоціювати з тим, що він прийняв, тому що так порадила та чи інша група. 

- Все-таки, не виникне у майбутньому пропрезидентська сила?

- А хіба зараз є проблеми у взаємовідносинах Верховної Ради і Кабінету міністрів? Немає. Навпаки, можна назвати негативом те, що деякі речі проходять дуже швидко і без обговорення.

- Відомо, що серед самих членів Кабміну існують великі дискусії, оскільки це люди різних груп впливу…

- Просто всі ці люди є самодостатніми.

- Фінансово…

- І це також. Кабмін у нас створений із фінансово і психологічно самодостатніх людей, які відбулися. Тому ніхто ні під кого не підлаштовується і готовий говорити, згідно своїх позицій. Це зовсім інша ситуація, ніж та, коли була за часів прем’єрства Віктора Ющенко, коли хтось з міністрів не голосував, бо так вирішила фракція, а потім підходив і казав, що "я насправді за тебе повністю, але ж ми на фракції так вирішили". І таких прикладів можна наводити достатньо багато.
- Так усе-таки, а раптом одна з цих фінансових груп відокремиться і створить свою партію?

- Про перспективи розколу говорять багато. Сам особисто я в них не вірю. Хоча, можливо, а це під знаком питання, для політичної карти країни потрібне переформатування в цілому.

- Що саме Ви маєте на увазі? Прихід нових політичних сил?

- Вважаю, що слід припинити політичний поділ країни на Схід і Захід. Тобто, треба прагнути якоїсь іншої моделі. Хоча це питання і є дискусійним. На сьогодні його ніхто не обговорює. Ми йдемо на парламентські вибори у тій політичній конструкції, у якій ми зараз існуємо. 

 - Тобто поділ країни на Схід і Захід існує…

 - На жаль, він зберігся.

 Першоджерело:  http://www.unn.com.ua/ua/interview/17-07-2011/418888/