Український парламент в одному кроці від "пропаганди гомосексуалізму"

Для оновленого заборонного переліку Закону Про видавничу справу пропонують формулювання "культ гомосексуалізму". Поправкою до Кримінального кодексу хочуть заборонити в Україні обіг творів, що "пропагують гомосексуалізм".

—

Група народних депутатів із числа як проурядових, так і опозиційних фракцій переймається «захистом прав дітей на безпечний інформаційний простір». Парламентарії пропонують доповнити «пропагандою гомосексуалізму» заборонні переліки низки законів: «Про захист суспільної моралі», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення».

Для оновленого заборонного переліку Закону «Про видавничу справу» пропонують формулювання «культ гомосексуалізму». Поправкою до Кримінального кодексу хочуть заборонити в Україні обіг творів, що «пропагують гомосексуалізм». Сам «гомосексуалізм» визначили як «відносини сексуального характеру між особами однієї статі». При цьому народними обранцями не пропонується визначення поняття пропаганди.

Відповідний проект Закону України № 8711 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір)» до Верховної Ради внесено 20 червня 2011 року. Документ підписано Євгеном Царьковим з Компартії, Катериною Лук’яновою з НУНС, Павлом Унгуряном із БЮТ, Юлією Ковалевською з Партії регіонів, Тарасом Чорноволом (депутатська група «Реформи заради майбутнього») і Лілією Григорович з НУНС.

Автори ініціативи пояснюють: на їхній погляд, поширення «гомосексуалізму» становить загрозу національній безпеці, оскільки приводить до епідемії ВІЛ/СНІДу, а також руйнує інститут сім’ї та може призвести до демографічної кризи.

Появу законопроекту коментує для Deutsche Welle Святослав Шеремет, лідер Гей-Форуму України — організації, що працює з 2004 року задля досягнення громадянської рівноправності для представників ЛГБТ-спільноти — лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів.

Deutsche Welle:
— Чому Ви вважаєте, зараз появився такий законопроект? Чи є він неочікуваним?

С. Шеремет:
— Декілька років тому громадські активісти почали збирати по Україні підписи — цитую їхній підписний лист — «за встановлення в Україні кримінальної відповідальності за пропаганду, популяризацію та унормування одностатевих сексуальних стосунків». Отже, поява цього законопроекту була очікуваною. Ця ініціатива — апогей громадсько-політичної кампанії з протидії унормуванню гомосексуальності в українському суспільстві.

Чому цей законопроект з’явився саме зараз? Тому що, нарешті, з’явився нардеп, який погодився «просунути» його до парламенту, а саме — головний комсомолець країни товариш Царьков. Тому що в травні з величезним інтерв’ю, яке мало на меті частково розвінчати «політичну гей-змову в українській владі», публічно виступила інша співавторка цього документа — парламентарка Катерина Лук’янова. Тому що в тому ж травні-місяці група інших нардепів унесла до Верховної Ради позиційний законопроект про заборону в Україні дискримінації на основі сексуальної орієнтації в сфері трудових відносин. Отже, маємо зараз у самій Верховній Раді конкуренцію двох політичних ліній — лінії на забезпечення громадської рівноправності для ЛГБТ та лінії на обмеження ЛГБТ в законних громадянських правах.

Deutsche Welle:
— Яка перспектива, на Вашу думку, в цього законопроекту?

С. Шеремет:
— Цей законопроект має чудову перспективу перетворитися на закон у тому випадку, коли політична верхівка країни вирішить раптом стати на шлях Рязанської та Архангельської областей Росії, де вже прийнято чудернацькі законодавчі акти, спрямовані на протидію «пропаганди гомосексуалізму».

Але при цьому треба буде дезавуювати зовнішньополітичну лінію Української держави на забезпечення громадянської рівноправності ЛГБТ, якої наш уряд послідовно дотримується.

Нагадаю два факти. Політиком, який уперше в Україні вніс законодавчу ініціативу щодо заборони дискримінації громадян на підставі секс-орієнтації, є чинний Президент Янукович. Це він зробив 2003 року за часів свого першого прем’єрства. Другий факт: 17 червня Україна проголосувала в Раді ООН з прав людини за резолюцію, присвячену правам людини в контексті сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. «За» голосували також Франція, Швейцарія, Польща, Іспанія та низка інших країн з високим рівнем життя. Росія віддала свій голос «проти» разом із Бангладеш, Нігерією, Пакистаном, Угандою та ще деякими країнами.

Отже, подальшу долю цього закону мусимо прогнозувати, виходячи з чинної поведінки нашого уряду у внутрішній та зовнішній політиці. А згаданий законопроект суперечить цій політичній лінії. Власне, нещодавно про це відкрито заявив і міністр закордонних справ Грищенко.

Deutsche Welle:
— До яких наслідків може призвести, на Вашу думку, ухвалення цього закону?

С. Шеремет:
— Прийняття цього закону підсилить рівень маразму в нашому законодавстві — маразму, який ми так наполегливо намагаємося викорінити разом з іншими тверезо мислячими громадськими силами. Цей закон чудово виглядатиме на тлі інших недолугих правових актів, як, наприклад, наказ Державного комітету статистики, який покладав на міліцію обов’язок вести облік «гомосексуалістів» (він діяв з 2002 до 2008 року), або цьогорічний наказ Міністерства охорони здоров’я, згідно з яким в Україні дозволено міняти стать тільки громадянам гетеросексуальної орієнтації. Якщо цей законопроект буде ухвалено парламентом і підписано Президентом, стане на один «збочений» нормативний акт у нашій країні більше.

Безумовно, в нього будуть і позитивні для декого наслідки. Наприклад, отримають значно більше роботи експерти з «Нацкомморалє» — Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. Адже саме вони, мабуть, здійснюватимуть експертизу будь-чого, наприклад, моїх інтерв’ю, на предмет наявності чи відсутності «пропаганди гомосексуалізму».

Але наразі про те, що таке «пропаганда гомосексуалізму», ніхто достеменно не знає. Товариш Царьков наводить як приклад інтерв’ю Борі Моїсеєва в глянцевій пресі. Я не є поціновувачем творчості цього співака і поняття не маю, про що він розповідає в своїх інтерв’ю. Мабуть, товариш Царьков цікавиться Моїсеєвим значно більше, ніж ЛГБТ-спільнота. Тож Царькову видніше.

Почитайте уважно текст законопроекту. Він оперує не тільки незрозумілим та позаправовим поняттям «пропаганда гомосексуалізму». Там є ще менш зрозумілий «культ гомосексуалізму» в пункті 4. Мабуть, співавтори мали на увазі деякі класичні діалоги Платона, у яких ідеться про одностатеве кохання. Чи може художні альбоми, де відтворюються сексуальні обійми Гіацинта та Зефіра на еллінських амфорах V ст. до н. е. Доведеться ці книжки та видання затаврувати клеймом «заборонено цензурою» та відправити до спецхрану. Сподіваюсь, ознак пропаганди експерти не знайдуть у сонетах Шекспіра, де автор оспівує свою любов до чарівного юнака.

Deutsche Welle:
— Як такий закон корелюватиме з українською євроінтеграцією?

С. Шеремет:
— Цей законопроект «корелює» з українською євроінтеграцію у філософському діалектичному розумінні цілком і повністю. Але тільки — з точністю до навпаки. Адже сила протидії відповідає силі дії. Поява такого законопроекту свідчить, що Україна міцно стала на проєвропейський шлях.

Замислімося над таким: європейські інституції здійснюють постійний моніторинг дотримання прав і свобод людини в Україні, зокрема, щодо ЛГБТ. Наші організації регулярно повідомляють про факти порушення цих прав у найрізноманітніших сферах суспільного життя. Саме завдяки тому, що наявна така негативна інформація, Україна посіла найнижче місце в Європі із показником «мінус чотири» в правозахисному рейтингу Європейського відділення Міжнародної асоціації лесбійок і геїв (ILGA Europe). І що далі? А далі європейські організації надають фінансування для подолання дискримінації ЛГБТ в Україні на підставі наявної негативної інформації. Причому обсяг цього фінансування прямо пропорційний рівню дискримінації. А тепер іще такий «чудовий» законопроект з’являється.

Для Європи це означає, що український парламентаризм не зовсім здоровий, а українське суспільство ще не позбулося ознак тоталітарного громадського мислення, де якусь соціальну групу ставлять навколішки тільки тому, що їхня сексуальність відрізняється від сексуальності тих, хто хоче її пригнобити, обмежити, а ще краще — повністю заборонити.

Ви почитайте, що товариш Царьков дописував у своєму блозі в Живому Журналі. Він початково хотів був подати законопроект із поверненням статті свого ідеологічного попередника товариша Сталіна, за якою мужолозтво каралося у відповідності до Кримінального кодексу. Не вийшло. Навіть найбільш гомофобні нардепи відмовилися виступити співавторами такої законодавчої ініціативи.

А тепер слухайте, що каже Президент Янукович: «Я вважаю, що і Верховна Рада, і Кабінет Міністрів мають як можна швидше завершити процес уніфікації національного законодавства із європейськими правозахисними стандартами. […] Ми мусимо переконати весь світ реальними справами у серйозності і незворотності наших намірів» (це цитата з відеозвернення до учасників спеціального засідання Верховної Ради, що відбулося 22 жовтня 2010 року з нагоди 60-ї річниці від дня підписання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

А що каже нам Європа з ЛГБТ-проблематики? Комітет Міністрів Ради Європи ухвалює в квітні цього року, — до речі, за участю України — рекомендацію «Про заходи щодо боротьби з дискримінацією на підставі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності». І без виконання такого роду рекомендацій нам не побачити безвізового режиму з Євросоюзом, я вже не кажу про повноправне членство у ньому.

Deutsche Welle:
— Чи буде насправді завдяки такому законові захищене право дітей на безпечний інформаційний простір?

С. Шеремет:
— Питання про дітей — найскладніше. На початку зазначу, що товариш Царьков талановито скористався традиційним політтехнологічним прийомчиком: у назві законопроекту він вирішив зафіксувати інший сенс, ніж має законопроект за своїм змістом. Адже захист прав дитини на безпечний інформаційний простір ніяк не зводиться до обмеження інформування про гомосексуальність.

Одне з наріжних питань сучасної дитячої педагогіки полягає в тому, коли, як і чиїми силами інформувати дитину про людську сексуальність. Я є прихильником того, що дитину слід виховувати в належному розумінні нею тих соціальних реалій, які присутні в суспільстві. Отже, діти повинні отримувати адекватне уявлення про те, що таке гомосексуальність. Тут незамінною є роль батьків, які мають давати правдиві, але коректні відповіді на дитячі запитання про інтимні стосунки. Більше того, виховна роль батьків повинна виконуватися таким чином, щоб дитина адресувала такі запитання саме батькам, а не своїм одноліткам у школі чи на дворі.

Я веду до того, що інформаційний простір для дитини буде безпечний тільки тоді, коли дитина (як і будь-яка людина) буде розуміти ті соціальні реалії, які в цьому інформаційному просторі відображено. Отже, пропонований законопроект насправді не забезпечує право дитини на безпечний інформаційний простір, а обмежує його.

Звичайно, народні обранці візьмуть до увагу ту обставину, що діти в нашому законодавстві — це особи до 18 років, але при цьому громадяни вільні вступати в сексуальні стосунки між собою, в тому числі гомосексуальні, ще в дитячому віці, а саме — з 16 років (це так званий «вік згоди»). Отже, обмежувати інформацію про сексуальність для людей, які вже практикують секс, — це повна дурниця. Царьков дотримав би законодавчу логіку, коли запропонував би підняти в Україні вік згоди, обмеживши таким чином право людей на секс. Можливо, саме такий законопроект буде наступним:)

—

І нарешті, декілька тез, які не ґрунтуються на поставлених мені запитаннях.

Я знайомий з кількома сотнями, якщо не тисячами, гомосексуалів в Україні та за кордоном. І серед них я не знаю жодного, хто став би геєм через міфічну «пропаганду». Так само, як геї не стають гетеросексуалами через нав’язування суспільством гетеросексуальної моделі поведінки.

Гомосексуальність в Україні вже давно унормована. Принаймні на медичному та академічному рівнях. У чинній Міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду ідеться про те, що будь-яка сексуальна орієнтація не повинна розглядатись як відхилення. А те, що є нормою, цілком може бути об’єктом пропаганди та популяризації. Себто будь-який громадянин може пропагувати та популяризувати власну сексуальну орієнтацію, якщо йому так заманеться.

Ми рухаємося від світу заборон до світу, в якому конкурують ідеї. Інакше кажучи, якщо якісь громадяни прагнуть забезпечити примат гетеросексуалізму над гомосексуалізмом, нехай пропагують переваги різностатевого сексу. Шляхом заборони іншої позиції тут нічого не вдієш, окрім традиційного підвищення уваги людей до того, що є предметом заборони.

P. S. Це інтерв’ю використано при підготовці українською редакцією Deutsche Welle статті «Гомофобія у стінах парламенту».