Резолюція Європейського Парламенту: що написано між рядків

27 жовтня, Європейський Парламент прийняв Резолюцію щодо поточної ситуації в України. Ця Резолюція була очікуваною і її зміст не став сюрпризом, оскільки був відомий заздалегідь.

27 жовтня, Європейський Парламент прийняв Резолюцію щодо поточної ситуації в України.  Ця Резолюція була очікуваною і її зміст не став сюрпризом, оскільки був відомий заздалегідь.

         Важливо її розглянути з точки зору меседжів, які європейці посилають українській владі вже не в усному режимі, а у вигляді офіційного документу, який буде мати вплив на взаємовідносини між Україною та ЄС і визначатиме позицію європейських інституцій у різних сферах.

Треба пам’ятати, що всі подальші документи, які прийматиме Європарламент і які стосуватимуться України, будуть розглядатися з урахуванням цієї Резолюції. Таку вже, бачите, звичку мають європейці – пам’ятати, що вони говорили вчора і відповідати за це. На відміну від українського досвіду ухвалення рішень, коли може бути «7 п’ятниць на тижні».

Отже, що саме сказав Європарламент «між рядків»:

·        Позиція Європейського Парламенту залишається традиційною щодо визнання права України, згідно з статтею 49 Договору про Європейський Союз, яка визначає порядок подання заявки на вступ до ЄС. Це міститься в пункті 1 Резолюції. Але редакція цього пункту дуже відрізняється від положень попередніх Резолюцій Європарламенту, зокрема, від 25 лютого 2010 року, в якій прямо було зазначено «Україна як європейська країна має спільну історію та спільні цінності з країнами Європейського Союзу і визнає європейські устремління України» (пункт 6). Зараз, просто згадка статті 49 Договору про Європейський Союз. Відчуваєте різницю? Крім того, у цьому з пункті з’явився цілий ряд «але», яких не було раніше. В одному з попередніх блогів, я вже писав про «важкий лайнер ЄС», який дуже неповороткий. Так от, ці «але» говорять про початок зміни позиції Європарламенту і означають, що подальше поглиблення абсурду, яке твориться в Україні, призведе до того, що в розумінні статті 49 Договору про Європейський Союз Україна може перестати вважатися «європейською»;

·        Наступні пункти з 2 до 7 стосуються кримінальних справ проти лідерів опозиції. Тут варто зробити одразу кілька висновків:

1)               Вирок Юлії Тимошенко не просто роздратував європейських політиків – він їх шокував. Особисто я не пам’ятаю у Резолюціях Європейського Парламенту висловів на кшталт «Засуджує обвинувальний вирок колишньому Прем’єр-Міністру Юлії Тимошенко як порушення прав людини та зловживання судовою системою…»(пункт 2 Резолюції). Тобто ЄС для себе вже остаточно визначився, хто насправді в Україні керує судовою системою і визначає її рішення;

2)               Коли у офіційному документі містяться слова «Занепокоєний тим, що судовий процес проти Тимошенко повністю суперечить проголошеній українським урядом відданості демократії та європейським цінностям» (пункт 4 Резолюції), то це мовою дипломатів означає: «Перестаньте нам брехати на кожній зустрічі! Дістали вже!»;

3)               Представникам влади потрібно припинити торочити під час своїх вояжів до Брюсселю, що справу Тимошенко потрібно відділити від Угоди про асоціацію. Їхня позиція з цього приводу вже не зміниться (див. пункт 7 Резолюції);

4)               Угода про Асоціацію, навіть у випадку парафування, не буде підписана і ратифікована з боку ЄС до тих пір, поки Ю.Тимошенко і Ю.Луценко знаходяться за гратами – і це ще один меседж, який треба засвоїти. Угода про асоціацію може стати таким же документом для України, як Угода про партнерство і співробітництво для Білорусі.

·        Хотів би особливу увагу звернути на пункт 8 Резолюції «…зміцнення верховенства права та внутрішні реформи, включаючи достойну довіри боротьбу з корупцією, є важливими не тільки для підписання Угоди про асоціацію та поглиблення відносин між Україною та ЄС, але й для консолідації демократії в Україні». Тобто, ціну проголошеній т.зв. «боротьбі з корупцією» в ЄС не тільки добре знають, але й у черговий раз закликають перестати «мочити» бізнес, в тому числі інвесторів з ЄС. Апетити і «понятія» нинішніх «скоробагатьків» такі, що іноземний інвестор просто біжить з України, а український бізнес потихеньку здається або погоджується платити непомірну «мзду». Якщо раніше було важко працювати, то зараз – просто неможливо. Це мені доводилося чути не від одного бізнесмена.

·        Пункт 11, який стосується Закону про вибори народних депутатів, вже напряму говорить, що якщо для української влади висновки Венеціанської комісії – це рекомендації, які можна не брати до уваги, то для ЄС – це сигнал до дії – визнавати вибори чи не визнавати.

·        Важливий також меседж міститься у пункті 13 Резолюції щодо перенесеної зустрічі керівництва ЄС з Януковичем і необхідності її проведення до грудневого Саміту Україна-ЄС. Означає цей меседж одне – зробіть усе можливе, щоб ця зустріч відбулася, бо в іншому випадку саміт Україна-ЄС краще взагалі не проводити. Ну, щоб не ганьбитися остаточно.

Ось такі останні «китайські» попередження. Може до когось дійде?