Європа, вічно крадена биком

Історія наших нещасть починається не з Януковича, Юлі і Межигір’я, а з Адама, Єви і яблучка.

 З них і треба було б заспівувати, але читач стрімко втрачає здатність читати довгі тексти. Тому наша оповідь не за втрачений рай, а ближче: за Європу, яку ми стрімко втрачаємо.

Мова навіть не за Євроінтеграцію, не за асоціацію, а за значно важливіше – за можливість повернення. Ми втратили Європу ще до нашого народження, коли перебували в утробі Візантійської матері. У неї було багато дітей. Одне з них – ми. З якихось, ще не з’ясованих причин, десь у восьмому столітті, Візантія культурологічно перестає бути Європою.

Що таке Європа культурологічно? Це революція. Якщо для інших «добре вже було», то для Європи минуле нудне. Європа не може носити те, що було модним в минулому сезоні. Будь-яка неєвропейська культура прагне повторювати, наслідувати, копіювати власний початок.

Європа прагне його подолати. Вона, на відміну від пацієнта доктора Фрейда, детермінована майбутнім.

У восьмому столітті Ромеї починають боятися змін, втрачають бажання і здатність продукувати нове. Цікаво, що в соціальному і політичному плані Візантія до своєї смерті залишалась бурхливим суспільством, яке боялося себе рефлексувати. Скажімо, в десятому столітті в ромейській армії вперше в світі вводяться окремі посади офіцера розвідки та офіцера з бойової підготовки.

Натомість стратегікони, теоретичні настанови командирам, воєнні посібники апелюють до досвіду Алківіада. Арміям кінних лучників викладають теорію гоплітів. Там, де франк чи скандинав розповідають сюжет з безліччю подробиць, ромей видає «Житіє» - збірку ритуальних формул. Там, де італієць малює живий образ, подію, ромей пише ікону в грецькому каноні – ієрогліф. Ромейське мистецтво – це не живопис, а каліграфія.

Коли Саркозі звертається до французів, він змушений їм розповідати, пояснювати і обіцяти, він висуває концепцію, він вказує на глобальну проблему і на шляхи подолання.

Промови наших урядовців – це набір ритуальних формул. Заперечення опозиціонерів – це псалом, плач, але жодним чином не полеміка в європейському смислі.

За останні 20 років в Україні не впровадилося жодної нової соціальної ідеї, не було висунуто жодного нового політичного гасла.

Публіці це не потрібно. Новизна відштовхує, не дає електоральних перспектив.

Велика Схизма означала лише теологічну маніфестацію втрати греками еллінського первня. Перетворення Візантії на Азію було назване православ’ям.

Україна перебуває на кордоні Європи і Азії, однак наслідує ромеїв, які поховали в собі Європу. І європейське, і азіатське завжди привносилося до нас ззовні.

Україна, подібно до Візантії, зберігає політичну бурхливість й навіть дозволяє собі на соціальне експериментаторство. Ви гадаєте, Янукович знущається на Юлею? Ні, він лише здійснює експеримент щодо заощадження державних коштів. Якщо судити й лікувати у в'язниці вдається не гірше, аніж у суді та лікарні, то можна не витрачатися на суди й лікарні, а лише на в'язниці. Суттєва оптимізація бюджету! В’язниці замість лікарень.

Проте, варто повертатися до першого Риму з обіймів Третього.

Європа, вічно крадена биком,
Ти – піфія дотепна і брехлива,
Прекрасна дама чи Пречиста Діва,
Актриса за кулісою і маркітантка за полком,

Курсистка в конспірації, сестра в шпиталі,
Вдовиця інсургентів та князів
Забутих в прагненні позбутись сліз і слів,
Могил минулого, надій надалі.

Як мати видивляється в печалі,
Змочивши ноги в океані снів,
На синім обрії загублених синів -
Європа марить нас в осінньому тумані.

І все ще як колись кудись пливуть
Барочні хмари повз готичні скелі.
Олія – для низин, для сутінок – пастелі,
Сонет – для суму, на ніч – казка, пісня – в путь.

А ти не алчеш в дикості-пітьмі
Її руїн, полотен і сюжетів?
Її фортець, соборів і портретів?
Її принижень, слави і краси?

Вкради, вкради, вкради, вкради її!

bratstvo.info