Ми не маємо права хворіти на байдужість

Якщо наша позиція і наше слово чогось варті, ми повинні віддати їх майбутньому дітей

19 грудня був напружений та насичений подіями день – суд з Черновецьким, який перенесли на січень; зустріч з головою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу та Президентом ЄС Германом Ван Ромпеєм, під час якої обговорювали європейські перспективи України.

Але у цьому щільному графіку була ще одна особлива для мене зустріч. Мабуть, найбільш важлива у цей день.  Відвідав  Охматдит,  відділення онкогематології. Давно обіцяв провідати маленьких мужніх пацієнтів, але такий візит завжди вимагає особливого настрою: ти бачиш дітей, які борються за життя, хочеш всім серцем допомогти їм, маєш всім своїм виглядом давати надію і усвідомлюєш, через які страждання проходять ці малюки і їхні батьки.

Ми зібралися з дітьми у невеличкій кімнаті відпочинку, разом читали вірші, спілкувалися, навіть малювали. Наш Фонд обладнав на прохання лікарів сенсорну кімнату. Психологи вважають, що заняття в ній допомагають відволіктися від поганих думок, сприяють одужанню дитини, врівноважують емоційний стан. Якщо ми допоможемо хоч одній дитині переключитися, забути про хворобу, перемогти її – я буду щасливий.

Я згадую своїх нових знайомих: сімнадцятирічного юнака, що лежить після важкої хіміотерапії. Бачу, йому дуже погано. Які слова сказати? Лише ті, які повторював сам собі у важкі часи: «Ніколи не  здаватися! Треба боротися до останнього. Іншого шляху немає. Ти маєш одужати». Я дуже хочу, щоб хлопець мені вірив і щоб переміг свого найстрашнішого ворога – рак...

Я їхав з лікарні з думками про стан української медицини, про відчайдушність і відчай батьків, про відданість і ентузіазм лікарів. Про те, що попри суспільну депресію, ми не маємо права хворіти на байдужість. Для мого Фонду, для нас з братом, допомога дітям – це ключовий пріоритет.

У минулу суботу під час телемарафону «Серце – дітям» у Німеччині, коли ми у тому числі збирали гроші для онкохворих дітей України, брат  сказав важливі слова: «Якщо наша позиція і наше слово чогось варті, ми повинні віддати їх майбутньому дітей». Я дуже хочу, щоб наші справи допомогли конкретним дітям, які сьогодні потребують підтримки. Нехай в наших робочих графіках завжди буде час на добрі справи для тих, хто їх чекає.