Моя прес конференція на Главкомі

Я не дуже розумію Президента і його людей, які хочуть, щоб в житті нічого не відбувалося без Президента, щоб навіть сонце без нього не сходило.

13 січня Президент вніс проект Кримінально-процесуального кодексу за номером 9700, і в той же день свій проект Кодексу кримінального процесу зареєстрував Роман Зварич
Якщо в першому законопроекті написано, що головним є комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, то в другому, крім нього, визначені ще і інші – комітет з питань правосуддя, державного будівництва, держбюджету, регламенту та депутатської етики, і навіть євроінтеграції.
Ми очікували, що цей Кримінально-процесуальний кодекс вирішить всі проблеми зразу – і демократизації, і спрощення процедур розслідування справ, і в тому числі якось вплине на становище політичних в’язнів, якими є сьогодні Тимошенко, Луценко та інші представники опозиції. По-перше, він ніяк не вплине на їх становище. По-друге, чи можлива буде надалі кіреєвщина? На превеликий жаль, цей проект не має запобіжників проти таких речей.
Чи побачимо ми створення системи досудового слідства? У нас серед органів попереднього слідства все ще передбачаються слідчі і органів внутрішніх справ, і безпеки, і податкового органу. На мій погляд, в цьому кодексі контррепродуктивна пропозиція, тобто все залишається, як є. Розширюється механізм підслідності Служби безпеки України. Ви цікавилися, скільки розглянуто справ, які закінчені провадженням слідчих Служби безпеки? Це всього сотні справ із мільйона. Така реконструкція є тільки підфарбовуванням системи, яка у нас є.
Найбільше мене вразило відношення до суду присяжних. Стаття 124 Конституції говорить про те, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Стаття 127: «Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні. Саме для реалізації цих норм Конституції і треба було передбачити, які присяжні, як і в яких випадках». У народного депутата Зварича цей елемент виписано цивілізовано, по-людськи. Він пише, що будь-яка людина може вимагати цього права, і що це право на суд рівних. В президентському ж проекті записано (стаття 31, частина 3): «Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого – судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних». Тобто, два судді та три присяжних і тільки в тих справах, де є довічне позбавлення волі, тобто навіть не кожне вбивство. Чи можливо було б по справі Тимошенко чи Луценко призначити суд присяжних? Ні. Тому говорити, що цей проект суттєво демократизує ситуацію, не доводиться. На мій погляд, саме створення суду присяжних є єдиним шансом для судової системи зберегти залишки авторитету.
Взагалі, хто більше шкоди робить сьогодні – Луценко з Приступлюком чи вся правоохоронна система, включно з гарантом Конституції Януковичем? Луценка разом з водієм звинувачують у спричиненні шкоди на 42 тисячі гривень, а вартість судового процесу і розслідування уже давно вийшла за мільйон гривень. Очевидно, що більше шкоди роблять останні.
Ніяк не знайшли відображення в цьому кодексі і гарантії громадян, які перебувають від вартою. Терміни попереднього ув’язнення, коли слідство здійснює слідчий чи прокурор, обмежені. Продовження термінів іде по ієрархії: до 3 місяців має право продовжити прокурор району, до 6 місяців — генеральний прокурор. А далі відбуваються страшні речі, бо як тільки справу передали до суду, там вона може розглядатися скільки завгодно. Сьогодні в державі є випадки, коли люди тримаються без винесення вироку, який вступив в силу, до шести років. Судді можуть піти у відпустку, коли у них під вартою знаходяться люди, що ми бачили і по Печерському району.
Для того, щоб цього не було, я вніс свій проект №9307 від 18 жовтня 2011 року, де поставив питання про конституційні гарантії громадян, які перебувають під вартою і не визнані у встановленому законом порядку винними у вчиненні злочину. Я передбачав, що суд має бути поставлений під контроль Конституції, громадян і вищого суду. На жаль, до цього проекту руки не доходять, а з направленням на розгляд проекту Кримінально-процесуальному кодексі, який є предметом нашої розмови, очевидно і не дійдуть. Тим не менше, я буду вносити в цей проект пропозиції, що максимальний термін має бути обмежений.
В цьому кодексі запроваджують інститут слідчого судді, якого обирають збори суддів зі складу суддів цього суду. На який термін він обирається, та порядок його зняття в законі не передбачено.
В цьому кодексі є багато оціночних понять. Наприклад (стаття 12, частина 2): «Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання». Нібито все красиво звучить, але що таке найкоротший строк? Далі по тексту: «Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою». Хороший собі найкоротший термін — до 3 діб.
Загальні положення цього Кримінально-процесуального кодексу виписані блискуче. Стаття 7: публічність, гласність і відкритість судового процесу. Але кожну з норм цього кодексу я розглядаю з огляду на те, що ми побачили в останній час у виконанні влади по процесам над опозицією.
Кожному присутньому в залі судового засідання дозволяють вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Для журналістів нібито є «плюс», бо раніше треба було брати дозвіл судді для того, щоб елементарно записувати.
Змінюється функція прокуратури, при чому в специфічний спосіб: повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором.
До органів досудового слідства (стаття 38) цей кодекс відносить слідчих органів внутрішніх справ, Служби безпеки, і органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. На мій погляд, це серйозні підстави для подальшого зловживання, тому що ці дії можуть вчиняти за письмовими дорученнями, які будуть штампувати тисячами.
Є спроба звузити коло людей, які можуть бути захисниками, чим трошечки підправляється Конституційний суд, який з цього приводу приймав рішення. В статті 45 прописано, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, а також особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування. Захисником не може бути адвокат, який не внесений до Єдиного реєстру адвокатів та адвокатських утворень або виключений з нього.
Фактично зараз на прокуратуру покладена функція не тільки нагляду, а і керівництва розслідування. Прокурор буде зв’язаний при нагляді тими своїми функціями, які він попередньо здійснює. Це суттєво вплине на правоохоронну функцію прокуратури в плані її заниження.
Чи реально зробити наступні речі? Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Кодексу привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Кодексом; забезпечити підготовку та впровадження в юридичних вищих навчальних закладах нових навчальних програм з вивчення нового кримінального процесуального законодавства. У місячний строк з дня опублікування цього Кодексу внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Кодексом, у тому числі з метою забезпечення фінансування: оснащення органів досудового розслідування електронними засобами контролю; створення та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань; обладнання органів досудового розслідування технічними засобами фіксування кримінального провадження і технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції; заміни у судах загальної юрисдикції металевих загороджень, які відокремлюють підсудних від складу суду і присутніх громадян, на загородження зі скла чи органічного скла; обладнання залів судового засідання у необхідній кількості технічними засобами фіксування кримінального провадження та технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції у кількості не менше двох залів на кожний місцевий суд, не менше чотирьох залів на кожний апеляційний суд, не менше п'яти залів на Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, не менше п'яти залів на Верховний Суд України.
Повернімося до дійсності, зараз у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ є кабінети, де сидять по чотири судді. Я вважаю, коли від імені Президента вноситься такий законодавчий акт, то вони повинні писати не доручення Кабміну, а зразу передбачати і внесення змін до бюджету та інших законодавчих актів. Наскільки реально швидко запровадити цей кодекс, навіть якщо більшість помахом руки Чечетова його прийме? При чинності цієї Верховної Ради цей законопроект в силу не вступить, і навіть при чинності нинішнього Президента він не набуде законної сили повною мірою.
Як реалізовується норма Конституції про суди присяжних в нинішніх умовах?
Ніяк. Від моменту прийняття Конституції 1996 року до цього часу ця норма є мертвою.
Скільки всього проектів Кримінально-процесуального кодексу зараз знаходиться на розгляді у Верховній Раді? Який найбільш вірогідно буде прийнятий?
На сьогоднішній день на розгляді два проекти. Перший — президентський Кримінально процесуальний кодекс №9700, і другий — проект Зварича, який називається Кодекс кримінального процесу. Я вважаю, що назву краще залишити консервативну, яка зрозуміла і для людей і для тих, хто застосовує право. Поки що їх два, але у народних депутатів є право протягом семи діб внести альтернативний законопроект, тому через кілька днів ми можемо отримати іншу відповідь на це питання.
У Президента включно з тушками порядка 270 голосів, які готові проголосувати за будь-що, аби тільки у них залишалися ті важелі впливу на фінансовий інструментарій, який у них сьогодні є. Я абсолютно не сумніваюся, що помахом руки буде прийнятий Кримінально-процесуальний кодекс, підписаний Президентом.
Цей кодекс на дві третини запозичений з тих варіантів, які розроблялися в 2005—2006 роках під час ненависного сьогодні помаранчевого уряду. Є цікаві моменти, які запозичені з тих часів, а також з американської чи німецької правових систем. Це встановлення запобіжних заходів: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, і тільки потім тримання під вартою. В статті 183 абсолютно правильно прописано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Це положення мені дуже подобається, але і воно не дає гарантію в тому разі, якщо повториться щось подібне до випадку Тимошенко. Тому що ми бачили групу так званих прокурорів, які стверджували, що іншого способу немає, як утримання під вартою, а оцінку робить суддя, який ніяк не зміниться з прийняттям кодексу.

Як ви вирахували вартість суду та розслідування по Тимошенко та Луценку?
Кожен із трьох прокурорів, які приймали участь у справі Тимошенко, отримували біля 10 тисяч гривень в місяць. Тобто 30 тисяч тільки на зарплату «плюс» нарахування, виходить 50 тисяч, які треба помножити на кількість місяців судового процесу, яких у справі Тимошенко було 10. 500 тисяч тільки на оплату прокурорів. Я вже не кажу про оплату суддів, омону, слідчих, слідчого апарату. А ще оплата Служби безпеки, які мали забезпечувати безпеку, але в цей час прослуховували народних депутатів, адвокатів, свідків, і цю функцію виконували не тільки вони, а ще і органи, які їх перепровіряли.

Крім цього, були витрати в десятки мільйонів доларів, які уряд Азарова виділив для своєї компанії, щоб вона здійснювала аудит. По справі Тимошенко уже давно вишли за 100 мільйонів гривень тільки на розслідування, контролюючі органи, а ще були відрядження до Сполучених Штатів Америки, Ради Європи і т.д.
По справі Луценко трошки менше, але три мільйони вже витратили тільки на проведення слідства.