Чому не виконується Екологічна угода міст?

Як у Києві зелені зони стають будмайданчиками

Київ має забезпечити кожному мешканцю наявність парку або відкритого простору для відпочинку на відстані не більше 500 метрів до початку 2015 року. Це передбачено Екологічною угодою міст, яку 2005 року у Всесвітній день охорони навколишнього природного середовища – 5 червня –  підписали мери 50 міст світу, в тому числі й Києва. Поставивши свій підпис під документом, очільник кожного міста взяв на себе зобов’язання до 5 червня 2012 року виконати 21 дію, спрямовану на запровадження енергоощадних технологій, зниження рівня утворення побутових відходів, зменшення забруднення повітря і води, збільшення кількості зелених зон. Щоправда, термін виконання деяких пунктів угоди дещо збільшено. Проте в цілому вже можна підбивати підсумки виконання Києвом взятих на себе зобов’язань.

Для початку пропоную розглянути ситуацію із виконанням пунктів Екологічної  угоди міст щодо забезпеченості зеленими насадженнями. Так, згідно з документом, місто має забезпечити киянам наявність парку чи скверу на відстані півкілометра, а також поставити за мету висадку нових дерев таким чином, щоб рівень тіньового покриття становив не менше 50% площі усього тротуару, придатного за місцем розташування для оздоблення деревами.

Та наразі у Києві замість розташування скверів на парків на відстані півкілометра,  доводиться констатувати атаки недалекоглядних забудовників на будь-які вільні ділянки, де ростуть дерева і розташовані дитячі майданчики. І нікого навіть не зупиняє мораторій на вирубку дерев, що діє у столиці. До того ж, «плече підтримки» таким забудовникам підставили Верховна Рада та Кабінет Міністрів, спростивши процедуру видалення зелених насаджень під час будівництва.

Так, відповідно до ст. 28 Закону України «Про благоустрій території населених пунктів», видаляти зелені насадження під час виконання будівельних робіт можна без відповідного ордера, а лише на підставі одного з документів, визначених у ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Таким документами є повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про початок будівельних робіт або дозвіл на початок будівельних робіт, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією.  Фактично для того, щоб знищувати дерева під час спорудження нової будівлі, варто лише повідомити Державну архітектурно-будівельну інспекцію про початок будівельних робіт. Мало того, що у цьому випадку законодавством дозволено знищення дерев без відповідного ордера, який видається виконавчим органом міської ради, так ще й забудовник отримує право сплачувати відновну вартість знесених дерев і кущів аж до введення об’єкта в експлуатацію. Раніше, нагадаю, відновна вартість сплачувалась ще до початку робіт із видалення дерев.

Зазначу, що відновна вартість зелених насаджень визначається спеціальною комісією, до складу якої входять представники виконавчого органу міської ради, територіального органу Державної екологічної інспекції та забудовника.

Тепер виникає запитання: як ця комісія перед введенням будівлі в експлуатацію має визначати відновну вартість дерев, які були вирубані ще перед початком будівництва? Звісно, перед введенням збудованого об’єкта в експлуатацію дерев на ділянці уже не буде і відновну вартість ніхто сплачувати не стане.

Відновна вартість зелених насаджень зараховується до спеціального фонду місцевого бюджету і спрямовується на висадку та утримання дерев і кущів. Тож внаслідок спрощення процедури видалення зелених насаджень постраждають не лише ті дерева, що ростуть на місці потенційного будівельного майданчика, а й всі інші, фінансування на висадку та утримання яких суттєво зменшиться.

Максимум, що може зробити екологічна комісія Київської міської ради в таких умовах, – це надавати статус скверу зеленим зонам, які опинилися під загрозою знищення. Ми оперативно реагуємо на наміри щодо забудови зелених зон та оголошуємо їх скверами. Я вдячний небайдужим киянам за допомогу у цій роботі. Адже менше, ніж за рік, як я очолюю екологічну комісію, у столиці створено 10 скверів, Київрада  надала статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва парку «Юність», оголосила пам’яткою природи місцевого значення Пейзажну алею та схили Старокиївської гори. Також екологічна комісія підтримала мою ініціативу щодо підвищення природоохоронного статусу столичних лісів і створення регіонального ландшафтного парку «Київський» на базі всіх трьох лісопаркових господарств міста та оголошення регіональним ландшафтним парком унікального Труханового острова. Попри те, що острів перебуває в оточенні щільного міського середовища, на його території збереглись заплавні ліси із залишками стариць, що є рідкісними біотопами у європейських країнах.

Новий порядок видалення дерев, на жаль, не сприяє збереженню унікальних ландшафтів та зелених зон у столиці. Тому Партія Зелених України закликає Верховну Раду та Кабінет Міністрів внести зміни до Закону України «Про благоустрій території» і Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах та повернути обов’язкове отримання ордера на видалення зелених насаджень і сплату відновної вартості до початку виконання робіт. Тільки так ми зможемо вберегти зелені зони від перетворення на суцільний будівельний майданчик.

Чинний порядок видалення зелених насаджень також є одним із факторів, що спричинив невиконання деяких пунктів Екологічної угоди міст.

Схожа ситуація і з виконанням інших пунктів цієї угоди. Зокрема, за сім років місто мало би на 20%  зменшити кількість побутових відходів, що потребують захоронення на полігонах та спалювання. Натомість у Києві навіть немає достатньої кількості контейнерів для роздільного збирання сміття. Більше того, у столиці України переробляється лише 5% твердих побутових відходів. Для прикладу,  у Варшаві переробляється 62% сміття, а у Празі – 81%.

Київ поки тільки планує  створювати інфраструктуру для роздільного збору і переробки сміття, а також створювати умови  для залучення інвестицій у будівництво сміттєпереробних заводів. Такі наміри записані у Стратегії розвитку Києва до 2025 року.

Також  підписуючи Екологічну угоду, Київ узяв на себе зобов’язання до 2012 року довести рівень використання відновлюваних джерел енергії до 10% від максимуму електричного навантаження міста.

…Переконаний, що причина невиконання Екологічної угоди міст криється у відсутності системної екологічної політики в Україні та у Києві зокрема, а також у безвідповідальності та споживацькому ставленні до природи. Перший крок до зміни ситуації – це підвищення рівня екологічної свідомості, відповідальність кожної людини за стан довкілля.

Знову ж таки наголошую, що захист довкілля – це обов’язок кожного з нас. Обов’язок перед самими собою і перед людством в цілому. Ми можемо і маємо дбати про довкілля щодня, щохвилини. Адже це так просто: взяти і прибрати за  собою сміття після пікніку, здати старі газети в макулатуру, а не викидати їх, користуватись енергозберігаючими лампочками замість звичайних. Це ті дрібниці, з яких і складається збереження довкілля.