Фірташ і Ко дограбовують титанову галузь

Що стоїть за згодою Уряду прислухатися до вимог опозиції?

Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням вирішив ліквідувати ПАТ “Державна холдингова компанія “Титан України” . Такий висновок можна зробити з розпорядження Уряду № 469-р від 11 липня 2012. Цим розпорядженням доручено Держагенству з управління державними корпоративним правами та майном передати Титан України в управління Фонду держмайна.

 Так, в свою чергу, Фонд держмайна повинен здійснити продаж 100% акцій найбільшого виробника фосфатних добрив «Сумихімпром», а також 50% + 1 акцію ПрАТ «Кримський титан» - найбільшого українського виробника двоокису титану, згодом – повного продажу ПАТ “Державна холдингова компанія “Титан України”.

Слід зауважити,  що ці підприємства, які  належать народу, бо є державними підприємствами, зараз вже знаходяться під повним контролем структур, які належать Д. Фірташу. Якщо сказати, що до бюджету не надходить мільярди гривень та повністю занепадає титаномагнієва галузь – це нічого не сказати! Всім зрозуміло, що якщо одна компанія монополізує цілу галузь, то нічого гарного з цього не вийде. 

Ще у березні 2012 року я звернувся до Голови Служби безпеки України, Секретаря Ради національної безпеки та оборони України, Голови Рахункової палати України, Голови Фонду державного майна України та Генерального прокурора України з відкритим зверненням щодо вжиття невідкладних заходів реагування для негайного подолання безпрецедентної, загрозливої для економіки України ситуації, що руйнує промисловий комплекс України, зокрема титаномагнієву галузь, яка має величезний потенціал, а нині перебуває у глобальній затяжній кризі, яка стала наслідком грубих порушень законодавства України, нехтування національними стратегічними та економічними інтересами, тіньового проведення шахрайських операцій, поступового розбазарювання виробничого потенціалу, що призводить до катастрофічного недоотримання коштів Державним бюджетом у 2012 році, вирішення питання щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у злочинному розкраданні та привласненні активів державних підприємств із високою ринковою вартістю і колосальним потенціалом.

У своєму зверненні мною було  наголошено, що наразі склалася критична ситуація у промисловому комплексі України, зокрема у титаномагнієвій галузі. Хоча, за радянських часів, результатом спільних зусиль фахівці, які колись стояли у витоків створення титанової галузі СРСР та України,  змогли досягти того, що ця галузь в Україні зайняла провідні позиції серед інших радянських республік. Нажаль нині з сумом усі спостерігають за безславним занепадом цієї галузі. Ще більшого суму викликає те, що  для зацікавлених у легкій наживі чиновників та високопосадовців  цей занепад став рукотворною справою.

Точкою відліку в операції загарбання та розкрадання галузі стала передача у 1998 році Вільногірського ГМК (далі ВГМК) та Іршанського ГЗК (далі ІГЗК) до рук надуманого об’єднання «Українські поліметали», а потім не менш горезвісна передача у 2003 році в оренду ЗАТ «Кримський титан». 

Так, після завершення у 2008 році терміну оренди ВГМК та ІГЗК ЗАТ «Кримський титан», в оренді якого перебували ці підприємства, не повертає комбінати до державного управління більше трьох років.

Проте склалася парадоксальна ситуація, коли ФДМУ підписав мирову угоду з «Кримським титаном», добровільно продовживши кабальну угоду. Залишається незрозумілим, як Держава взагалі могла допустити ситуацію, коли при чистому прибутку вищезгаданих підприємств у 200 млн. і 150 млн. доларів на рік, орендна плата складає всього-навсього 200 тис. доларів на рік. Невже це відбулось без корупційної складової? Якщо порушено законодавство, то де  роль СБУ, РНБО, МВС, Генеральної прокуратури?! Вони перестали існувати? Ні, вони просто закривають очі на розкрадання можновладцями державних коштів в особливо крупних розмірах.

Як вже було згадано вище, підприємства гірничо-металургійної галузі (Запорізький титано-магнієвий комбінат, ВГМК, ІГЗК, ПрАт «Кримський титан», ПАТ «Сумихімпром») перебувають під керуванням структур Д. Фірташа. Держава допустила до управління стратегічно важливими виробничими потужностями некваліфікованих кадрів, що не мають відповідної освіти та жодного досвіду роботи у титановій галузі. Посади директорів підприємств займають «фахівці», що не відповідають необхідному рівню, без відповідної освіти, без досвіду роботи в цій галузі. А професіонали тим часом оббивають порогів центру із працевлаштування. Щоправда логіка тут присутня залізна: щоб систематично знищувати потенціал підприємства і вичавлювати з нього усі соки великого професіоналізму дійсно не потрібно. Такий висновок можна зробити, проаналізувавши стан цих підприємств, які наразі, за показниками, практично доведені до банкрутства. Мета очевидна – скупити за безцінь.

Я ж в своєму зверненні наголосив, що  «Вітчизняні надра містять 20% світових запасів титанових руд. Крім України, значні поклади є в Австралії та Північній Америці. Тим часом у світовому виробництві двоокису титану Київ займає лише 3-5%. Очевидно, що діюча система управління галуззю не ефективна, потребує реорганізації та кадрового посилення на усіх рівнях. Звісно, це у тому випадку, коли влада націлена на роботу підприємств, а не на те, як пустити їх по вітру.».

Щоб знайти оптимальне рішення при нинішньому стані гірничо-металургійної галузі України саме держава має встановлювати техніко-економічні потреби і цілі не лише окремих галузей, а й підгалузей, у тому числі металургії (гірничорудної, коксохімічної, вогнетривкої, металевих виробів та ін.). Про те, сьогодні ця проблема далека від вирішення. Більше того, обсяги інвестицій та досягнення металургійних підприємств за 20 років незалежності Ук­раїни в десятки разів менші, аніж аналогічних підприємств, наприклад, у Росії.

Варто відзначити, що ринкова вартість Вільногірського та Іршанського комбінатів при продажі їх на відкритому аукціоні становить сотні млн. доларів кожного (за деякими даними продаж на відкритих аукціонах Вільногірського ГМК та Іршанського ГЗК також здатен покращити економічну ситуацію України, а саме поповнити бюджет на 5- 6 млрд. доларів). Чим не резерв коштів для бюджету України? Щоправда надійно прихований і замаскований резерв.

В  інтересах бюджету потрібно також продати на відкритих аукціонах за реальні «живі» гроші долю держави в статутному капіталі «Кримський ТИТАН», а також акції «Сумихімпром» та Запорізького титаномагнієвого комбінату. У такому разі це ще 10 млрд. доларів до бюджету, а блефування та спекуляції заангажовані під створення «ефективної» державної вертикально інтегрованої титанової галузі в Україні нарешті завершаться.

Будь-які інші варіації на тему вирішення даних питань будуть фактично представляти собою диверсію проти національних інтересів України.

На моє глибоке переконання, Україна повинна повернути у державну власність нашвидкуруч приватизований під інвестиційні зобов’язання Миколаївський глиноземний завод, ринкова вартість якого нині становить 3-5 млрд. доларів. І на це є усі законні підстави, адже його теперішній власник, промисловий гігант «Російський Алюміній», не виконав взяті на себе зобов’язання побудувати в Україні алюмінієвий комбінат, вартість якого оцінюється експертами в 1,5-2,0 млрд. доларів.  Цей комбінат – складова ціни на акції Миколаївського заводу.» Як бачимо, Кармазін наголосив, що повинен відбутися прозорий аукціон щодо продажу «Кримського титану», «Сумихімпрому», тощо.

Реакцією на вказане звернення є нещодавнє розпорядження Кабінету Міністрів України. Однак, знаючи наше керівництво держави, виникає питання, що ж насправді стоїть за згодою Уряду прислухатися до вимог опозиції?! Чи то дії Уряду направлені на лобіювання інтересів Д. Фірташа, чи то навпаки – на укріплення національної економіки?! Всі знаємо, що в нашій державі керманичі навіть шедевральну ідею, без жодного негативного аспекту, можуть перекрутити в своїх інтересах, і ефект від цієї ідеї буде зовсім протилежний. Маємо сподівання, що Уряд нашої держави нарешті схаменувся і його дії не будуть направлені на набиття карманів товстосумів та окремих діячів, а нарешті будуть спрямовані на становлення міцної, потужної та ефективної економіки держави, а разом й України.

 На мій погляд, -  такі дії керівництва ПАТ “Державна холдингова компанія «Титан України», та осіб, які довели до банкрутства надприбуткові підприємства, є фактичним підривом основ національної безпеки держави. Адже в Законі України «Про основи національної безпеки України» прямо передбачено, що загрозою національної безпеки є критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, загроза посягань  з  боку  окремих  груп на економічний потенціал держави, тощо. А ми вже бачимо, що підприємства належать одній певній групі осіб і працюють на останніх можливостях, бо основні фонди не оновлюються, та взагалі, у керівництва цими підприємствами є основний принцип роботи – з залученням мінімуму викачати по максимуму коштів!».

Однак залишається відкритим питання, чи понесуть особи, які своїми діями зруйнували гірничо-металургійну галузь, які виключно захищали інтереси вельмож, довели до банкрутства надприбуткові підприємства, внаслідок дій яких бюджет недоотримав такі потрібні державі мільярди гривень, що можна було спрямувати на розвиток медицини, соціального захисту громадян, відповідальність. Чи будуть повернуті кошти, які просто викрадені у народу України?!

Сподіваюсь, що це питання не буде риторичним, а винні особи бути покарані!