Дорогі мої троєщинці

Весною 89-го...

         - Слишь, парень! Ти так гостро рубаєш, а, можєт, ето горбачовська провокація. Єслі вся ета катавасія закончіца – твоя жє голова полетить пєрвой!

         Я чесно відповів йому:

         - Якщо все це закінчиться – моя голова вже мені не буде потрібна.

         У запеклій боротьбі з 12-ма конкурентами Ви обрали мене. З великим відривом, навіть від славетного Леоніда Телятникова (царство йому небесне). Саме Ви мене, письменника, привели у велику політику.

         Посмію думати, що не розчарував Вас тоді: як союзний нардеп я належав до ризикованої опозиційної групи Сахарова, працював у комітеті тоді ще "опального" Єльцина, виступав на сесіях, часто до півночі вів прийоми троєщинців, організовував гуманітарну допомогу від діаспори для дітей чорнобильців, був Головою організаційного комітету по створенню Народного Руху, з усіх сил боровся за Незалежність нашої Батьківщини. Як письменник, добровільно поїхав на два місяці в чорнобильську зону - написав роман "Марія з полином наприкінці століття", що вийшов багатьма мовами світу. Займався чорнобильськими проблемами, готував закони із соціального захисту чорнобильців. А нині "соціальні ініціативи Януковича"… викинули їх на смітник. З тих пір моє життя стало публічним. Більшість троєщинців його знають і можуть самостійно оцінювати.  

         Чому я знову повертаюся до Вас, розуміючи, що цьогорічні вибори будуть неймовірно жорстокими і брудними?

         Юлю незаконно і мстиво запроторили до тюряги. Патріотичні сили втратили харизматичного і безстрашного лідера. Тепер зграя Януковича кине викрадені у Вас мільярди на підкуп збіднілих до краю виборців, намагатиметься сфальшувати результати Ваших голосувань. На виборчу компанію кожного провладного кандидата підуть шалені гроші. І що я, зрештою, вже далеко не парубок, хоч обираєте мене не на олімпіаду…

Ще місяць тому у мене був вибір.

Перший: розпрощатися з активною політикою і завершити другу частину художнього роману "Найдовша ніч президента"  "Лежати!!! Суд іде!", де я намагаюся осмислити сьогоднішні найдраматичніші події в Україні з легко впізнаваними персонажами. Дописати історичні романи про останні роки життя і останню любов Тараса Шевченка "Друге пришестя" та про княгиню Ольгу "У мене вечеряв Ісус".

Другий: піти на вибори у прохідній частині списку Об'єднаної опозиції. У соціологічному дослідженні "Хто є впізнаваним обличчям БЮТу?" я ввійшов у п'ятірку (після Юлі, Турчинова і Томенка) і за кількістю виступів на сесії у цьому скликанні - другий після Кармазіна. Очолюю Комітет з питань культури і духовності, який до останнього чинив опір прийняттю антиконституційного й підлого закону про мови. Постійно боровся за збереження історичного обличчя Києва, його культурної спадщини. Отож, навіть після ущільнення списку за рахунок ще шести партій, що таки об'єдналися, я входив до прохідної частини.

Та крізь грати пролунав Юлін заклик: "Не здайте Київ орді! Віддамо столицю - здамо Україну! Киньте всі сили на захист Києва! Я прошу найвідоміших і найсміливіших захистити Київ на мажоритарних округах". І назвала два десятки прізвищ. Там було і моє. І, зрозуміло, я вибрав свою Троєщину. Ризиковано? Ще й як! Але заради України всі ризики виправдані. Навіть за найвищою ціною.

Впевнений, і Ви свідомі того, що тут, на п'ятачку благословенної Троєщини, буде запеклий герць між представником антиукраїнської влади і кандидатом від вперше об'єднаної демократичної опозиції. Ще ніколи такого не було: Батьківщина, Фронт змін, Наша Україна, Рух, Народна Самооборона, Партія Реформи і Порядок, За Україну, Громадянська позиція, навіть, Свобода йдуть, як єдиний українозахисний фронт. Всі вони одностайно делегували мене до Вас, на 213-й округ. Спонукав, мабуть, цьому рішенню і мій багатий політичний та життєвий досвід.

Але остаточний вибір за Вами.

Думайте, дорогі мої троєщинці, думайте добре.

Ваш за будь-яких обставин        

Володимир Яворівський