Передвиборчі махінації та легітимність майбутніх виборів

Дещо про те, чому сумніви у результатах виборів є у кожного, хто слідкує за процесом

Отже, напередодні виборів у суспільстві ведеться дискусія щодо визнання їх легітимності у майбутньому.

На даний момент я постійно зустрічаюсь із думкою, яка активно просувається низкою провладних журналістів. Мовляв, вибори заздалегідь проголошуються нелегітимними через забаганки окремих політиків та через бажання догодити “Вашингтону та Брюсселю”, а насправді все проходить чудово, і лише окремі підбурювачі намагаються порушити легітимність майбутнього волевиявлення.

Як на мене, то, дійсно, проголошувати вибори заздалегідь сумнівними з точки зору легітимності – не найкраща тактика для будь-якого учасника політичного процесу. І сама думка про те, що вибори не можуть визнаватися правильними або неправильними до того, як вони відбулися, також формально видається не надто розумною.

Але… Існує ціла низка обставин, які одразу викликають сумніви щодо чесності жовтневого волевиявлення у кожного громадянина, що має очі, розум та бажання розбиратися у подіях, які відбуваються довкола.

І мова не про участь тих чи інших політиків у виборах. Цей факт ми поки винесемо за дужки. Так само винесемо за дужки і численні факти підкупу виборців або тиску на них. Про це – іншим разом.

По-перше слід згадати про порядок формування виборчих комісій, які безпосередньо відповідатимуть за підготовку до майбутніх виборів. Варто лише поглянути на офіційні дані ЦВК щодо розподілу представників політичних партій у складі ОВК, як одразу у спостережливого читача можуть виникати певні сумніви.

Отже, усі місця у виборчих комісіях були розподілені між наступними суб’єктами виборчого процесу: Політична партія "Союз анархістів України", Християнсько-демократична партія України, Ліберальна партія України, Партія Наталії Королевської "Україна – Вперед!", партія Всеукраїнське політичне об’єднання "Єдина Родина", Українська Народна Партія, Партія "Руський блок", Політична партія "Союз анархістів України", Політична партія України "РУСЬ ЄДИНА", Всеукраїнська політична партія "БРАТСТВО", Українська партія "Зелена планета", Політична партія "Народно-трудовий союз України", Політична партія "Руська Єдність", Політична партія "Молодь до ВЛАДИ", фракція Комуністичної партії України, фракція Партії регіонів, фракція "Блок Юлії Тимошенко" – "Батьківщина", фракція Народної Партії у Верховній Раді України, фракція Блоку "НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА".

Що привертає увагу у цьому переліку?

Із потужних та відомих учасників передвиборчого процесу представлені лише КПУ (та й то – через парламентську фракцію), “Україна - Вперед!”, Партія регіонів та Батьківщина. Під час жеребкування до складу комісій не потрапило жодного представника “Свободи” та УДАР. Проте там опинилися представники від нікому не відомих партійних структур, серед яких більшість висунула лише кілька кандидатів у мажоритарних округах, але одержала представництво у всіх ОВК.

Для прикладу розглянемо екзотичний та маловідомий “Союз Анархістів”, що одержав не багато і не мало, а 220 місць у ОВК ( з них – 12 голів, 12 заступників голів та 13 секретарів). Як відомо, анархізм – ідеологія, що виступає за ліквідацію держави як політичного інституту.

А тепер поглянемо на список представників анархістів у ОВК. Отже, серед них: 36тимчасово не працюють, 43 пенсіонера, 37 працівників освіти (школи та ВНЗ),3- дошкільних навчальних заклади, 13 – державних медичних установ, 33 – державних та комунальних підприємств (аж до посадовців державних адміністрацій та БТІ), 9 – працівників металургійних комбінатів та інших великих підприємств (є один зі знаменитого Сєверодонецького “Азота”). Такі от цікаві анархісти.

Половина пенсіонерів та безробітних, які явно бажають заробити, інші – державні люди, що повністю залежать від місцевої влади або є її представниками. І у інших представлених у комісіях маловідомих партіях ситуація абсолютно ідентична.

Подібний соціальний склад представників партій у ОВК, а також те, що серед них підозріло рівномірно розподілені місця у ОВК (в середньому – 220 місць, по 5%), а також місця у керівництві (в середньому - по 12 голів, заступників голів, секретарів комісій) – все це наштовхує на думки, що це все було зовсім не випадковим. І що “електронним бовваном”, який тасував кандидатів, керував якийсь людський розум.

Як тут не згадати про практику 2004 року, коли кандидата В. Януковича представляли у ОВК не лише офіційні представники, але й представники технічних кандидатів. Що саме цікаве, і кандидати цього разу лишаються незмінними! Так, 2004 року В. Януковича у комісіях представляли члени ОВК, яких формально висував кандидат у президенти О. Ржавський. І тепер, 2012 року партія Ржавського “Єдина Родина” одержує 212 місць у ОВК.

Дивний збіг, чи не так?

Та й ті партії, які, наче, мали б бути незалежними від влади, реально такими не є. Зокрема, до цього часу не ясно, хто формував і подавав списки кандидатур до ОВК від НУНС, але там якимось дивним чином опинялися депутати місцевих рад від Партії регіонів.

Таким чином, структура ОВК виглядає наступною: ПР, партії-сателіти ПР (“Україна - Вперед”, КПУ, Народна партія), технічні партії ПР, “Батьківщина”. Це дуже далеко навіть від ситуації 2004 року, коли існувала хоча б видимість балансу. До речі, згідно до діючого закону про вибори (ст. 37 п. 9), повноваження члена ДВК можуть бути припинені двома рішеннями відповідної комісії. Так що є і механізм усунення потенційно небезпечних суб’єктів виборів, які пройшли через настільки ретельне сито лояльності.

Далі, наступна обставина. Відповідно до відомого закону Про особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року, згідно до якого передбачається встановлення веб-камер на виборчих дільницях, трансляція буде вестися лише щодо перебігу голосування. Як тільки голосування завершиться і комісії перейдуть до підрахунку голосів, то камери будуть переведені у режим запису (ст. 4). І цей запис буде надаватися уже через запити до ЦВК. Не має найменших сумнівів, що якщо там відбудеться дещо сумнівне, то записи можуть бути “втрачені” через чиюсь халатність. Все одно закон не передбачає жодної відповідальності за перешкоджання веденню запису.

Підсумуємо усе сказане вище.

Завдяки прогалинам, закладеним у законодавство та сумнівним процедурам формування ОВК, останні окупували представники маловідомих партій, які майже не беруть участі у виборах, а представники яких є переважно бюджетниками, службовцями, безробітними та пенсіонерами. Всі ознаки вказують на те, що абсолютно домінують у складі комісій представники однієї, правлячої партії. Водночас, кілька відомих та популярних партій взагалі не були допущені до формування ОВК.

Крім того, законодавство, передбачаючи висвітлення ходу голосування, максимально обмежує можливості для громадян спостерігати за підрахунком голосів. Тим самим підрахунком, який будуть вести представники однієї політичної сили.

Всі ці висновки я зробив без жодних “польових” даних, спираючись лише на дані, опубліковані на офіційних сайтах. У цьому немає нічого складного. Це може повторити будь-який громадянин України або іноземець. І одержати схожі висновки.

Очевидно, що все це закладає значні сумніви щодо легітимності майбутніх результатів. Примітивна робота, сліди якої є явними та очевидними, примушує нас думати, що робиться все це не просто так, а з певною метою.

А яка може бути мета у сумнівних механізмах формування виборчих комісій та у спробах приховати їх роботу окрім впливу на результати виборів?

Власне, все це і ставить під сумнів легітимність майбутніх виборів для кожного мислячого громадянина. І НАТО з ЄС тут ні до чого.