Грузинський режим суттєво похитнувся. Похитнувся учора, після оприлюднення документальних кадрів про ситуацію в пенітенціарній системі в Грузії про нелюдські, звірські знущання над ув’язненими.
Мої
колеги давно зі здивуванням відмічали те, що завжди, коли мене, як людину, що
кілька років прожила в Грузії, питали, як Грузії вдалося чудо, у відповідь отримували досить скептичну
оцінку цього чуда. Намагаючись визнавати зовнішні позитиви (реформу поліції,
систему єдиного вікна, потік інвестицій, подолання корупції на низовому рівні
та інше), постійно твердила, що в Грузії будують диктаторський режим,
поліцейську державу, які тримаються на страху. Були приклади знайомих і друзів
у Грузії, які при висловлюванні критики про владу, боялися відверто говорити не
лише по телефону, а і біля телефонів (виносили телефони на балкон, в іншу
кімнату, щоб не записали, щоб не забрали до «органів» за незгоду). Сама себе
зловила на думці, що перестала цензурувати себе в розмовах по телефону (щоб друзів не підвести) лише
через кілька місяців після повернення з Грузії в Україну.
Грузинський
режим суттєво похитнувся. Похитнувся учора, після оприлюднення документальних
кадрів про ситуацію в пенітенціарній системі в Грузії про нелюдські, звірські
знущання над ув’язненими. Грузинських чоловіків, представників гордої гірської
нації, що над усе ставлять чоловічу честь, немилосердно відверто жорстоко
ґвалтують – незалежно від віку, від наявності чи відсутності провини, примушуючи
визнавати провину, яка є або дійсною, або вигаданою…. Немає значення.
Очевидно,
що з такою перспективою у в’язниці, кожен буде готовий визнати будь-яку
неіснуючу провину, навіть копання тунелю до Китаю; і кожен буде готовий заплатити будь-які кошти
заради того, щоб не потрапити у в’язницю (от і вирішується вже не один рік у
такий спосіб питання наповнення бюджету).
Я
тут не про відзвітовані освоєні сотні мільйонів доларів, які були витрачені
грузинською владою на побудову в’язниць за європейськими стандартами – із
спортивними залами, готельними кімнатами для зустрічі з відвідувачами,
стоматологічними кабінетами та іншим – ніби усім наявним, щоб відповідати
європейським правилам в’язниць та стандартам Європейського комітету упередження
тортур…. Це черговий фасад, за яким криються злочини режиму.
Я
про інше.
Збочення
у ставленні держави до ув’язнених, непоодинокі випадки такого поводження навіть
за публічним визнанням Президента країни, -
про яку реформу може йти мова?!
Невже хтось може повірити, що винна виключно недавно призначена Міністр
з виконання покарань, пробації та юридичної допомоги, Хатуна Калмахелідзе? І
все без відома вищих офіційних осіб? Це звучить непереконливо в устах
Саакашвілі, бо одним-двома-трьома цапами-відбувайлами ця ганебна історія
закінчитися просто не може.
Яка
реформа в цих умовах має цінність? Де гідність? Де захист прав людини?
Спробуймо уявити, як режим діятиме проти осіб, що мають сміливість йти проти
системи? Парламентські вибори в Грузії незабаром. Це можуть бути перші вибори,
що для національного руху Саакашвілі не закінчаться успіхом, - якщо вибори в
Грузії будуть чесними. До речі, грузини, що проживають за кордоном, якщо не
зареєструвалися до 12 вересня, то 12 жовтня вже не зможуть взяти участь у
виборах – чим не приклад наслідування іншим «демократичним» країнам?
Проблеми
в пенітенціарній системі Грузії – це кричущий приклад тотальної політики, яку
веде на усіх напрямках уряд Саакашвілі для утримання в терорі усього
суспільства. Те, що люди вчергове вийшли
з протестами на вулиці переконливо підтверджує розуміння того, що проблема не є
поодиноким винятковим явищем. Це віддзеркалення реальних процесів у державі, що
будує «потьомкінські дєрєвні» для звітування ззовні, а всередині країни панує
тотальний страх перед владними структурами, бізнеси, що легко відкриваються,
так само легко переходять в руки власників від держави, катастрофічно росте
безробіття, накопичується незадоволення.
Тепер грузинські можновладці – на чолі з
Президентом Саакашвілі та Секретарем Ради Безпеки Бокерією намагаються
пояснити, що зробили помилку, не дослухавшись раніше до сигналів від Народного
захисника та від громадських організацій щодо проблем в пенітенціарних
структурах. Народний захисник – так називається омбудсмен у Грузії, вже неодноразово
бив на сполох, бунти у в’язницях вже були і люди в цих бунтах гинули, але
подавалося все як необґрунтовані заколоти злочинців, з якими успішно справився
режим….. Ця проблема просто додалася до
утисків свободи слова, до недотримання демократичних процедур у виборчій
кампанії, до переслідувань опозиційних кандидатів, до питань щодо
справедливості судочинства в Грузії, на жаль, перелік можна довго
продовжувати….. І вже сьогодні деякі грузинські військові почали
писати про те, що аналогічна нелюдська ситуація поширена і у військових
структурах Грузії. Не здивуюся, якщо зараз знайдуться сміливці з усіх сфер, що
відкриють світові нові гнійники в тілі високореформованої системи новітнього
грузинського державотворення,
Невже
Саакашвілі розраховує на те, що міжнародна спільнота і зараз проковтне його
блаженне невідання? Панове, Грузія за реалістичними оцінками налічує 3,5
мільйонів жителів (це за розмірами - Київ, панове), це велике село, де усі про
всіх знають усе. Всі всередині країни
давно знали і розуміли з ким мають справу, а лише зараз це стало неможливо
приховати і за межами країни.
Це
країна, яка прагне до ЄС? Яка вже кілька років поспіль «втирає носа» Україні у
просунутості реформ? Чи ми з вами готові на такі реформи ціною людської
гідності ( і хай ці ув’язнені будуть триста разів винні)?
Режим
не шкодує грошей на Пі-аР, і йому ефективно вдається рекламувати Грузію у
світі. В Україні теж розгорнута кампанія активного просування грузинського
чуда, в якій за державні грузинські гранти радо грають перші скрипки і
громадські українські організації.
Саакашвілі
– із системи, що просякла злочинністю, вищою формою цинізму та знущанням над
власним народом, на вибори в Україні 2010 року слав більше 800 спостерігачів –
представників новобудованої передової правоохоронної системи (хотів більше - 3000) для моніторингу перебігу
виборів…… Як на мене, Україна терміново, перед тим як рятувати свою демократію
наприкінці жовтня, може підтримати демократію у сусідів.
Коли
2003 року Саакашвілі прийшов до влади, одна моя знайома грузинка в Україні із
сумом сказала – він так нешанобливо повівся зі старістю за грузинськими мірками
(спосіб вигнання Шеварнадзе), що і його колись так само негідно попросять
поступитися місцем … Цілком вірогідно,
що таке пророцтво може реалізуватися…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.