«Польоти» Борисова намріяні і справжні

Чому після тривалого «опрацювання» провладним кандидатом Валерієм Борисовим найбільшого району столиці – його особа викликає у більшості троєщинців не довіру і спокій, а швидше страх і подив?

Відповідь головна і найпростіша:  власний гіркий досвід спершу від Льоні Космоса, потім біль від бездарного провалу та зради ідеалів Майдану хоружівським бухгалтером з його амбітно-істеричним «противсіхством», потім гнів від цинічного «тушкування» у парламенті з логічною повзучою диктатурою угруповання аморальних та зажерливих осіб… Увесь цей власний гіркий досвід зробив троєщинців (як і всю Україну) мудрішими, пильнішими до брехні, більш захищеними від примітивного «промивання мізків» міфічним «покращенням».

Якщо  кланова модель правління цілим народом найближчим часом зазнає провалу і буде означена ганебним імпічментом Януковича та вигнанням з влади Партії регіонів, її уряду… То особистий виборчий і кар’єрний (вже вкотре) провал Валерія Борисова став очевидним вже зараз. В чому причини і які будуть наслідки цього тріскучого провалу? БТ думає…

1. Початок кінця

Реальний політично-нардепсько-людський портрет Валерія Борисова не є винятком, а швидше правилом в «регіональному» середовищі. Плутана чиновницько-бізнесова кар’єра Борисова, постійно і тісно переплітаючись у взаємній залежності, нібито випадково «підсадила» його спершу двічі у виборчий список НУНСу. Це була сходинка з середовища людей, які «рєшают вопроси» на міському рівні до рівня державного. Багато, але не більше. Якісь особисті переконання чи ознаки національної самосвідомості в Борисові запідозрити важко. Поки НУНС була в умовній більшості, приналежність до «правлячої» фракції у парламенті була корисною як для бізнесу, так і власної «плавучості» Борисова.

Після провалу Ющенка на президентських виборах, приходу на Банкову Януковича, сезонного розпродажу депутатських душ, карток і кнопок, «тушкування» Валерія Борисова було природним, логічним і доречним капіталовкладенням для «регіонів». «Сімейні» правила кругової поруки хоч і жорсткі, зате дуже прості. Там не люблять та остерігаються «сільно грамотних», самостійно мислячих, взагалі наділених власною гідністю. Тому Борисов «вписався» туди нормально і до певного часу почувався цілком комфортно і впевнено. Навіть більше – Валерій Дмитрович зумів стати, за чутками, «друганом» сірого кардинала Банкової Сергія Льовочкіна. Могло здатися: життя відбулося, можна досхочу «порулювати» і в бюджетному комітеті ВР, і в КМДА, де завжди знайдуться казенні гроші для «своїх людей» та підконтрольних їм землекопних структур.

 2. «Опікун» Троєщини

Всередині біло-голубого «общака» спершу навіть розглядався варіант відкладення парламентських виборів на туманну перспективу. Зцементована спільними інтересами, регіонально-ком-литвинівська більшість у парламенті могла б піти і на таке. Але обкрадений бюджет країни тріщить по швах, насувається економічний крах, «електорат» щоденно й невпинно бідніє, невдоволення зростає, Росія чомусь не любить, Європа боїться… Тому вибори вирішили проводити, аби остаточно не втратити ініціативу. За рахунок роздування дефіциту скарбниці, драконівських податків, зовнішніх боргів, знищення власного дрібного і середнього виробника  -- створити ілюзію «покращення» на уламках держави. Заодно позатикавши роти вільній пресі, тримаючи за гратами опозиційних лідерів, залякавши всіх інакшемислячих. Уряд, Нацбанк, суди, прокуратура, міліція, податкова  до послуг.

Окупація вважається остаточною, коли під контролем столиця. Виконати це завдання довго і цілеспрямовано готувався Олександр Попов. «Слухняність» київради, жонглювання змілілими бюджетними потоками, роздавання «своїм» заповідних київських земель, виснажливі вечори перед камерами комунального телебачення, підключення всіх підконтрольних ЗМІ до навіювання людям відчуття неіснуючого «покращення»… Робота справді важка, але, як виявилося, невдячна.

Зараз нема часу докопуватися, хто і навіщо підкинув верхівці ПР  ідіотську по суті ідею спершу призначити Валерія Борисова керівником київського міського виборчого штабу «регіонів» і відразу (ще взимку) десантувати його на найбільший, але завжди непокірний владі, троєщинський округ. Ще більший інвалід розумової праці вирішив швиденько змайструвати нібито громадське нібито об’єднання нібито громадян під одну людину і для однієї людини. І заховати за цією дірявою ширмою справжню кревну приналежність В. Борисова до правлячої верхівки ПР.

Де примітивна логіка?! Навіщо спочатку вводити без мила «тушку» в політраду ПР, помпезно призначати начальником столичного виборчого штабу, щоб потім маскувати на окрузі його партійну приналежність? Тільки ледачий дурень не помітить цього абсурду. Правила зграї не завжди зрозумілі людям…

Якщо голова КМДА Олександр Попов якимось чудом збереже себе і своє крісло у цій виборчій м’ясорубці, то потім він довго і жорстоко буде помщатися тому «розумникові» з Банкової, який на його голову придумав це «хитре» формулювання: «На особисте прохання Олександра Попова справами Троєщини опікується народний депутат Валерій Борисов». З власних джерел в КМДА БТ ("ВО Батьківщина-Троєщина") відомо, що ХТОСЬ (волохатіший від Попова) наділив Борисова такими необмеженими і надзвичайними повноваженнями, що той від зими, просто «через голову» Олександра Попова почав у КМДА буквально «відчиняти двері ногами». Причому не завжди стримано і часто зі специфічним шлейфом. Про нормативність лексики парламентарія мовчимо. Звичними стали постійні «розноси» від «простого собі нардепа» (їх 450 і мають вони лише визначені законом повноваження) начальникам комунальних служб, чиновникам високого рангу. Можна лише уявити, як системний адміністратор Попов може таємно ставитися до такого «рулювання»?

В доведеній до ручки роками розкрадання і безголовості системі міського комунального господарства (Троєщина не виняток) ніхто вже не міг, не вмів і  в душі не хотів виконувати цільову програму окозамилювання «За сприяння народного депутата Валерія Борисова». Бо будь-який ідіотизм має межі. Навіть під вибори… Хто з троєщинців цього не знав чи не бачив, ті просто відчули. Як і загальне «покращення».

3.Клин «фанер» над Троєщиною

Спеціально доводити комусь, що «Генплан Троєщини» з «силіконовими долинами», концертними палацами, бізнес-центрами є самодіяльною фантазією Борисова цілком в стилі Льоні Космоса – вже нікому не треба. Навіть самому Борисову, бо за два тижні до дня виборів цю маячню самі ж заклеїли новими «перлами» від його штабу в звичному стилі смислової діареї для дебілів. Лишилася тільки згадка і дитячий віршик: «Что нам стоит дом построить? Нарисуем – будем жить».

Понад три місяці троєщинцям щоденно морочили голови цим міфічним «генпланом», викинули купегу грошей на глянцевий папір, тотальні «бігморди», бабусьок-казкарок. Самого Валерія Дмитровича «поперло» так, що на круглому столі солідних архітекторів та журналістів в КМДА він, під дружний регіт присутніх, серйозно запропонував перейменувати один з мостів у «Троєщинський». Але Борисова далі (кажуть, земляк Осі Бендера) несло нестримно. Наприклад, історична теза «покровителя»: «Столиця починається з Троєщини… І закінчується на Хрещатику!» Не на Борщагівці і не на Сирці, а саме на Троєщині. А далі Хрещатика – вже не столиця, а хутір якийсь. Серйозну дискусію на цю тему можна вести в Глевасі, а не в Троєщині. А виглядає, що Валерій Борисов та команда його «мислителів» справді довгий час вважали, що колективний маразм можна навіяти на сотні тисяч реально мислячих людей і утримувати до дня виборів.

Про метро на Троєщину вже давно вирішили і без «сприяння» Борисова – воно буде наземним, що зробить проект дешевшим, значить реальним. Не треба ніяких ні корейців, ні тим більше росіян. Коли скарбницю держави перестануть патрати на «вишки Бойка», вертольоти, «Хонки», Межигір’я і «Кедри» Януковича, «підземшляхбуди» «опікунів», помпезні (тепер порожні) аеропорти та стадіони – гроші на метро знайдуться і будуть витрачені, будьмо певні, без «опіки» Валерія Борисова. Це ж класичний клінічний приклад шизофренії: всерйоз влаштовувати народний конкурс кращих назв для станцій метро, на яке ще нема навіть попередніх розрахунків і проекту. Теля ще в…

Про «безкоштовний медогляд»: це тепер навіть і не смішно. Про цю дрібну, чисто шулерську оборудку троєщинці вже почали забувати. Просто ходять собі до поліклініки №2, здають кров на аналізи і швидко забули дякувати «за сприяння» Борисову. Бо аналізи від цього кращими не стають, а дякувати насправді нема за що. На згадку залишаться папірці-запрошення з портретом «засприяльника».

Або головне гасло борисовської кампанії: «За Троєщину сучасну, безпечну, комфортну!» Справді, хто може бути проти? Та от біда – рай в окремо взятій Троєщині  (навіть обіцяний громадянином Борисовим) без цілої України неможливий. А зараз в Україні… самі знаєте, тільки «покращення» і повний «стабілізець». І нічого конкретного для зміни ситуації в державі безнадійний кандидат у законотворці Борисов так і не запропонував.

Ні, ніхто не проти існування клубу професійних мрійників на чолі з приватною особою В. Борисовим і з назвою «За Троєщину». БТ дуже сумнівається, але навіть припускає думку, що ця громадська організація обертає такими солідними коштами на скромні пожертви троєщинців і самого Борисова. Тільки дуже цікаво згодом дізнатися, де шукати цих високооплачуваних романтиків-мрійників відразу після виборів, на яких В. Борисов разом з рідною «ПРолетить як фанера над Троєщиною»?

4.Останні перли «засприяльника»

Вже згадано, що в ніч на 17 жовтня по всій Троєщині висміяні людьми білборди про «генплан Троєщини», «комфортну і безпечну» заклеєні новими. Не такими красивими, зате конкретними: «За Борисова! За Троєщину!» Тут іронічний конкурент-опозиціонер Яворівський вже нічого не перевірить і не підніме на людський сміх. Та от біда, Валерій Дмитрович, зайнятий державницькими справами «покращення», здається, забув, що надворі – вибори не до районної, навіть не міської ради, а до законодавчого органу. А там, як виявляється, люди мають приймати розумні і справедливі закони для всієї країни, чесно й по совісті голосувати, не зраджувати своїх виборців. І не здавати Чечетову в оренду власну картку. От з цим проблема…

«Вот вы меня тут критикуете. А знаете, где те, что меня критиковали? Иных уж нет, а те далече... А мы бегали из фракции в фракцию и бегать будем! Ха-ха!»

З відеозапису розмови Борисова на сайті vstavаy.info

Тепер БТ зрозуміло, чому Борисов уникає імпровізованих інтерв’ю, немонтованого телебачення – сутність проривається назовні.

Але «ляпи» хронічно супроводжують виборчу команду Борисова. Комусь там, очевидно, здалося, що слово «єдиний» в представленні справді єдиного кандидата від Об'єднаної опозиції Володимира Яворівського якраз і є ключем до виборчих урн. Не бездоганна політична репутація, не розум, не досвід, не простота й демократичність... А лише чарівне слово «єдиний». Як мавпа окуляри, цей прикметник приліпили до Борисова: «Єдиний кандидат від Троєщини!» Треба розуміти, що інших вже не існує, чи кудись поділися. Якби вміли бути чесними, то вже вписали б усю правду «...від керівної і спрямовуючої Партії регіонів і лічно Віктора Федоровича!»

БТ припускає: таки зрозумівши, що на Троєщині його чекає «прольот», Валерій Борисов наостанок вирішив гучно «грюкнути дверима» і ще раз «посприяти». Причому без зайвих роздумів і на повну силу.

На колективне звернення багатьох мешканців будинків 62-а та 64-а на проспекті Маяковського щодо демонтажу незаконно встановлених МАФів (кафе-наливайка, будка прийому вторсировини, іграшковий та харчовий павільйони) до народного депутата Яворівського -- він негайно подав депутатські звернення до голови КМДА та голови Деснянської РДА. Мешканці підкреслювали в заяві на ім’я Яворівського, що вже зверталися з проханнями навести лад до КМДА, РДА, програми «Столиця з О. Поповим», навіть до прокуратури й міліції, але досі отримували самі відписки.

Яворівському відписок не посилали. Вранці 17 жовтня до Маяковського 62-64 прибула потужна механізована колона кранів та вантажівок за підтримки взводу міліції з цілим майором, телерепортерів ТРК «Київ» і… Валерієм Борисовим на чолі. Очевидно, цього разу Валерій Дмитрович вирішив «посприяти» у здійсненні депутатських повноважень самому Яворівському. Тільки ж Володимир Яворівський звертався не до Борисова, а до КМДА та РДА. Про таке блискавичне і похвальне реагування на депутатське звернення самого Яворівського навіть не попередили.  Телекамери навели на Борисова і він бадьоро доповів про чергове своє «сприяння».

На здивоване запитання помічника народного депутата Яворівського, з якого приводу така бурхлива оперативність, цілі «маневри» в супроводі телевізійної самореклами, Валерій Борисов енергійно відповів: «У вас нет власти, а у меня есть!»

Коли Валерій Борисов помчав «сприяти» десь в іншому місці, торгівці з прилеглого продовольчого базарчика скрушно перешіптувалися: «Через месяц эти будки тихонько поставят на место, они же под «крышей» и тот, что перед камерами красовался, об этом знает. Вон сколько вокруг ободранных «наливаек», «пиво-вод». Их не тронули, а молочный магазинчик чистенький под раздачу попал. Как на зло делают, чтобы дров под выборы наломать. Или кому-то насолить решили...»

Колись ми всі навчимося спокійно, розумно, поступово кожний робити свою роботу? Без орди крикливих начальників з дорогими «мобільниками» і службовими іномарками, без ніким не прошених «сприяльників», телекамер, помпи і показухи. Без міліції з усього району, коли ніхто ніякого спротиву не чинить. Щодня просто робити свою роботу і знати, що будеш робити її завтра. Знати, що вибори не стихійне лихо з шабашем «опікунів» та «сприяльників», а свято демократії, свободи й нашого розуму.

БТ вірить, що цей час почне свій відлік 28 жовтня 2012 року. На Троєщині також. Бо досить з нас!

Газета  «ВО Батьківщина-Троєщина» №5, 19 жовтня