Валюта та карикатурна диктатура у ХХІ столітті

На теренах України

Особисто мене періодично не полишає відчуття, що ми живемо не в реальному світі, а на знімальному майданчику якогось чергового реаліті-шоу. Воно могло би називатися “Диктатура-ХХІ”, та бути непоганим джерелом розваги для всього оточуючого світу.

В одному місці зібрали елементи найвідоміших диктаторських режимів недавнього минулого, вибагливо їх поєднали, та подали під своєрідним, пародійним соусом.

Зокрема, обговорювана зараз чергова “реформа” щодо обмеження вільного обміну в країні іноземної валюти, не являє собою нічого принципово нового. Це нормальна практика для диктаторських режимів, котрі вважають контроль над громадянами за свій святий обов’язок. А то, не дай боже, громадяни придбають щось іще окрім хліба та картоплі, почнуть думати нетільки про те, щоб де знайти поїсти, а і про основи власного суспільного ладу.

Як кажуть в українських фінансових установах, впровадження податку на обмін валюти має допомогти у перемозі клятих валютних спекулянтів! От так, не більше і не менше. Таке враження, начебто ці самі легендарні спекулянти купують величезні суми у валюті лише в офіційних обмінниках. От кожного дня стоять перед обмінниками та регулярно “демонструють” там власні документи, а тепер, після впровадження податку, одразу злякаються та перестануть займатися своїм негідним ремеслом, а підуть працювати у КСП та на заводи?

Будь-кому ясно, що останніми, хто постраждає від цих нововведень, будуть знамениті спекулянти. Для останніх регулярні нововведення Нацбанку виступають лише основою для розбудови підпільних бізнес-імперій.

Але поміркуємо глибше над цією проблемою. Хто, власне, породив спекулянтів та чорний ринок валюти в Україні? Очевидно, що це були Нацбанк та Уряд, що настільки успішно керують економікою країни останні два роки. Зокрема, відродження міняйл, які, здається, вже навіки пішли в історію разом із 90-ми роками, було спровоковано ускладненням правил обміну валюти, які були реалізовані вітчизняним Нацбанком. Чиєсь бажання влізти громадянам в кишеню було настільки сильним, що було впроваджено знамениту систему копіювання документів громадян.

Звісно, що багато-хто надавати персональні дані невідомо-кому (поруч із даними про те, скільки у тебе грошей) не за бажав. Ось вони – чудові умови для відродження чорного ринку валюти.

Проте замість того, щоб визнати власні помилки, влада йде шляхом поглиблення ситуації.

Замість того, аби аналізувати причини того, чому громадяни бажають зберігати гроші у валюті, влада йде шляхом примітивного шантажу власних громадян. До речі, цим, м’яко кажучи, не здобудеш довіри до влади, а без довіри до влади не може бути довіри ідо національної валюти.

Так і працює динамо-машина: влада намагається пригальмувати падіння валюти шляхом репресій, що лише посилює недовіру до влади та бажання перевести заощадження у іноземні грошові одиниці.

А як вам, наприклад, чудова ініціатива від НБУ про створення спеціальної міліції, котра буде займатися боротьбою із спекулянтами, котрих сам Нацбанк і породив. Який чудовий розмах  мислення демонструє керівництво НБУ!

1. Створюємо проблему. 2. Знаходимо крайніх у проблемі та постійно їх обвинувачуємо. 3. Посилюємо тиск на громадян, аби побороти проблему, які самі і створили. 4. Створюємо репресивні органи, які покликані репресувати тих, чия поява була спровокована нашими власними безглуздими діями.

Хіба не чудово? Хіба не геніально, створити суспільну проблему, а потім збирати з суспільства гроші на її вирішення?

Тепер у бюджеті треба буде знаходити графи на фінансування “грошових поліцаїв”. Звісно, немаленькі. Ніхто ж не думає, що керівники такої поважної установи будуть їздити на метро та працювати у підвалах? Та й на околицях міста вони теж працювати не будуть, бо не солідно. Ну а якщо і доведеться заради приміщення висилити якийсь театр чи музей, то хіба суспільству буде шкода цього для перемоги над спекулянтами?

Ясно, що необхідно буде створити квартирний фонд, для забезпечення співробітників житлом. Крім того, не можна забувати про регіональні управління та інші структурні підрозділи, на які також треба буде виділяти гроші на автомобілі, приміщення, зарплату і т.д.

Крім того, виникне низка грошовитих та не надто обтяжливих посад, які можна буде розділити серед наближених до талановитих родин…

Ясно, що останні, зрештою, знайдуть шляхи,як спекулянтів контролювати, скільки грошей з них збирати та перейдуть у стан рівноваги, контролюючи колосальні обсяги чорного ринку валюти.

А громадянам можна буде розказувати, що всі державні проблеми – вони від чорного валютного ринку, через який нещасним пенсіонерам не можна підвищити зарплату, оскільки вся валюта щезає у кишені клятих валютних спекулянтів. Так можна буде розкручувати маховик тотальної істерії та використовувати її у своїх інтересах. Приміром, перед виборами або референдумом.

Далі можна буде йти шляхом Північної Кореї, де 2010 року було заборонено обіг іноземної валюти. Якщо у нас справді підуть по шляху наслідування досвіду Північної Кореї, то можна буде просто вилучати долари та євро, а з громадянами розплачуватися гривнями, які неможна буде ні на що обміняти. Хоча ні, гривні, за тим же північнокорейським досвідом, можна буде розділити на “конвертовані” та “неконвертовані”. От, приміром, “бюджетників із гарних регіонів” можна іноді преміювати конвертованими гривнями, на які можна буде придбати набір китайської посуди або турецькі капці. А іншим – неконвертовані гривні, на якіможна буде купити лише щось вітчизняне. Артемівську сіль, волинські сірники… Кому не подобається – можна запропонувати метр коростенської мотузки та вінницький табурет.

Звісно, до такого поки ще не дійшло, але не слід забувати про значний рівень талановитості та перспективності українського керівництва Нацбанку. За такий невеликий термін змогти побудувати тоталітаризм в окремо взятій галузі! Це ж треба вміти.

Тож не дивно, що активно циркулює інформація про майбутнє підвищення для керівників Нацбанку. Такі кадри не можна не просувати!