Україна на порозі президентського референдуму «за народною ініціативою»

Аналіз останніх подій дуже чітко показує, як команда Януковича збирається зберегти владу до 2015 року та закріпитися на наступних президентських виборах...

Те, що відбувається сьогодні навколо Верховної Ради в Україні, так звані «громадські ініціативи» в регіонах дуже чітко змальовують план дій нинішньої влади.

Так, Партія регіонів активно грає в схему «непрацюючого парламенту», а  засоби масової інформації розкручують матеріали про неадекватних депутатів, про фантастичні витрати на утримання нардепів, їхніх помічників і взагалі - непотрібність як мінімум в такому варіанті Верховної Ради України на фоні «активно працюючих» Президента, Уряду та голів ОДА, які вдень і вночі «трудяться» в інтересах українців.

За таких обставин народ на місцях «активно звертається» до Президента з проханням провести референдум всього на всього з трьома запитаннями: щодо скорочення кількості народних депутатів до 300 (або краще до 225); ліквідації депутатської недоторканності та введення мажоритарної системи виборів, щоб депутати були «близькі» до народу (а на ділі – щоб влада змогла скупити усі виборчі округи). А можливо, додати до запитань референдуму ще одне: про вступ до Митного Союзу.

На момент організації цього референдуму Верховна Рада буде в черговий раз заблокована або тому, що не призначили позачергових перевиборів в якомусь містечку або селі, або тому, що хтось виступив з парламентської трибуни російською мовою…

Референдум буде організований, згідно з Законом про всеукраїнський референдум, комісіями, які створюють органи виконавчої влади, без політичних партій, а результати референдуму будуть оголошені Центральною виборчою комісією і стануть складовою Конституції і законів БЕЗ рішення Верховної Ради України.

При всій моїй критиці до теперішнього складу нинішнього парламенту, треба визнати, що опозиція поки що має єдиний публічний ресурс спротиву проти влади та інформування про її дії – на території Верховної Ради України.

Звичайно, я критично налаштований до великої кількості в Україні пам’ятників Леніну та переживаю за сферу поширення української мови... Але найсумніше те, що влада зацікавлена у нинішній "війні пам’ятників", аби тільки у парламенті не говорили про мільярдні розкрадання при проведенні без тендерів закупівель на державні кошти, або про здачу української ГТС в оренду Росії, або про тотальне використання сім’єю Януковича системи прокуратури та правоохоронних органів, коли йде зачистка усього «неправильного бізнесу» в Україні. І поки оцей «ключовий» конфлікт у парламенті про кількість пам’ятників Леніну чи Бандері буде тривати, в Україні ступінь монополізації влади Януковича дійде до критичної межі.

Чесно кажучи, я не хотів би, щоб такий сценарій був реалізований, тому вважаю, що і експерти, і журналісти, і громадські діячі та, власне, політики повинні чітко розуміти: вони підіграють такому сценарію чи намагаються його  зруйнувати? Чи дозволять вони, щоб Верховну Раду використовували як інструмент тотальної монополізації однією сім’єю влади в Україні чи підготують всі передумови для того, щоб, бажано, до 2015 року, або вже у 2015 році змінити політичний режим і владу в нашій державі?