Дивлюсь я на Київ, та й думку гадаю (Відео)

Влада перетворила столицю України на знімальний майданчик для таких світових шедеврів, як: «Я легенда», «Апокаліпсис»…

Не природа, а столична влада. Я розумію, як би спецтехніку і армію, які були б кинуті на боротьбу зі стихією не вистачало б, але їх було хоча б видно і це вже заспокоювало б людей. Але ж ні. Спецтехніка залучена лише по траєкторії пересування кортежів деяких осіб, яких навіть в слух не хочеться називати, аби не гнівити Бога і людей. Армія залучена лише на Хрещатику, який не назвеш житловим масивом. А як же люди? Що, вибори в країні закінчились, а разом з ними підрахунок голосів і повага до тих, хто їх віддавав на виборах? «Стар и млад», всі добиралися до дому пішки від метро по завірюхах і снігових «Альпах». Але, якщо пішоходи проклинали владу за повну бездіяльність, то водії за повний маразм, яким окутана наша влада і ті, хто її представляє, адже навіть маючи транспорт, водії залишалися заручниками ситуації, але не стихії а прояву діяльності ДАІ, яке «вирішило» проблему перекриттям мостів і доріг. Президент підписав навіть цілий Указ про боротьбу зі снігом. І його тут же почали виконувати з вул. Банкової, кинувши всі сили на її розчищення. Вражає і бездушність деяких людей, які залюбки використовують стихії за для збагачення. Навіть служби таксі підняли тарифи в тричі. Підприємці повикидали на полиці прострочені продукти, наче отруту і підняли ціни на все, що має цінність і актуальність в такій ситуації, тим самим, посіявши серед людей панічний страх і жадібність перемішану з люттю до інших. Водії приватних таксі деруть з людей ціни, як на авіаперельоти. Черга на маршрутку перетворюється на хаотичне потрапляння в середину з елементами бою. Там де розпочинаються хаос і паніка, закінчуються порядність, повага одне до одного, моральність і звичайна людяність. Але переважна більшість все ж зберігає свою людяність. Допомагають літнім людям, звичайним водіям, швидким допомога, тролейбусам, які застрягли в «снігових заторах». Люди не проходять і не пробігають мимо чужої біди, хоча самі в ній опинилися, добираючись пішки з метро. Ні. Зупиняються і допомагають іншим. А отже, бездушність і бездіяльність влади, природна стихія і жадоба деяких людей – нас не перемогли.