Вагонні норми реальності

Головне для культурної людини – ніколи не називати речі своїми іменами. Власне, у виборі евфемізмів і полягає основний механізм творення культури.

Головне для культурної людини – ніколи не називати речі своїми іменами. Власне, у виборі евфемізмів і полягає основний механізм творення культури. Дотримуючись саме цього принципу, я спробую висловити кілька зауважень, які будуть зв'язані між собою лише асоціативно. Замість нижченаведеного довгого незв'язного тексту можна було б висловитися просто і прямо, але я вдаю з себе культурну людину й понад усе прагну уникнути судового переслідування за заклики до насильницького повалення існуючого ладу. Отже:

1. У фізиці та історії найбільше важать нематеріальні, ефемерні, важковловимі речі, такі як хвилі порожнечі (електромагнітні, наприклад), субатомні частки, темна енергія, дух народу, історичний такт, характер.

Нація – це місія і призначення, а не МВС і ВВП. Лідер – це не директор, але інструмент вищих сил, доки Вони благоволять йому. Ми чіпляємося за абстракції, бо не можемо схопитися за тверду реальність. На відміну від буддистів, які гадають, що реальність ілюзорна, християни знають, що вона абсурдна. Наприклад, ідея називати Другий Сарай Третім Римом є менш абсурдною, ніж реальність енергетичної наддержави.

Московія досі володіє найобширнішим незаселеним простором та другим за значенням ядерним потенціалом. Її сильна влада є безальтернативною, контролює суспільство, безперешкодно вбиває чи ув'язнює всіх своїх ворогів. І де очільники Московії зберігають найдорожче – гроші? Там само, де Кощей свою смерть.

Не в підвалах Кремля під захистом ФСБ та ядерних ракет, а на маленькому політично нестабільному острівці в Середземному морі, де будь-яка ФАТФ може легко порахувати всі депозити, а голова місцевої сільради – конфіскувати 30%. Тобто, московські володарі, які висміюють і поборюють західні вартості, тим не менше беззастережно в них вірять – у західну чесність, здоровий глузд, право власності, офшори, юстицію.

2. Проте, дяка Богові, ми мешкаємо не в тоталітарній Московії, але в богоспасаємій Україні. Поблажливий комунально-кухонний стиль нашої політики дозволяє легко ілюструвати політичні ситуації побутовими прикладами.

Уявіть, що головного члена вашої сім'ї, скажімо, улюблену бабусю, викрадає ваш сусід і зачиняє у себе в льосі. Нормальна сім'я стрілятиме в сусіда через вікно, якщо наважиться, або з переляку втече до Чехії у повному складі. Абсурдною була б ситуація, якби замість цього ви засідали з сусідом та його чадами у домовому комітеті, дискутували б щодо ремонту системи опалення, або намагалися б відсудити в нього того льоха. Саме такими є нині стосунки між опозицією та президентом.

І це добре. Політика, все наше життя, устрій цивілізації, історія, міжнародна рівновага, державне будівництво – абсурдні й з тим варто змиритися. Бо логіка – це війна. Подолання абсурду – небезпечне. Вбивство Цезаря було розумним вчинком, логіка якого прирекла римське суспільство на десятиліття громадянської війни. Чи не краще було терпіти абсурд принципату? Римляни після того зрозуміли, що таки краще терпіти, й римський абсурд худо-бідно в тих чи інших формах проіснував ще півтори тисячі років.

3. Таким чином, віддавши належне реальності та іманентному їй абсурду, тонко порівнявши президента з Великим Цезарем, повернемося до абстракцій та воєнної логіки, яку вони тягнуть за собою.

Браття, знаєте, чому ви нездатні на національно-визвольну війну? Тому, що кожна сучасна війна – феодальна, а ви забагато працюєте. Війна, переважно, розвага багатих шляхетних людей, або принаймні тих, хто може собі дозволити байдикування. Був прикрий період "повстання мас", коли на війну по призову гребли свинопасів. Слава Господу Світів, це закінчується!

Тут, в інтернетрях, ви закликаєте один одного до спротиву. Полиште ілюзії, війна не для вас. Вона для екзистантів, для кочівників. Кочівники переймаються полюванням, а решту часу сидять біля вогнища й обговорюють місця майбутніх кочовищ. А працюють в них тільки жінки. Справа не в тому, хто ви – козаки чи свинопаси, справа в гармонії. Свинопаси корисні й потрібні – вони базис. Козаки – надбудова, прекрасна, ефемерна, нетривка. Зрештою, в кого козак крастиме свині, якщо не буде свинопасів?

4. Нині багато що прикро змінюється. Якщо організація в 500 бойовиків внічию воює з державою, яка має 200 ядерних боєголовок, то таким простакуватим хлопцям, як я здається, що історично держава таки програла організації, а мрія здолала реальність. Та найцікавіше не в цьому.

Чому Хізбалла перемогла Ізраїль, а Грузія програла Московії? Бо грузини – не шиїти. Вони не знають, що ґрунт цінніший за кров. Вся справа в якості екзистенції. Буває, геніальна картина поступається ординарній щодо майстерності (скажімо, Леонардо так і не навчився зображувати рух, є прикрі огріхи пропорцій фігур у "Страшному суді" Мікеланджело, тощо), проте коштує у тисячі разів більше. Ось ми опанували техніку, вивчили традицію, зловили мейнстрім, як же ж намалювати геніальну картину? Дуже просто – виповнитися геніальності. Нажаль, тут ми змушені вдатися до тавтології: геніальний художник відрізняється від негеніального лише геніальністю. Перемога від поразки відрізняється лише любов'ю Ніки. Хізбалла перемогла, бо складалася з переможців, які не тільки були готові обмінювати власну кров на перемогу, але й притлумити свій середземноморський темперамент заради розвідки та засідки.

"Спосіб здійснювати – бути". Треба відкинути побут й перейматись буттям.

5. Втім, то все не для нас. Українці – нащадки тих, хто вижив у голодоморі, бо жував під ковдрою, отже, мають твердо обома ногами стояти на ґрунті реальності. І "ґрунт" у нас є.

У нас велике майбутнє. Москалі мають енергоносії, проте в Україні найбільші в СНД, практично невичерпні запаси застарілої зброї. Скажімо, кількість пістолетів ТТ на складах обчислюється не штуками, не ящиками, а "вагонними нормами". Неймовірна кількість набоїв, якими треба буде виплачувати соціальну допомогу безробітним, коли гроші остаточно знеціняться. Єдине, що мене турбує – це повна відсутність сумління в ділків нелегального ринку зброї. Ті самі ТТ мали б коштувати п'ять-шість доларів штука в роздріб, а штовхають їх за ціною від 1000 доларів. Така кричуща несправедливість від того, що весь цей ринок кришується ментами.

Зброя – це ресурс, корисна копалина (вона і зберігається під землею, у соляних шахтах), вона не має жодного прямого відношення до насильства, принаймні не більше, ніж сільськогосподарські знаряддя. В Камбоджі, коли трудящі робили антиноменклатурну революцію, вони не потребували зброї, розбивали чиновникам голови мотиками. Головне не наявність засобів, а готовність, істинний дзен.

Готовності в нас нема, а вагонні норми є. Це і буде запорукою нашого майбутнього добробуту та стабільності.

БРАТСТВО.info