То, что заявляли Артем Соколенко, Лигачева и Лещенко, называется некомпетентностью или враньем. Начиная с октября 2010 года «СЦ» получал гранты, содержал штат, платил гонорары.
Этой статьей я начинаю цикл публикаций о возможных действиях наших «профессиональных революционеров» накануне президентских выборов 2015 года. Этот цикл публикаций является частью проекта «Солдаты революции».
Публикации из цикла «Солдаты революции» читаем, изучаем и конспектируем раз http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/pikhovshek/a106758, два http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/pikhovshek/a106442 три http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/pikhovshek/a108300 и четыре http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/pikhovshek/a109078
Как всегда, в начале – факты, затем анализ.
Факт номер один.
Читаем публикацию «Телекритики» от 22 мая 2011 года. Вот ее адрес: http://www.telekritika.ua/2011-05-22/62993 Говорит редактор «Телекритики» Наталья Лигачева: «движение с самого начала и до сей поры не имеет юридического статуса, то есть продолжает оставаться действительно вольной ассоциацией своих членов, без бюрократизации, без иерархии и даже без грантов. Все реально построено исключительно на энтузиазме и инициативности, на желании что-то менять к лучшему в своей стране, без каких-либо меркантильных интересов».
Запомнили: 22 мая 2012 года Наталья Лигачева говорит: «движение… продолжает оставаться действительно вольной ассоциацией своих членов… без грантов. Все… построено исключительно на энтузиазме».
Факт номер два.
Читаем блог Сергея Лещенко от 4 ноября 2011 года.
Вот его адрес: http://www.pravda.com.ua/rus/columns/2011/11/4/6731858/ Лещенко от большого ума выложил одолженный у посольства США аудиофайл его спича, адресатом которого был советник по вопросам инноваций Государственного секретаря США Алек Росс.
Найдите в блоге аудиофайл и прослушайте этот аудиофайл сами. В нем – я выбрасываю всякую лирику - есть такие слова: «…потім виникла ініціатива журналістів створити неформальний рух «Стоп цензурі», який не оформлений у якості організації або NGO, а просто як неформальне об'єднання, яке не має лідерів, а має лише неформальних координаторів, і де всі діють на волонтерських засадах. Тобто немає ні офісу фактично, ні комп'ютера, за яким, можна сказати, що ось на цьому комп'ютері, це комп'ютер руху «Стоп цензурі». Тобто це чисто волонтерський рух… Рух «Стоп цензурі», на жаль, він, через те, що він сам по собі волонтерський, він, звичайно, не є настільки потужним, яким би він міг бути, якби, наприклад, це була якась одна організація, яка мала би там, не знаю, бюджет, штат, штаб, у якому б формувалися всі креативні ідеї, і потім це б утілювалося в життя. Але, з іншого боку, це і сильна сторона цього руху, тому що фактично тут ніхто нікому нічим не зобов'язаний, і відповідно відпадають будь-які звинувачення в політичній заангажованості цих осіб».
Итак, все эти слова, если исключить лирику о трудном детстве и нехватке витаминов, для одного:
Запомнили: в ноябре 2012 года Сергей Лещенко говорит:
«движение Стоп цензуре является волонтерским, не имеет бюджета и штаба».
Факт номер три.
Читаем публикацию «Телекритики» от 21 мая 2012 года. Вот ее адрес: http://www.telekritika.ua/news_cenzura/2012-05-21/72050 Она посвящена годовщине создания движения «Стоп цензуре». Артем Соколенко, координатор «СЦ», говорит: «Мы не имеем ни офиса, ни организационной структуры, мы изначально отказались от грантов…».
Запомнили: 21 мая 2012 года Артем Соколенко говорит:
«мы изначально отказались от грантов».
Но все это бред собачий
Читаем на сайте фонда «Відродження»
http://www.irf.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=31535:gms-grant-uk-42890&catid=64:projects-media-uk&Itemid=481.
Это грант № 42890 «Организационная поддержка журналистского движения "Стоп цензуре!". Здесь и цели проекта – «проведение мониторинга нарушений прав журналистов, учебных мероприятий в регионах Украины с целью предотвращения проявлений цензуры и ущемления свободы слова». И сумма проекта в 186 150 грн. И электронная почта, прямо связанная с именем Османа Пашаева. И имя руководителя проекта - Владислава Синяговского.
Грант №42890 «Організаційна підтримка журналістського руху "Стоп цензурі!" та розвиток журналістських профспілок»
Реєстраційний номер: 42890
Дата реєстрації: 2010/10/06
Назва проекту: Організаційна підтримка журналістського руху "Стоп цензурі!" та розвиток журналістських профспілок
Бюджет проекту: 186150 грн.
Опис проекту: Проведення моніторингу порушень прав журналістів. Проведення навчальних заходів в регіонах України з метою унеможливлення проявів цензури та утисків свободи слова.
Організація: Професійна спілка працівників ЗМІ "Медіафронт"
Керівник проекту: Синяговський Владислав Юрійович
Дата регистрации этого гранта – 6 октября 2010 года.
Внимательно читаем блог Османа Пашаева от 29 декабря 2010 года. Вот его адрес:
http://blogs.pravda.com.ua/authors/pashaev/4d1a67bc894a7/
В нем прекрасные слова, говорящие о культурном уровне этого человека, - но есть и конкретика: «Грантоедов от журналистики называть Сорососисями. Профсоюз МЕДИАФРОНТ со вчерашнего дня тоже Сорососися. Фонд "Відродження" підтримав проєкт профспілки "МЕДІАФРОНТ" і почав перераховувати кошти для на розвитку руху СТОП-ЦЕНЗУРА по Україні. Керівника проєкту профспілка призначила за поданням координаційнї ради руху СЦ - це Владислав Синяговський. 186 тисяч гривень на цілий рік використовуватимемо на оплату конкретної роботи двох працівників. Ще треба буде їздиити Україною та сплачувати гонорари фахівцям за тренінги. Навчатимемо регіональних журналістів, які не боятися виконувати свої роботу, захищати себе через профспілку та скоординовану діяльність».
Вывод номер один
Tо, что заявляли Артем Соколенко, Лигачева и Лещенко называется некомпетентностью или враньем. Начиная с октября 2010 года «СЦ» получал гранты, содержал штат, платил гонорары.
Можно ли допустить, что Пашаев получил деньги и сам их растратил, о чем не знали Соколенко-координатор «СЦ», Лигачева-идеолог «СЦ» Лещенко – участник «СЦ»?
Не верю. Пашаев говорит, что его «керівника проєкту профспілка призначила за поданням координаційнї ради руху СЦ - це Владислав Синяговський». Раз была подача координационного совета СЦ – то знали об этом и Соколенко-координатор «СЦ», Лигачева-идеолог «СЦ» Лещенко – участник «СЦ».
Да, эти «специалисты» - Лигачева, Лещенко и Соколенко вполне могут заявить, что не знали об этом гранте, ибо его получателем выступала «професійна спілка працівників ЗМІ "Медіафронт". И вообще – из-за «Медиафронта» - не воспринимали этот грант как деньги для «СЦ».
Но еще раз перечитаем слова Пашаева – «Керівника проєкту профспілка призначила за поданням координаційнї ради руху СЦ - це Владислав Синяговський».
Обманывали читателей «Телекритики» Артем Соколенко и Лигачева.
Прибеднялся перед Алеком Россом Сергей Лещенко.
И это еще не все гранты.
Этот грант http://www.irf.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=33796:gms-grant-uk-44936&catid=62:projects-law-uk&Itemid=479 в 49 тысяч гривен финансировал консультирование журналистов по вопросу закона о доступе к публичной информации.
А в этом документе, опубликованном на сайте фонда «Відродження» http://www.irf.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=35933:-2012-2013-&catid=108:strat-zmi&Itemid=81 прямо говорится о том, что «программа поддержала масштабную кампанию борьбы журналистов вместе с другими общественными активистами за профессиональные права и свободу - "Стоп цензуре". Взаимодействие общественных активистов с прогрессивными членами парламента вместе с международным давлением на правительство заставила новую власть принять закон Украины "О доступе к публичной информации".
Вывод номер два
А ведь я привел только два финансовых примера. И все только потому, что фонд «Відродження» действительно, следуя принципам прозрачности, публикует, кому она выдает деньги.
Но все ли мы знаем о других грантах, других организаций, которые, вероятно, тоже дают деньги на «Стоп цензуре»?
Мы просто ничего не знаем об этих грантах. А ведь есть и те организации, которые просто не публикуют в интернете отчетность по грантам?
Теперь - о спецоперации сопроводительной организации
«Враги прессы»
Смотрите, как интересно
http://www.irf.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=26875:gms-grant-uk-39444&catid=64:projects-media-uk&Itemid=481
Это грант фонд «Відродження» от 7 мая 2009 года
Грант №39444 «Моніторинг порушень прав журналістів та ЗМІ.
Антирейтинг "Вороги преси в Україні»
Реєстраційний номер: 39444
Дата реєстрації: 2009/05/07
Назва проекту: Моніторинг порушень прав журналістів та ЗМІ. Антирейтинг "Вороги преси в Україні"
Бюджет проекту: 10000 дол. США
Опис проекту: Проведення щоденного моніторингу порушень прав журналістів в усіх регіонах України. Надання консультацій в рамках "гарячої лінії" для журналістів з питань захисту їх прав. Видання звіту "Барометр свободи слова". Оприлюднення результатів моніторингу. Видання публікації про типові порушення прав журналістів та ЗМІ в Україні.
Організація: Громадська організація "Інститут масової інформації"
Керівник проекту: Сюмар Вікторія Петрівна
Статус проекту: Проект підтримано
Запомнили: 24 сентября 2010 года Виктория Сюмар за десятку тысяч долларов взялась определить «врагов прессы» того года.
А вот это - грант фонд «Відродження» от 24 сентября 2010 года
http://www.irf.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=31496&Itemid=481
Грант №42841 «Моніторинг порушень прав журналістів та ЗМІ. Антирейтинг "Вороги преси в Україні»
Реєстраційний номер: 42841
Дата реєстрації: 2010/09/24
Назва проекту: Моніторинг порушень прав журналістів та ЗМІ. Антирейтинг "Вороги преси в Україні"
Бюджет проекту: 155200 грн.
Опис проекту: Проведення щоденного моніторингу порушень прав журналістів в усіх регіонах України. Оприлюднення результатів моніторингу у щомісячному звіті “Барометр свободи слова” українською та англійською мовами. Проведення опитування журналістів для визначення анти рейтингу “Вороги преси України!”.
Організація: Громадська організація "Інститут масової інформації"
Керівник проекту: Сюмар Вікторія Петрівна
Запомнили: 24 сентября 2010 года Виктория Сюмар уже взялась определить «врагов прессы» того года не за десятку тысяч долларов, а за бабки, почти в два раза больше.
Почему я объединил в этом материале факты из жизни «Стопа цензуре» и «Института массовой информации» имени Виктории Сюмар?
Вывод номер три
У них очень – очень много общего.
В первую очередь
путаница, непрозрачность.
Стоповцы цензуры сидят в президиумах при обнародывании рейтинга «Врагов прессы», похоже, это одна, кадрово взаимопереливающаяся контора.
Вот здесь http://www.telekritika.ua/svoboda-slova/2012-06-06/72405 «Телекритика» собрала свои публикации по поводу ежегодных «врагов прессы».
Смотрите, что там есть:
Історія «ворогів преси»:
«Вороги преси - 2011»: версія НСЖУ
«Вороги преси - 2010»: версія ІМІ та КНМП
Душителі українських ЗМІ - 2010»: версія НСЖУ
«Вороги преси - 2009»: версія ІМІ та КНМП
«Душителі української журналістики - 2009»: версія НСЖУ
«Вороги преси - 2008»: версія ІМІ та НМПУ
«Вороги української журналістики - 2008»: версія НСЖУ
«Вороги преси - 2007»: версія ІМІ та КНМП
«Душителі свободи слова - 2007»: версія НСЖУ
«Вороги преси - 2006»: версія ІМІ та НМПУ
Даже если выбросить из этого списка всех, которые конкурируют из Сюмар, как отец Федор с Остапом Бендером, то выходит, что Институт массовой информации имени Виктории Сюмар лабает свои рейтинги ежегодно, начиная с 2006 года.
Я же раскопал только два гранта: 2009 и 2010 года. Но и за остальные кто-то же платил?
Еще один момент: а где пресловутая прозрачность, о которой печется движение «Честно»? Где публично доступный отчет, на что Институт массовой информации имени Виктории Сюмар о том, как потратили 10 тысяч долларов и 155 тысяч гривен?
Скажу вам честно: там же, где же публичный отчет профсоюза Медиафронта имени Османа Пашаева о расходовании 186 тысяч гривен.
Ни единого следа как были потрачены эти деньги: ни суммы гонораров, ни фамилий экспертов, которые их получили ни даже чека на бумагу и карандаши, которыми писали черновики рейтинга! Вот это пример прозрачности освоения грантов. Просто пример для движения «Чесно!».
В этом году Институт массовой информации имени Виктории Сюмар сделал спецоперацию. Во «враги прессы» записали Николая Княжицкого, депутата от оппозиции, и Александра Ткаченко, человека олигарха Игоря Коломойского. Президенту Виктор Януковичу дали в 2012 году место номер три.
Вот объяснение http://www.telekritika.ua/profesija/2013-06-06/82298
«Віктор Янукович отримав звання «ворога преси» за «покращення» свободи слова в Україні. А також, як наголосила пані Романюк, за те, що в Україні побудована така система, що душить свободу слова, за тотальну цензуру в ЗМІ, за падіння України в різноманітних міжнародних рейтингах, за безкарність нападів на журналістів, «бо лише кожен десятий побитий журналіст може розраховувати на те, що його агресора покарають».
Вывод номер четыре:
Фактов вины персонально за Виктором Януковичем – не установлено.
Он, по версии рейтингодавцев, виноват, потому что он Президент Украины.
Этот же бред они будут нести и в 2015 году. Только Янукович, я уверен, будет не номером третьим в списке врагов, а номером первым.
Это вывод номер пять
Сюмар отработает.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.