Чергова жертва PR-манії мера Вінниці – Тарас Шевченко

15 жовтня 2013 року, в приміщені Вінницької міської ради відбулась прес-конференція щодо, майже десятилітнього (за строком давності) питання, спорудження пам’ятника Тарасу Шевченку в місті Вінниця.

Планується до 200-річного ювілею Пророка Нації (9 березня 2014 року) виготовити і встановити очікуваний монумент.

Однак, як виявилось, пам’ятник збираються встановлювати не на Театральній площі, що в центрі міста, як планувалось раніше, а біля Краєзнавчого музею, де місце під монумент сміливо можна називати «задвірками».

Біля музею немає розв’язки громадського транспорту, майже відсутня пішохідна зона (між зупинками громадського транспорту Главпочтампу та Музею Коцюбинського найбільша відстань з поміж усіх зупинок міста, мало хто буде долати пішки таку відстань від пам’ятника через міст по Бугу до наступної зупинки), що аж ніяк не сприяє зацікавленню місцевих мешканців та гостей міста до скульптури.

До того ж, ставити пам’ятник ідеолога української нації Тараса Шевченка навпроти погруддя керівника радянського підпілля на Вінниччині, Івана Бевза…як мінімум нерозумно.

Та й, крім того, що пов’язує постать письменника і художника з краєзнавчим музеєм? Було б логічно, якби на площі перед музеєм поставили пам’ятник мамонту чи первісній людині, але аж ніяк не Т.Г.Шевченку.

Під’їзд до пам’ятника більше ніж незручний: місць для паркування немає, пішохідний перехід за 200 метрів! З вулиці монумента не видно, та й взагалі гармонійне поєднання пам'ятника з прилеглою територією і довкіллям (чому мусить бути місце, згідно з Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури, Міністерства культури і мистецтв України №231/806 від 30.11.2004р.), як таке – абсолютно відсутнє. Про виразність і цілісність композиційного рішення судити не беремось – це царина фахівців.

Багато вінничан хотіли бачити Пророка у більш зрілому віці й на площі Стуса, або на площі Театральній про це свідчить незалежне опитування самої (!) міськради.

Хлоп’ячі капризи дорослого чоловіка

Виникає питання: а чи не зумисно Володимир Гройсман «ховає» пам’ятник подалі від людських очей?

За коментарем ми звернулись до Голови оргкомітету об’єднання громадських організацій «Вінниччина вшановує Тараса Шевченка» Віктора Малиновського.

- Якби була воля Володимира Борисовича, він би поставив пам’ятник Тарасу Шевченку десь на Тяжилові. Зрозуміло ж, що Батько Української Нації завжди буде гуртувати навколо себе національно-свідомих громадян. Цього допустити мер просто не міг. В результаті маємо, те що маємо. 
А назвати Об’єднання громадських організацій «Вінниччина вшановує Тараса Шевченка», яке сформувалось майже з сотні видатних письменників, художників, скульпторів, науковців України… СУМНІВНИМ… Ну це вибачте, плювок всім членам цього об’єднання прямо в обличчя. 

Поспіх свідчить про те, що активність громади в необхідності встановлення пам’ятника у переддень 200 річчя Кобзаря обурила мера, чому? Розуміючи невідворотність встановлення історичної справедливості силами громадських організацій та благодійників Володимир Гройсман прислухавшись до порад своєї армії піарників, в гонитві за рейтингом, черговий раз плете собі лавровий вінок. Але отой плювок, у вигляді неадекватного рішення про розташування композиції, залишив вінничанам. Мало того, таким чином він просто не дав небайдужим вінничанам виготовити гідний пам’ятник гідній людині! І дуже шкода, що Володимир Гройсман втягнув в свої авантюри шанованих людей. Зрештою це – (не зовсім адекватне рішення щодо розташування композиції) - скоріше хлоп’ячий каприз мера: все буде тільки як я вирішу! (посміхається)

Проаналізуємо. Всі ДЕРЖАВНІ та національно-патріотичні акції завжди розпочинаються з місця, яке має ідеологічний відтінок або значимість в історії українців. Ну, до прикладу, Київський Марш боротьби з нагоди річниці створення Української повстанської армії розпочинався якраз від пам'ятника Тарасу Шевченка, де проходила акція, а вже потім колона націоналістів рушила по вул.Володимирській та по вул. Б.Хмельницького.

Чи не боїться, часом, Володимир Гройсман, подібної активності вінницьких патріотів під вінницьким пам’ятником Кобзарю?

Цілком логічно. Тоді стає зрозумілим «мерське» небажання бачити пам’ятник в центрі міста, а от на задвірках, десь між Собором (де організовувати якісь «шумні» акції - значило б проявляти неповагу до РПЦ) і Вінницьким обласним архівом (де люди бувають вкрай рідко) в самий раз.

Пам’ятник ще не поставили, площу перед Краєзнавчим музеєм ще не реконструювали, а промерські газети вже пишуть: «…Гройсман втер носа націоналістам».

От вам і відповідь на всі мотиви проведення «благодійних» та «креативних» акцій міського голови за останні роки – втерти комусь носа.

Чи хочуть комусь «втерти носа» науковці, дослідники шевченкознавці, художники, благодійники, громадянські активісти встановивши гідний пам’ятник Тарасу в Центра міста? Відповідь очевидна – добрі справи робляться тихо, без галасу і спекуляцій на історичній пам’яті українців.

Тим часом, на площі Театральній, де вже вибудуваний фундамент під Шевченка, Володимир Гройсман планує поставити Ейфелеву вежу.

Дарма, що українці хочуть бачити Величну Українську Постать Тараса Шевченка в центрі міста, бажання, не завжди українського мера Вінниці Володимира Гройсмана - закон!