Хто  роз’єднує  українців і поляків.

Сейм не підтримав польських і українських провокаторів. Та Кремль не заспокоїться, поки не розчленить Україну, як у 2008 році - Грузію. Прикро, що Верховна Рада – не Сейм.

     Десять років тому на урядовому рівні відбулося публічне примирення між поляками і українцями за жертви Волинської трагедії 1943 року. Здавалося, що здійснилась настанова Папи Івана Павла,  «щоб українці та поляки не залишились в’язнями сумних спогадів свого минулого, а , переосмислюючи з новим духом минулі події, подивились одні на одних поглядом поєднання, зобов’язуючись будувати краще майбутнє для  всіх».

    Примирення тоді  стало можливим, бо імперський  монстр ще не оговтався від потрясінь 1991 року, а  ФСБ ще не повністю окупувало російську владу. Та й справи в Україні йшли надійно: «сірий кардинал» Медведчук  тасував проімперських політиків на основні посади (Кучма – прем’єр, Янукович – президент);  всі ще не задіяні шавки КДБ готові були стати провокаторами. Тож північний монстр розраховував проковтнути Україну ще тепленькою.

    Та Україна – не Росія. Українці перекреслили  імперські плани, обравши президентом українця - демократа Ющенка, якому Господь  врятував життя після отруєння підконтрольними Кремлю спецслужбами. Не допомогла й настанова від Путіна всім провокаторам - неодноразове зухвале привітання Януковича з перемогою на президентських виборах, якої не могло бути. Пам’ятаю перелякане обличчя Януковича і  посіріле - Путіна  під час Померанчевих подій!

    Після Майдану Кремль зрозумів, що Україну цілою не проковтнуть – Галичиною подавляться. Потрібні провокатори в країнах, які раніше володарювали в Україні, і найважливіша серед них - Польща. Всі радянські вожді, від Леніна до маразматичних  Андропова і Черненка,  розуміли, що без провокаторів в окупованих країнах владу не утримаєш, а в ще не окупованих – не отримаєш. Розуміє це і екс-офіцер КДБ Путін. На підкуп потрібні великі гроші. Вихід знайдено! Українські провокатори, які заповзли в Парламент по закритим партійним спискам на виборах-2006, 2007, допомогли (не безкорисливо!) газовими угодами – 2009, 2010, обібравши свій народ на «многія літа»...

    Провокатори Польщі й України волинське протистояння трактують, як геноцид. У даному разі термін «геноцид» свідчить  про можливість територіальних претензій, тому нині в Польщі  розкручена тема «повернення історичних земель», яка всебічно підтримується Кремлем - дуже співпадає з імперським бажанням.

   На початку липня українські депутати-провокатори звернулися з листом до депутатів  Сейму Речі Посполитої, в якому просять визнати Волинську трагедію «геноцидом польського народу». Геноцид - це коли комуністична влада на окупованій Україні морила голодом селян; коли енкаведисти стріляли в потилицю беззбройних польських офіцерів та убивали й палили живими в’язнів радянських тюрем; коли фашисти страчували євреїв і циган; коли сталіністи насильно виселяли в небуття кримських татар, західних українців, прибалтів, чеченців,... Та коли після розпаду Союзу з Середньо – Азіатських республік видворяли росіян, як окупантів, - то не був геноцид.

   Поляки на Волині теж були окупантами, причому за Російської імперії польське населення складало 5 відсотків, а у Другій Речі Посполитій, уже – 15 відсотків. Поселялися вони на кращих землях, тож земельний конфлікт між селянами завжди був. У 1943 цей конфлікт,  вдало підігрітий прибічниками комуністів і фашистів, закінчився трагічно. Поляків загинуло більше, бо протистояння було на українській території.  

   Листа підписали 148  депутатів Верховної Ради («ригонали», комуністи, позафракційні). Серед них і найбільш одіозні фігури: Богословська, Бондаренко, Голуб, Джига, Калетнік, Кінах, Клюєв, Колісниченко, Кузьмук, Лук’янов, Олійник, Пресман, Симоненко, Стоян, Табалов,  Царьов, Чечетов, Шуфрич, Ян Табачник,… Саме ті, що не визнають Голодомор в Україні Геноцидом. Язик не повертається назвати цих депутатів «народними», а вони ще й остаточно зганьбили себе холуйським листом… 

    Сейм не підтримав польських і українських провокаторів. Та Кремль не заспокоїться, поки не розчленить Україну, як у 2008 році - Грузію. Прикро, що Верховна Рада – не Сейм. В ній провокаторів достатньо, щоб «узаконити» розкол, сценарій якого постійно корегує Кремль. Не вистачить голосів «більшості» - в запасі «б’ютівці», які ще й до сьогодні не покаялись за зрадницьку газову угоду-2009, підписану їх наставницею не в стані (як пояснюють) наркотичного  марення, що не менш жахливо.