У них є «Оскар», у нас є «Браво!»

Уже вшосте нагорода чекала своїх лауреатів і, треба відзначити, що як актори, так і публіка, з нетерпінням чекають на цю подію

Нехай до входу у театр імені Саксаганського не було червоної килимової доріжки, але ж червона плитка Клубного провулку набагато практичніша. Нехай гостей не зустрічали міми і салют, але як проникливо і чарівно грав оркестр під харизматичним диригуванням Віталія Саражинського. 

Здавалося, що Гектор Берліоз та Герберт фон Караян були б задоволені його яскравістю та образністю диригентських маніпуляцій. Саражинський створив міні-виставу – витончену та енергійну. У фойє можна було побачити політиків і студентів, школярів та бізнесменів, театральних «тусовщиків» і випадкових персонажів (втім вони неодмінно стануть театральними «тусовщиками»). 27 березня, у міжнародний День театру в Київському академічному обласному музично-драматичному театрі імені П.К. Саксаганського відбулася традиційна церемонія вручення театральної премії «Браво!»

Уже вшосте нагорода чекала своїх лауреатів і, треба відзначити, що як актори, так і публіка, з нетерпінням чекають на цю подію. Художній керівник театру В’ячеслав Усков про «Браво 2013» говорить так: «У театрі протягом року є певна конкуренція, і ми думали, як її зробити живою і корисною для всіх. Переможців не я формую, і навіть не худрада. Напередодні Міжнародного дня театру відбувається глядацьке голосування шляхом заповнення відповідних анкет в Інтернеті та безпосередньо в театрі.  Цьогоріч глядачі обирали всі номінації, крім «Кращий цех» та «Кращий артист балету», тому тут втрутилась худрада театру. Певно, глядач ще не вивчив наших танцівників поіменно, а про те, що в театрі працює шістнадцять цехів міг взагалі не знати.»

Особливістю цьогорічної «Браво» стала та обставина, що нагороди у всіх головних номінаціях отримали молоді, хоча уже відомі актори. Олексій Головач (краща чоловіча роль), Анна Болдирєва (краща жіноча роль), 

Максим Цедзинський (краща чоловіча роль другого плану). 

Ганна Кузьмінова (краща жіноча роль другого плану) втілили яскраві образи сцені, які припали до душі глядачеві. 

Головач та Кузьмінова отримали «Браво» за ролі у виставі «Останній строк». «Будь-яка нагорода – це приємно, але роль в «Останньому строці» для мене особлива, і я радий, що її відзначили, – говорить Олексій Головач, – схожа ситуація була в моїй сім’ї. І тут я використав свій життєвий досвід.»

Нагороду за кращу виставу («Нелегалка») отримав сам В’ячеслав Усков, який так прокоментував церемонію: «Я за всіх радію. Мене часто запитують, чи є в мене улюбленці, але я завжди відповідаю, що однаково люблю  всіх. Мені іноді хочеться дати комусь ремінця, але не звільнити (сміється). Я сам трудоголік я щасливий, що у мене такий працьовитий колектив. І свою премію в номінації «краща вистава» я роздав акторам, які грали в «Нелегалці.»

Не обійшлося і без кількох зворушливих та курйозних моментів. Дуже приємно, що вшановуючи теперішнє покоління акторів, театр ім. Саксаганського не забуває про ветеранів сцени. Так бурхливими оплесками та вставанням з місць публіка привітала народного артиста України Володимира Рєпіна. 

А от депутат облради Анатолій Даниленко дещо шокував. Вручивши акторам нагороди від цього органу він вирішив «поімпровізувати» і після слів «…у нас молодь талановита, куди там «Х-фактору»!», заспівав разом із студентом, який виносив на сцену корзину квітів. О, так! Це був саме «Х-фактор» і решта талант-шоу, щоправда у тій частині коли ролики учасників є лідерами рейтингів «Ютюбе» з коментарями на кшталт «Ректор отжигает!».

Церемонія вручення «білоцерківського оскару» затягнулася до півночі. Ваш покірний слуга також отримав своє «Браво» за кращу рецензію. Приємно, що керівництво театру прислухається до думки журналістів і співпрацює  ними. Хотілося б, щоб керівництво театру звернуло увагу на місцевих авторів (Віктора Міняйла, Галину Невінчану, Андрія Гудиму…). Є впевненість, що у них знайдеться матеріал, який подібно творам Марії Матіос, Володимира Лиса та переможців конкурсу п’єс «Драма.UA», достойні постановок на театральній сцені.

Ми у своїх статтях дякували театру, а він віддячив нам премією «Браво». Ми говоримо – «Браво, театр!», сподіваємося наступного року він нам знову подякує!