Микола Азаров веде мову про відповідальність?

Останні події в Уряді, коли на засіданні прем’єр-міністр із сталевою ноткою у голосі взяв на себе відповідальність за те, щоб вивели із зали засідання народного депутата, наводить на роздуми...

Останні події в Уряді, коли на засіданні прем’єр-міністр із сталевою ноткою у голосі взяв на себе відповідальність за те, щоб вивели із зали засідання народного депутата, наводить на роздуми: а чи візьме, із таким же завзяттям, на себе відповідальність голова українського уряду пан М. Азаров за останні рішення та дії Уряду та урядової команди.

Чи візьме на себе відповідальність чинний голова уряду за недолугу “Програму активізації розвитку економіки на 2013 -2014 роки”, яка в економічній своїй складовій більше походить на білоруський розвиток України у поєднанні із найбільш вираженими рудиментами “совка”, коли “червоною лінією” проходить теза не на розвиток економіки та забезпечення громадян і комерційних споживачів високоякісними, конкурентоздатними товарами або обладнанням, а на механічне забезпечення ринку збуту для наявних у країні підприємств, що позбавить їх будь-якої потреби вдосконалювати власне виробництво. Іншими словами, знову створюються умови для великих підприємств на реалізацію своїх товарів практично без конкуренції, а, відповідно, і модернізація такого виробництва не потрібна…

Через невеликий проміжок часу такі виробництва остаточно перетворяться на непотріб та брухт. Але олігархів це не хвилює, вони «вижмуть» все, що можливо та кинуть непотрібні активи далі “вмирати”.

Відповідно відсутня і прописана відповідальність за виконання програми дій уряду, яку країну цей уряд будує (окрім чіткого розуміння, що взяти для себе потрібно якомога більше, і якомога скоріше). Натомість наявна неспроможність або небажання здійснювати належний контроль за бюджетною та фінансової дисципліною на всіх рівнях діяльності владних та комерційних структур.

А чи візьме на себе відповідальність голова уряду за активне скорочування демократичних принципів розвитку суспільства та країни, а також, що набагато гірше, активне просування у бік авторитаризму та диктатури?

Чи візьме на себе уряд тягар тотальної корупції в органах влади, “ракової пухлини”, яка пустила метастази вже в усі прошарки та верстви населення? Коли неможливо вирішення будь-якого питання без  “заохочення потрібних людей” навіть на рівні сільських та селищних рад.

Чи зрозуміє та візьме на себе відповідальність пан М. Азаров за помітне розтління та занепад української суспільної моралі, втрату моральних цінностей, зміну світогляду від духовного розвитку до безвідповідального споживання матеріальних благ, посилення соціальної байдужості, апатії та агресії. Повсякденна культура спілкування більшості громадян перебуває на такому низькому рівні, що консолідація спільних зусиль для вирішення проблем у позитивному напрямку, без агресії вельми проблематична. Цю “заслугу” уряд також має прийняти на себе.

За такого уряду Україну очікує арабська весна разом із грецькою осінню.