Совєтські гримаси капіталістичної Харківщини.

Та щоб таку зневагу до людини побачити на центральному вокзалі Харкова, що готувався до Євро-2012?.. Уявляю інтелектуальний рівень начальника вокзалу та начальника Південної дороги...

 19 березня  на 5-у телеканалі віце президент ГО «Креавіта» Олена Шингарьова відповідала на запитання ведучого Циголко про ініціативу харківських громадських організацій захистити права інвалідів і малозабезпеченого населення проведенням референдуму. Лукаві пояснення  Олени, так схожі на примітивні відповіді учасників оплачених мітингів на підтримку політичних партій, тільки переконали - це чергова ініціатива від влади і, як завжди, брутальна мета її завуальована «турботою» про малозабезпечених громадян. Та чому ця ініціатива  від Харкова, а не Донецька, Одеси, Ужгорода?...  

 Нещодавно побував на Слобожанщині. В Харкові – на весіллі онуки й на  зустрічах з земляками,  в Зміївському районі провідав однокласників…  В Харкові я не був понад 25 років. Зміни відчутні, та захоплення не визивають. Забудова хаотична, архітектура новобудов примітивна, вулична реклама , в основному, убога, не українська.  Назви проспектів, вулиць, парків, станцій метро – радянські, як у Гомелі чи Брянську.

  У суботу вранці біля будинків між проспектом  Леніна і вулицею Леніна звернув увагу на  контейнери, занадто переповнені побутовим сміттям. Подібне спостерігав по всьому місту. Прийомні люки будинкових сміттєпроводів заварені. Невибагливі мешканці задовольнились лукавими поясненнями керівництва ЖЕКів: щоб не смерділо в сходовій клітці. Смердить, коли сміттєва труба заповнена вище рівня другого поверху, тобто, від несвоєчасного очищення. З контейнерів сміття можна вивозити нерегулярно (совкова раціоналізація), тож і маємо те, що маємо.

 В загородному ресторані за сценарієм тамади понад сорок осіб на протязі семи годин пили, їли, танцювали, молодих поздоровляли, «гірко!»- кричали, примітивними вертепами розважались.  Музикальний факір давив вуха шлягерами ( гуп! гуп!). Приміщення невелике -  пил стовпом...  І ні одної пропозиції поспівати!... Застілля, вертеп ,… І знову – гуп! гуп!

 «Весілля не схоже на українське, - зауважив я  ведучому. - Дали б можливість людям двічі-тричі поспівати, та й ви б перепочили». – «У нас так не прийнято. Ми не Україна, а Слобожанщина, та й програму я узгодила з замовником»... Тільки в автобусі відвели душу - горланили пісні «понашому».

 Центральний вокзал. Поруч з камерами схову - громадський туалет. Вхід – 2грн.50 коп. Інвалідам, учасникам війни та пасажирам з квитками – безкоштовний. Пісуари і кабіни окремо. В приміщенні по шість кабін в два ряди – напроти один одного. Кабіни відкриті, вузькі, унітази на  рівні з підлогою. В часи пік шість учасників природного процесу перед тобою - каша маслом. Немає помосту для валіз,  поручнів, крючків чи цвяхів для сумок, хоч тримай в зубах.  Побачив, що  літній чоловік ковзає руками по стінках, покритих кафелем, - не може розпрямитись. Я допоміг. «Ну, и сволота! – почув від нього. – Еще деньги дерут... Шарниры уже не держат (показує на коліна)…  Вам  спасибо!».

  Згадав, що німці в роки окупації не соромились (сам бачив) справляти нужду один проти одного; що монголам це притаманно, бо навкруги степ. Читав, що збочена московська журналістка мала ще й сексуальне збудження від подібних вправ з приятелем. Не здивувався б, що так поступали іудеї в пустелі, через яку Моісей вів їх 40 років у Землю обітовану. Та щоб таку зневагу до людини побачити на центральному вокзалі Харкова, що готувався до Євро-2012?.. Уявляю інтелектуальний рівень начальника вокзалу та начальника Південної дороги, помпезний будинок якої примостився на привокзальній площі. За мера і губернатора промовчу – кожний харківянин про них  говорить.

  Від мешканців Харкова, Мерефи, Люботина почув, що Кернес і Добкін починали бізнес з гри в наперсток… При розмові майже всі клянуть бандитську владу і продажну опозицію, ще й звинувачують у всьому Ющенка, мабуть, тому, що Путін і Патріарх Кіріл його найбільше ненавидять (бо українець), як і Мазепу, Бандеру, Шухевича,… Старожили розповіли, що в 1933 році енкаведисти повністю очистили села Зміївського району від мешканців, які, чомусь, не померли від планового голоду,  та вселили  в пусті хати жителів з російських регіонів...

 Про все почуте й побачене можна книгу писати…  Вночі біля  Тарановки світилася вогнями і гриміла бурова установка. Та ніякого позитивного відчуття не було, бо знаю, що нічого сланцевий газ мені, суттєво, не покращить, як не  покращили  харківські заводи-гіганти, що за радянщини світилися, гриміли і диміли;  як не покращили самотлори, уренгої, нафтоюганські життя рядовому росіянину, бо ми такі народи, що не заважаємо корисливим наперсточникам пролізти у владу.

 Про це красномовно говорить і весь список депутатів нинішнього парламенту від Слобожанщини, який я ще раз продивився і проаналізував… «Чому у парламенті від Харківщини ні одного достойного депутата?» - цікавивсь я у співбесідників. - «Та вони самі тасуються під мафіозним ковпаком! Ми ж тільки вкидаємо бюлетені, а вершать справу «підрахуї».…  Як і в радянські часи.