Три гетьмани чи «три богатирі»?

Угамуйте свої амбіції та пам’ятайте, що кожний з вас може нашкодити загальній справі і розвалити хистку опозицію, потягнувши ковдру на себе, як це зробила Тимошенко в 2005-2006 році.

На першій сторінці «України Молодої» за 7 лютого під назвою «…Там де три гетьмани» розміщено цікавий знімок - Тягнибок, Кличко (посередині) і Яценюк на трибуні Верховної Ради. Мені це фото нагадало знамениту картину Віктора Васнєцова  «Три богатирі», бо всі троє натхненно і впевнено вдивляються у далечінь, кремезні, ще й кажуться одного зросту. Спочатку здалося, що це невдалий монтаж, та коли логічно помислив, то дійшов висновку, що фотограф підкреслив надії переконливої більшості українців: тільки ці політики можуть стати богатирями – отримати перемогу над Змієм Гориничем. 

 Для цього їм потрібно публічно домовитися про братерську єдність і підтримку один одного як до, так і після виборів-2015, та розподілити на майбутнє основні обовязки і посади:  Кличко – президент, Тягнибок - спікер, Яценюек – прем’єр. Якщо всі перемовини відбудуться прозоро – люди повірять, бо значно мудріші за наш парламент.  Висувайте єдиного кандидата від опозиції і перемога буде не за мафією, а за народом України, причому, в першому турі, якщо цим кандидатом буде Віталій Кличко. Всі інші «опозиційні» кандидати стануть технічними на користь висуванця від влади.

 Угамуйте  свої амбіції та пам’ятайте, що кожний з вас може нашкодити загальній справі і розвалити хистку опозицію, потягнувши ковдру на себе, як це зробила Тимошенко в 2005-2006 роках – клялася у вірності демократії, а робила все для  розвалу  демократичної коаліції «Сила народу». Не забувайте, що вкорінені у ваших партіях  заслані козачки намагатимуться розколоти коаліцію  ізсередини, імітуючи боротьбу за «справедливість», як свого часу розкололи Народний Рух, «Нашу Україну» та зрадили «Нашу самооборону» і «Батьківщину».

 Упевнений, що Васнєцов, малюючи «богатирів»,  думав і про майбутнє України. Прикро, що наші політики зациклені на картині Іллі Репіна – все пишуть листа  «кремлівському султану», а в підсумку маємо провокаційний «Чорний квадрат» Казимира Малевича.