Відродження духовності українців та національних меншин

Шануй традиції! Шануй Україну! Розвивай у собі патріота!

Багато часу знадобилося нам для того, щоб довести остаточно, що український народ величний на самобутній і будь-який етап історії нам це доводить.

Сьогодні важливим є те, що стало популярним читати українське, розмовляти українською, слухати українську музику. До цього ми йшли дуже довго, особливо було важко на початку нашої незалежності, адже багато хто не звик до того, що заборонене стало дозволеним. 

Значно посилилася в Україні увага до задоволення духовних запитів національних меншин. Протягом останніх років створено ряд національних культурних товариств. Координує їхню діяльність Рада національних товариств України.

У місцях компактного проживання національних етнічних груп працює 210 шкіл з викладанням національними мовами. У вищих навчальних закладах відкрито факультети з вивчення болгарської, угорської, польської, новогрецької, єврейської, кримськотатарської та інших мов національних меншин. Мовами національних меншин виходить низка газет і журналів, ведуть радіо- і телепередачі.

Однією з ознак національного відродження в Україні стали нові взаємини між державою і церквою, представниками всіх релігій. Вірним повертають храми, інші культові споруди. Створюються належні умови для здійснення свободи совісті. Важливою подією на цьому шляху було широке відзначення улітку 1988 р. 1000-річчя впровадження християнства на Русі.

Усе активнішим стає процес відродження української літератури й мистецтва. Почалися переоцінка фактів і явищ суспільного життя, нове осмислення здобутків самої літератури. Письменники стали у перші ряди борців за національне відродження. Повернулося чимало імен і творів, свого часу насильно забутих. Значно пожвавило літературні процеси знайомство з творами літе-раторів-українців зарубіжжя. Особливого розвитку набуває публіцистика. Сказала вагоме слово і літературна критика. Зокрема, не можна не помітити публікацій М. Жулинського. Об'єктивно, правдиво аналізує письменницьку творчість М. Слабошпицький.

Увійшла в літературу тема Чорнобиля, їй присвячено поеми С. Иовенко "Вибух", Б. Олійника "Сім", І. Драча "Чорнобильська мадонна", повість Ю. Щербака "Чорнобиль", роман В. Яворів* ського "Марія з полином у кінці століття" тощо.

Після заборони знову побачили світ твори В. Винниченка, М. Хвильового, М. Зерова, Г. Косинки, Є. Плужника та ін. Знайшли свого читача твори В. Стуса, І. Світличного, Є. Сверстюка, подружжя Ігоря та Ірини Калинців, В. Голобородька, В. Рубана тощо, чию діяльність щодо захисту української літератури та мови в минулі часи розцінювали як націоналістичну. Повернувся на рідну землю з вимушеної еміграції письменник і правозахисник М. Руденко, знову повноголосо зазвучала поезія Л. Костенко. Плідно продовжує традиції української літератури талановита молодь — В. Герасим'юк, І. Римарук, О. Забужко, М. Тимчак, І. Малкович, І. Маленький, Г. Пагутяк, П. Гірник та ін.

Відроджується українське драматичне мистецтво. Виникли нові драматичні колективи, театри-студії. Відбувається демократизація образотворчого мистецтва. Розширюється виставкова діяльність художників різних напрямків.

Музичне мистецтво теж не стоїть на місці, популяризуються українські гурти та виконавці, які співають українською. Це дає підстави пишатися тим, що ми маємо.

Таким чином, національно-духовне відродження України — багатогранний і складний процес, який зіткнувся з рядом проблем та труднощів. Його послідовне та всебічне здійснення стане запорукою піднесення рівня національної свідомості широких верств українства. А без цього немислимий успіх українського державотворення.