Рецензія на книгу Василя Шкляра «Чорний Ворон. Залишинець»

Той грім розбудив Україну, яка здавалося, не прокинеться вже ніколи!

Уперше, за все життя, не я читала книгу, а книга читала мене. Кожного разу вона змушувала забути про буденні справи і поринути у вир пригод, пожити подвигами наших славних лісових воїнів УНР та ввібрати шклярового багатства мови та образності, тягучої і м'якої, з хитромудрими словами і влучними фразами.

Головний герой роману - холодноярський отаман на прізвисько Чорний Ворон - воює проти більшовиків, які окупували Україну й запроваджують у ній свій лад. Він втрачав і знаходив, жив і виживав, воював і любив - був сильним і вірним, але навіть така людина як він була змушена залишити боротьбу і залишити при собі найбільшу цінність на землі – своє життя. Проте, таке закінчення швидше за все необхідне для того, аби залишилося відчуття, що боротьба людей за ідею не припинилася, не закінчилася, і головне, що всі зусилля і сподівання героїв роману – не даремні.

Влучно спарцювало і елементарне правило письменницького ремесла, яке каже: щоб створити сильного героя, треба протиставити йому сильного ворога. У «Чорному Вороні» відкриваєш будь-яку сторінку і відразу впізнаєш низькорослого, кривоногого, з тонкою гусячою шиєю, обсипаною прищами, антигероя – москаля! Гармонійним українським характерам протиставлені небезпечні й жахливі автономні утворення, що несуть пряму загрозу всьому українському своїми ворожими діями.

Справляють враження і вміло знайдені деталі, які запам’ятовуються, і ритміка твору – роман звучить як пісня, надривно та пристрасно. Роман вийшов мовби й чисто художнім, але за кожною подією, за кожним бойовим епізодом, за портретними характеристиками героїв і навіть за любовними історіями тут стоїть його величність документ.

До недоліків викладу слід віднести лише те, що часом згадки героя накладаються одна на одну, і читач з трудом усвідомлює, які ж події відбуваються в реальному вимірі , а які у пам’яті героя.

Я дуже вдячна авторові за цей роман, що заглиблює нас, далеке покоління, в ті часи, бо тільки через такі книжки, ми зможемо бодай трошки відчути той страшний час, адже про такі часи треба знати й не забувати їх. Це вічна тема відсутності єдиної мети нашого народу, нашої інертності, як мало було у нас гідних лідерів, а з іншого боку книга про вічне прагнення до свободи, до миру, до спокійного життя, про величезну душу українця, який, не роздумуючи, кидає всі заради такої примарної і недосяжної мрії, але все одно захищає свою країну - "Смерть або воля!"