ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТНК

НА УНІВЕРСАЛЬНОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Роль  транснаціональних корпорацій (ТНК)  у світовій міжнародно-правовій сфері є особливою, адже  немає жодного значного процесу в світовій економіці, який не відбувався б без участі ТНК.

В юридичній науці діяльність транснаціональних корпорацій як суб'єкта міжнародного  права є слабо вивченою. Найбільший внесок до розробки даної теми внесли М.М. Богуславський, Л.А. Лунц, А.А. Міронов, Б.М. Ашавський, Н. Валько, Б.І. Осьмінін, Л.А. Лялікова та інші. Основна увага в роботах цих авторів була приділена дослідженню правового статусу транснаціональної корпорації в рамках міжнародного приватного права. Також  освітленими  у працях науковців є поняття юридичної особи і її правової характеристики: С.Н. Братусь, А.В. Венедіктов, А.А. Пушкін, Д.М. Генкин та інші. Питанням інвестиційної діяльності присвячені роботи Н.Г. Дороніной, Г.М. Коваленко, А.Г. Богатирьова, П.І. Толмачеві.

Актуальним залишається визначення проблем правового регулювання діяльності ТНК, тому що міжнародно-правове регулювання їх діяльності як на регіональному, так і на універсальному рівні сьогодні ще далеке від бажаного.

Метою дослідження  є вивчення проблем міжнародно-правового регулювання діяльності ТНК на універсальному та регіональному рівнях.

Природа   ТНК  досить особлива, що ускладнює міжнародно-правовий нагляд. Сьогодні  жодна  держава  не може затверджувати, що воно має юрисдикцію  над  усіма частинами  однієї ТНК у цілому. Робота над проектом Кодексу розпочалася міжурядовою робочою  групою в січні 1977 року. Одразу виявилися розбіжності у питанні про те, які проблеми має аналізувати Кодекс.

Ще одним суттєвим джерелом розбіжностей стало питання про відповідність Кодексу міжнародному праву. Країни - експортери капіталу прагнули включити до Кодексу основні положення міжнародного права, тобто Угоду про ТНК країн ОЕСР, оскільки вона базується на історично сформованому міжнародному праві, обов'язковому для всіх країн.

Досить важливим для вивчення є дослідження  еволюції позиції країн, що розвиваються, у питанні націоналізації та компенсації за неї.

У результаті зміни співвідношення сил у світі на початку 90-х років інтерес до прийняття Кодексу з боку промислово розвинутих країн згас. Вони усвідомили, що за існуючої економічної ситуації переважна більшість країн «Групи 77» неспроможна чинити істотний тиск на діяльність ТНК. Однак кодекс  дотепер не  прийнятий.  Головні  причини цього: розбіжності  між позиціями  основних груп учасників переговорів з питань визначення ТНК;   співвідношення між зобов'язаннями ТНК і  держав;   можливості надання  національного режиму філіям іноземних  ТНК;  застосування так  званого звичайного міжнародного права у відношенні діяльності ТНК;   правил націоналізації майна ТНК;  юрисдикції при врегулюванні споровши.

         Регіональне регулювання діяльності ТНК починається   в   рамках   ЄС,  ОЕСР,  ЛАЕС   (Латиноамериканської економічної  системи), СНД і ряду інших організацій. У  1976  році були прийняті «Керівні принципи для багатонаціональних підприємств ОЕСР», що стосуються різних аспектів діяльності ТНК (обнародування інформації, конкуренція й інше).

          Науковці висловлюють думку про те, що   немає потреби обмежувати діяльність ТНК, оскільки вона має в даному випадку загальносвітовий, універсальний характер і властива не лише капіталістичним країнам.

Зазначимо, що регулювання діяльності ТНК згідно національного законодавства приймаючих держав явно  недостатньо.

          З іншого боку,  на даному рівні виникає і інша проблема. Оскільки відділення ТНК реалізують політику головного підприємства, то необхідно враховувати той вплив, який надає законодавство країни їх базування. Країни базування звичайно регулюють поведінку ТНК за допомогою національного законодавства про корпорації, не роблячи особливої відмінності між ТНК і національними корпораціями.

Таким чином, проблемами внутрідержавного регулювання діяльності ТНК виступають, по-перше, прагнення країн базування ТНК розповсюдити внутрішнє законодавство на зарубіжні відділення компаній; по-друге, недостатність інститутів національного законодавства приймаючих держав.

Особлива природа ТНК ускладнює нагляд за ними з боку окремих країн або навіть груп країн. Сьогодні жодна держава не може затверджувати, що воно володіє юрисдикцією над всіма частинами однієї ТНК в цілому. Тому очевидно, що для ефективного регулювання діяльності транснаціональних корпорацій необхідні сумісні дії всіх держав.

Також одним із найболючіших питань для ТНК є загроза експропріації та націоналізації їхніх активів. Тому один із найважливіших пунктів ДІД - положення про регулювання експропріації та націоналізації: «Експропріація і націоналізація активів ТНК дозволена тільки у випадках, коли вона спрямована на задоволення інтересів народу приймаючої країни.

У перспективі для ефективної діяльності ТНК слід приділити значну увагу проблемним питанням міжнародно-правового регулювання, особливо можливості застосування нормативно-правових актів на території Україні.