Менше говорити -більше робити!

Благодійність по-українськи.

   Мабуть, не так важливо скільки триває круглий стіл та скільки налічує осіб, а головне чи зачепило тебе сказане, мене-зачепило. І наче говорили про відомі проблеми, відомі факти….та просто нагадали про те що окрім власних щоденних проблем є більш масштабні та болючі, за які соромно, що таке життя мають люди, а найстрашніше діти у нашій країні.

    Виступи учасників круглого столу мене занурювали у власні спогади.  Я не раз робила сюжети про благодійників. Серед них були організації, які збирали величезні суми, щоб купити для своїх підопічних, щось набагато дешевше ніж зібрана сума,  я спілкувалася з організаціями які допомагають нужденним, та підпускають пресу до своїх підопічних лише за умови власного піару, а про благодійні концерти за для реклами я взагалі мовчу, це на кожному кроці. Наприклад заборонені ігрові автомати тепер називаються «державна лотерея», хоча суть не змінилась. До речі вони теж благодійники!

 Та на щастя мала можливість висвітлювати діяльність дійсно людей, які допомагають іншим, своїм власним прикладом.  Наприклад, жіночка, яка п’ятирічну доньку вилікувала від раку крові, нині продовжує підтримувати сім’ї з онко-хворими дітьми. А найбільше мене вразила родина, яка нажаль відмовила мені у зйомці та висвітленні їхнього життя. Та у них на це були причини. Уявіть,  вони у власному будинку за містом тримають 50 котів та стільки ж собак.    Близько ста тварин - всі з вулиці. Це не притулок, вони не мають спонсорів, хоча притулки для  тварин і офіційні мало хто спонсорує, все це зазвичай власним коштом. Тож, хазяйка цього будинку, розповідала мені по  телефону, про будиночки для котиків і про те що у них там все охайно, але по законодавству вони не мають право утримувати стільки тварин у себе вдома. Адже за вимогами притулок має знаходитись не у житловому масиві. І якщо преса про них буде писати, тиск певних інстанцій, просто змусить їх розігнати тварин, а це не припустимо. Я веду це до того, що вимоги які ставить держава до подібних людей, настільки високі, що легше утримувати нелегальний притулок. На це мені скаржилася і жінка, яка оформила свою організацію.

 Та повернімося до теми дітей сиріт. Мене вразили цифри, які навела одна з виступаючих про дітей сиріт які не мають мрії, які відчувають себе не повноцінними і змушені приховувати свій статус. Це правда. Більше того, моя подруга, якій 24 роки, з 16 років сирота. Вона також це приховує і від кавалерів і від роботодавців. І не просто так.

      Пригадала я і свої поїздки до дит.будинків та онко- центру, я там проводила дитячі свята - безкоштовно, звичайно.  Наскільки  діти з дит. будинків голодні до уваги, наскільки для них ці виступи були святом із усіх свят. От пригадала і думаю, чому ж зараз перестала їздити, геть грузну у власних проблемах. І це також проблема, не тільки моя.

    Напросилась відповідь на питання, що отримають у відповідь люди, які жертвують власні кошти на необхідне для дітей.  Знайдіть через соціальні мережі групу людей, яка регулярно відвідує  дит. будинки, приєднуйтесь і вирушайте в дорогу. І після спілкування з цими щирими дітьми, які так хочуть когось любити і чекати, у вас вже ніколи не виникне питання, що ви отримуєте за це. За це вас будуть любити, заряджати енергією та чекати. А це в наш час дуже дорого.