Чи існують
подвійні стандарти? Дійсно, Путін в Москві розганяє мітинги куди жорсткіше ніж
в Україні, а Китай взагалі плювати хотів на права людини під час придушення
сільських голодних бунтів. І, дійсно, ніхто не бойкотував Олімпіаду 2008, не бойкотує
Олімпіаду 2014, не відмовляє в зустрічах керівникам, не погрожує почати
економічний тиск і обмеження виїзду. Натомість маленькі країни як Україна,
Білорусь, Лівія, Іран тощо, постійно піддаються шаленому тиску збоку ЄС щодо
демократичних свобод і прав людини. Підхід відрізняється, а отже дехто вирішив
назвати це подвійними стандартами.
Якщо заглибитись
в суть поняття подвійний стандарт, то воно означає, що існує універсальна
моральна норма, яку по різному застосовують до різних суб’єктів. Але чи існує
така універсальна норма в міжнародній політиці? Чи дійсно є правило, що права
людини захищають всюди і однаковими методами? Що з слабкими державами мають
грати так як з сильними?
Єдине правило,
яке завжди домінувало і домінує в міжнародній політиці - це захист національних
інтересів всіма можливими інструментами. І арсенал цих інструментів від бойкоту
спортивного заходу і резолюцій до літаків та ракетних ударів. Застосування
конкретного інструменту залежить від ступеня його ефективності. Наприклад,
бойкот Олімпіади в Китаї чи Росії не додасть нічого до покращення прав людини
чи демократії в цих країнах. Їхні бюджети з легкістю переживуть подібні втрати.
Не додадуть до покращення прав і свобод і торгово-економічні війни, які через
значну залежність самого ЄС швидше завдадуть йому шкоди і поставлять під ризик
власну безпеку. Про політ літаків і говорити не варто. Тому по відношенню до
Росії і Китаю застосовують мінімальні інструменти у вигляді резолюцій та
зауважень, основна функція яких хоча б тримати ці країни в тонусі.
Очікувати, що по
відношенню до країн не спроможних забезпечити свій інтерес, та що там
забезпечити, навіть зрозуміти свій інтерес – будуть діяти як із сильними
країнами, є нічим іншим ніж подвійною ілюзією. Звісно, що Януковича будуть
ігнорувати і принижувати, оскільки це ефективний інструмент по відношенню до того,
хто декларує європейську інтеграцію. Це спосіб показати йому, що ніякої
інтеграції не вийде. Як тільки Янукович відмовиться від інтеграції – його відразу
ж переведуть на рівень Лукашенка, з вибірковою забороною виїзду, і санкціями (зрештою,
останній навіть випустив лідерів опозиції, тому першого рятує все ще намір
інтегруватися). Як тільки, в народі підніметься бунт і він почне його
придушувати військами, його відразу переведуть на рівень Каддафі, з літаками та
збройною допомогою. Бо все це буде ефективним і нічим не загрожуватиме ЄС.
Думати, що в міжнародній
політиці існують стандарти і подвійні стандарти – це мати подвійні ілюзії, що
до лохів і до боксерів будуть ставитись однаково. І те, як ставляться до
Януковича і нашої країни, насправді є нічим іншим як нашою реальною оцінкою на
щось впливати в світі!