Кар'єра чи родина?

Багато хто з нас, жінок, майже кожного дня запитує себе — що вибрати сім'ю чи роботу? Здавалося б родина — це найголовніше, що може бути в нашому житті, але і без грошей зараз “не туди і не сюди".

         Перекладати всю матеріальну відповідальність за сім'ю на чоловіка — це також не вихід з даної ситуації. Та чи буде він насправді любити тебе і твоїх дітей?  Чи буде відноситися до тебе як до своєї кухарки або прибиральниці?

         Ти будеш слідкувати за вихованням дітей, постійно прибирати, прати, куховарити, задовольняти всі потреби свого “коханого”. А як він буде поводитися у той самий час?

         Сучасні жінки досить самостійні та розуміють те, що вони не гірші від чоловіків. А інколи навіть і кращі. Усе залежить від того, з кім порівнювати. Жінки так само можуть заробляти гроші, навіть більше, ніж чоловіки.

         Жінки, у деякому сенсі, вправніші. Вони можуть знайти вихід з неприємної ситуації, саме такий, щоб усе для них повернулося якнайкраще. А чоловікам це не завжди вдається. Також жінка може легше пережити проблеми на роботі і не переносити їх в сім'ю. Для більшості з нас робота це робота, а сім'я це сім'я. І потрібно навчитися не поєднувати ці два поняття.

         Сучасна жінка не має бажання сидіти вдома і прати дитячі шкарпетки. Вона відчуває себе на рівні з чоловіками і не хоче їм нічим поступатися. Особливо якщо це стосується кар'єри. Але зараз часто на жінок, на жаль, не дивляться як на гарних працівників. На них дивляться просто як на жінку, якій пощастило пройти по кар'єрним сходам вгору і не оступитися. Деякі навіть вважають що найкраща робота для жінки — це робота секретаря. Тобто жінка — це лише гарна обкладинка, а всередині у неї нічого не має.

         А якщо подивитися на все це з іншого боку, що ми бачимо? Ми бачимо маму, яка найкраще за всіх піклується про своїх дітей, оберігає родину і зберігає домівку в красі, чистоті та охайності. Хто ж зможе замінити рідну матір? Мабуть ніхто.

         У кожної з нас є материнський інстинкт. У деяких він вже прокинувся, а для інших це ще в майбутньому. Хіба щось можна порівняти з щастям материнства? Невже може бути щось дорожче за малюка, якого ти тримаєш на руках? Невже якісь гроші можуть бути важливішими?

         Дивитися на свою рідну дитину, бачити її очі, посмішку. Вперше почути слово “мама”, навчити ходити. Ось те, заради чого можна прокидатися кожного дня. Це те, що повинна відчути кожна жінка. І на мою думку, це найважливіше за все на світі.

         Звичайно, в нашій країні, у теперішній кризовій ситуації, здається важким, а іноді навіть неможливим, народження і виховання дітей. Усі батьки хочуть і намагаються дати своїй дитині усе найкраще. Не можна забувати про те, що діти це наше майбутнє. Діти це наша гордість. Це наша радість і відрада.

         Неможливо уявити справжнє сімейне свято без дзвінкого дитячого сміху. Ніхто не каже, що діти це лише сміх. Діти це і сльози і проблеми. Але ж не все в нашому житті вдається просто і без болю.

         Якщо кожна жінка піклувалася лише про себе, не було б усіх нас зараз. Ми вже давно вимерли б, так само як ті динозаври.

         Жахливо, коли майбутні матері бояться народжувати дітей. Вони думають що не зможуть дати своїм дітям усе необхідне, бояться що не зможуть добре їх виховати. Але ні в якому разі не можна через це відмовлятися від своїх немовлят.

         Я вважаю, у кожної жінки колись був таких страх. Деякі його пережили, інші — просто переросли. Добре, що поряд з нами є такі люди, які допомагають нам подолати свої страхи і рухатися вперед, з високо піднятою головою і впевненістю у майбутньому дні.

         Дуже важко остаточно сказати що ж є важливішим у житті: гроші чи сім'я. Адже на дітей потрібен і час, і гроші. А без роботи грошей взяти ніде. Багато жінок зараз намагаються поєднувати свою роботу і дітей. Деяким це вдається краще ніж іншим, але ж вони намагаються. І це вже багато чого варте.

         Якщо ні до чого не йти, нічого не пробувати, то навіщо ж тоді взагалі жити? Пливти за течією, як це роблять майже всі? Невже задля цього нас народжувала мати? І хіба так потрібно жити?

         Ми повинні проживати кожен день наче востаннє. Намагатися залишити після себе хоча б що-небудь. Щоб у майбутньому діти могли з гордістю сказати — а ось це мої батьки.

         Найголовніше зараз — не відступати, рухатися лише вперед, не боятися неприємностей. Вони зараз на кожному шляху, але ж яке життя без проблем і страхів? Усе це потрібно пережити. Згадувати про проблеми, як про страшний сон. І пам'ятати — від неприємностей нікуди не дітися, але ж наше життя це не лише неприємності, але й приємні спогади, найкращі друзі, сім'я, яку ми всі дуже любимо.

         Не забувайте, що ми є один у одного. А народжувати чи залишатися на роботі — кожен з нас у свій час зможе прийняти правильне лише для нього рішення. Адже правильне рішення може бути тільки одне, іншого нам просто не дано.