Про те, на кого я працюю і чому нема критики комуністів та регіоналів

Багато претензій і запитань до мене змусили написати це роз’яснення.

Багато претензій і запитань до мене змусили написати це роз’яснення.

Мене часто дістають питанням на кого я працюю, звинувачують у роботі на спецслужби і  тп. Пані та панове, якби я дійсно працював у якійсь подібній структурі або отримував гроші за свої статті, то точно б вже зареєстрував свою організацію, мав офіс, вчився у престижнішому ВНЗ і взагалі не мав проблем з грошима. Але реалії інші. Комусь важко буде собі таке уявити, але я працюю на Україну. З 2008 р. більшість свого часу, грошей і здоров’я витрачаю саме на захист її інтересів. І те, що я зараз не є відомим та впливовим не тому, що я не можу таким бути. Я знаю всі технології як в українській політиці зробити кар’єру, але через свою принциповість та моральність не хочу ними користуватися. Ті, хто справді розуміється людях бачать справжнього мене. Світ і Україна надто великі щоб подобатись всім. Мені це не вдасться, бо я надто прямолінійний і показую як окремим людям, так і всьому суспільству на їх помилки. Природно, що багато-хто відчуває до мене агресію. Проте, комусь треба цим займатись, бо інакше всі житимуть у власному ілюзорному світі зі своїми міфами,у які зручно вірити.

Регіонали, комуністи та інші проросійські політики, партії й організації турбують мене не менше, ніж опозиційні. Не критикую я їх тому, що це й так є кому робити – величезна кількість патріотів і націоналістів цим займаються цілодобово. А от інших критикувати майже нікому, що створює ілюзію ніби опозиція ледве не янголи небесні. Цій міфічній цнотливості треба протидіяти, бо у свідомість українців далі вкладають брехню. Переважній більшості сучасних політиків абсолютно начхати на українців і все, що вони роблять є багатосерійною мелодрамою перед виборами, яку знімають за кошти спонсорів, які ще й пишуть сценарії.

У розпорядженні цих партій і політиків є величезні людські, фінансові та медійні ресурси, тому їм нічого боятись, але кожен голос проти них є як червона ганчірка для бика. Ці совки, що є диктаторами в душі, вважають себе меншим злом, але зло є зло. Їх фанатичні прихильники вважають, що для критики комуністів і регіоналів можна бути ніким, а от критикувати опозиціонерів має право тільки той, хто досяг не менше за них. Але чи є ці досягнення? Чи вірними є шляхи, куди вони нас тягнуть? Маючи їх ресурси всі проблеми України можна вирішити за 2-3роки, але їм подобається такийстан справ. Розумний, здоровий і свідомий народ їм не вигідний. Такі люди вже не продаватимуться на виборах, не будуть ненавидіти земляків з іншого краю держави, не захочуть жити так, як зараз. З кожною правдивою статтею все більше людей задумується над тим, що ж відбувається насправді. Зараз нема каторги, нема концлагерів, але прийшовши до влади, всі вони почнуть ліквідовувати людей, які показують правдиву картину. Тому до появи альтернативної сили не можна дозволяти цим мерзотникам захопити Україну.

Іван Лендєл