І всі ми, як один, підняли вгору руки!

Міністр освіти Дмитро Табачник не може вирішити, чи тицнула дівчина з красивою посмішкою букетом від пересердя, чи то вона хуліганка, яка не може мати політичних переконань.

За нього це роблять студентські профспілки. Причому однозначно та за схожими лекалами.

Хоча складно сперечатися із тим, що і Братство св. Луки і КУПР є відомими політичними провокаторами. Як із тим, що за формою висловлення та ефективністю квітковий ляпас недалеко відійшов від хрестоматійного перфомансу Володарського, але той, хоча б за праведне діло і з благою метою інсценізувався. Дивує те, що майже ніхто не обговорює мотиви дівчинки. На перший план виходить доцільність не її звинувачень проти політики Табачника, а сама форма вираження протесту. І поїхала писати уся відома братія, що потрібно у подібних випадках.

“Із здивуванням та обуренням”, “не співпадає з поглядами та думками студентів”, “не може викликати нічого іншого, окрім сорому”, “засуджуємо дії”. Тон сотням таких колективних звернень задала в.о. Голови Секретаріату ВСР Анастасія Сабова. Ще у четвер, 22 вересня, вона виступила із заявою, де прирівнювала вчинок Дар’ї Степаненко до наруги над державою, і, досить прямо, назвала її неадекватною.

І вже наступного дня на сайті Всеукраїнської студентської ради публікується лист 25 лідерів студентського самоврядування зі схожим меседжем, щоправда витриманий у більш дипломатичній стилістиці. Далі більше, з’являється інформація, що МОНМС звернулося до керівників вищів із вимогою розглянути та засудити від імені студентів прикрий інцидент.

Моніторинг інтернет-сайтів показав, як мінімум 4 донецьких вишів долучилися до кампанії викриття таємною змови та відвертої маніпуляції душевними поривами невихованої студентки Києво-Могілянської академії. Якщо ДонНТУ просто приєднався до п’ятничного листа, то ДонНУ, Горлівський педінститут та Університет управління виклали тексти на сторінках офіційних сайтів вишів. І це варто окремого згадування: Горлівка — за найбільш оригінальний текст у дусі “космічні кораблі бороздять простори..., а тут такий ляпас”. А лідери ОСС ДонДУУ схоже зовсім не встигали прошаритися у склавшомуся моменті, тож заява найкоротша і, що цікаво, за їх словами ініціатором приниження України є незалежна студентська профспілка “Пряма дія”. Мені-то здавалося, що несподіване сходження нової зірки вуличної політики перебило прямодійцям усі ефіри та повідомлення з власного контрфоруму, що відбувався у той же день на Михайлівській площі. Але хлопці-управлінці, напевно, мають інсайд.

ДонНУ. Під alma-mater — не згадування, окремий абзац. Крім вже звичних звинувачень на адресу темних сил, Студентський союз не розгубився і в черговий раз продемонстрував своє розчулення перебуванням під крилом такого керівника. Цитата: "Ми вдячні Міністрові за толерантне ставлення до студентки Дар’ї Степаненко, що є свідченням високого рівня духовної культури та гідності Дмитра Володимировича. Впевнені, українській спільноті треба пишатися такою високоосвіченою інтелігентною людиною, якою є Д.В. Табачник".

І вже не думаєш, про те, що опубліковані із такою швидкістю листи аж ніяк не могли бути предметом широкого обговорення студентів відповідних вишів, а тому і репрезентувати їхню думку. Ні, згадується інша подія трирічної давнини, коли іракський журналіст Мунтар-аз-Зейді кинув своїми черевиками у Президента США. Мунтар одразу став героєм антивійськового руху, на його захист безкоштовно ставали найвідоміші адвокати, йому пропонували роботу на провідних телеканалах, арабський міліонер ладив свою дочку йому у подружжя. А Джордж Буш сказав, що “Так буває, і це ознака вільного суспільства”. А в нас...

У такі часи я пригадую хірурга Томаша з роману Мілана Кундери “Нестерпна легкість буття”. І він мав можливість жити комфортно, працювати на улюбленій роботі, не торкаючись брудної політики. І лише один підпис відділяв його від такого життя. Але Томаш не зрадив себе, бачивши, як усі його колеги ховали очі, коли він був вимушений піти, бо кожен з них, кожен, підписав, а він — ні, не зміг.

А тих, хто з тиши кабінетів радить вирішувати розбіжності шляхом обговорення та співпраці, вести аргументовані дискусії, докладати спільних зусиль до реформування вищої освіти, я хочу спитати: " Де ви були, коли КМДА забороняла студентський форум, на якому мало бути презентоване загальноєвропейське спільне бачення альтернативних шляхів розвитку вищої освіти? Де ви були, коли усепереч Конституції Беркут розганяв мирні студентські маніфестації, відбирав апаратуру, заарештовував активістів? Коли дві сотні молодиків у формі взяли у кільце студентів разом із журналістами та протягом двох годин не випускала нікого, нічого не пояснюючи?"