Друга вища освіта - безкоштовно?

Диявол криється у деталях

Як відомо, диявол криється у деталях.

Прочитаємо уважно витримку зі статті 4 Закону України «Про вищу освіту»:

1. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.

А тепер питання: чи має право студент-випускник, що здобув на бюджетній основі вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», йти вчитись знову на бюджетній основі у магістратуру?

Власне, перевірив цю дилему на власному досвіді.

Зайшовши у приймальну комісію Харківського університету ім. Каразіна, подаю усі необхідні документи для вступу. Дізнавшись, що я маю намір вчитися на бюджеті, дівчина з комісії, вказуючи на мій диплом «спеціаліста», із впевненістю всезнаючого мудреця каже, що на бюджет мені вступити неможливо. «Це друга вища освіта, і за законами України її можна здобути тільки за кошти фізичних чи юридичних осіб».

Коли наведений мною аргумент, що у моєму випадку це не «друга вища освіта», а «підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня» не подіяв, я пішов шукати правди у Головне управління освіти і науки Харківської ОДА. Спілкування з юристами і начальником департаменту підтвердили правоту моїх аргументів, і на мій офіційний запит було видано наступну відповідь:

"На Ваш запит Головне управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації інформує, що згідно ст.4 Закону України "Про вищу освіту" громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Відповідно до ст.6 цього Закону освітньо-кваліфікаційними рівнями є: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. Тобто, якщо освітньо-кваліфікаційний рівень магістра в державному вищому навчальному закладі Ви здобуваєте вперше, то Ви маєте право на його отримання безоплатно."

Вже з цим документом на руках прийшов знову у стіни Університету. І тут почалось найвеселіше: ретельне перечитування листа, здивовані обличчя, розгубленість у діях. Спочатку мене пересилали до головного секретаря комісії, потім до декану факультету (інтелігентна людина, з розумінням поставився до ситуації), який все ж порадив йти здавати документи у приймальну комісію.

Вже заповнюючи анкету на вступ, у приймальну комісію зайшов декан і повідомив мені, що, нажаль, «з’ясувавши усі обставини», на бюджет я вступити не можу. Оскільки існує юридична невідповідність у питаннях вступу між Департаментом освіти і науки і ВНЗ, який має власні, внутрішні правила для абітурієнтів.

Боротися далі за своє право я не став (було дуже спекотно, погода не для судів і революцій), але питання залишаються відкритими:

Чи мав право державний ВНЗ відмовляти у подібній ситуації?

Чи має він право виписувати внутрішньо-відомчі правила для вступу, що суперечать основному Закону про освіту?

Як краще діяти абітурієнтам, що опинилися у подібній ситуації?