Хто захистить українця? Чим насправді є колекторський бізнес?

Хто захистить українця? Чим насправді є колекторський бізнес?

Кредитний бум 2008 року різко закінчився з приходом світової фінансової кризи. Її наслідки відчутно впливають на економіку України й досі. Населення скористалося роздрібними кредитами, та втративши платоспроможність, припинило сплачувати внески за цими кредитами. Це, звичайно вдарило по інтересам тих, хто ці кредити видавав.

За офіційними даними на кінець 2010 року, прострочена заборгованість за кредитами населення становила 90 млрд. грн. Ця сума поступово зменшується, але це зовсім не означає, що громадяни почали більше заробляти та знову мають змогу виплачувати кредити. Немала частка грошей повернена до фінансових установ під страхом смерті. Совість навряд чи здатна змусити людину продати останнє майно, аби розрахуватися з кредитором. Цю функцію взяв на себе новий вид бізнесу – колектори. 

Питання повернення боргу дійсно постало досить жорстко. Багато фінансових установ зменшили оберти, а то й повністю припинили свою діяльність через брак коштів, які мали надходити від населення у форматі сплати рахунків за кредити. Дисбаланс, який внесла різко понижена платоспроможність населення, намагаються вирівняти за рахунок наполегливого нагадування боржникам про їх зобов’язання. Часто ця наполегливість межує з дійсно бандитськими методами – шантаж, залякування, погрози.

З’явився новий вид бізнесу підприємств, які вже включені до реєстру фінансових компаній. Реєструючись у Держфінпослуг вони отримують право надавати фінансові послуги, одна з яких – факторинг. За постановою Держфінпослуг факторингові відносини можуть здійснюватися лише з юридичними особами. Проте для багатьох фінансових компаній це обмеження нічого не варте – вони прагнуть отримати кошти і з фізичних осіб. 

Передаючи право вимоги за кредитними зобов’язаннями, фінансові установи цим самим передають конфіденційну інформацію, якою користуються колектори без погодження з клієнтом. Факторингові компанії підтримують колекторський бізнес – безпосереднє вибивання боргів з фізичних осіб. 

Займаються цим бізнесом з порушенням багатьох вимог чинного законодавства. За законом у громадян не можуть вилучати певний мінімальний перелік речей для забезпечення нормального існування. Наразі Держфінпослуг не може пред’явити порушникам жодних претензій, оскільки факторинг у відносинах з фізичними особами не внесено до переліку фінансових послуг, а отже ця діяльність не може контролюватися жодним органом з точки зору закону. Тому, громадянам які стикаються з колекторами потрібно обов’язково повідомляти про такі ситуації, звертатися за захистом до компетентних органів. Держава ж має законодавчо врегулювати діяльність колекторів і застосовувати жорсткі санкції до порушників встановлених норм.

Якщо детально розібратися в усьому процесі кредитно-боргових відносин, то варто виокремити інтереси кредиторів, в основному фінансових установ, банків, та їхніх клієнтів – громадян. Зрозуміло, що кредит було надано з відповідними умовами повернення коштів та на певний строк. Ці домовленості юридично оформлені і мають передбачати фактор ризику та виникнення різного роду ситуацій. Громадяни, які опинилися у скрутній ситуації та не можуть сплачувати за кредитними рахунками, у жодному разі не зобов’язані віддавати фінансовим установам останнє майно. За законом є певний прожитковий мінімум – речі, які не можна вилучати у людини. Залякування колекторів призводять до такої паніки, що громадяни навіть не можуть скористатися своїми правами. На жаль, не поодинокі навіть випадки самогубства на підставі зневіри у позитивному вирішенні питань з кредиторами.

З іншого боку фінансові установи не можуть відкладати отримання коштів від боржників у довгий ящик, оскільки тим самим вони наражають на небезпеку інших клієнтів, яким уже самі установи повинні виплачувати кошти. Та повернення боргів жодним чином не має перетворюватись на беззаконні дії кредиторів. Стягнення боргу повинно відбуватись в законний, цивілізований спосіб: за рішенням суду, згідно виконавчого напису нотаріуса і лише державною виконавчою службою.

Сьогодні ж кредитори не хочуть чекати рішень судів та передають право на вимогу боргу іншим компаніям. Законні факторингові послуги передбачають домовленість на основі добровільної співпраці трьох сторін: кредитора, боржника і фактора. При чому усі три сторони є юридичними особами. У відносинах з фізичними особами факторинг не передбачено.

Наразі ж громадяни майже не мають уявлення про власні права та механізми їх реалізації. Боржники бояться власного боргу, не знають діючих норм законодавства та не можуть протистояти дії колекторів, які знаходяться поза правовим полем.

Держава намагається проводити освітні кампанії, але у скрутній ситуації людина не здатна тверезо оцінювати свої позиції та раціонально діяти. Перше, що необхідно – це звернутись за допомогою до компетентних органів. Суд може допомогти отримати відстрочку, а при доведенні протиправних дій колекторів, визнати їх винними та вирішити справу на користь громадянина.

Державі необхідно посилити контроль за фінансовими установами. У першу чергу - встановити рамки та правила діяльності компаній та відповідальність за їх порушення. Варто визначити поняття факторингових послуг, включити до правового поля відносини з фізичними особами, визначити норми поведінки з боржниками та посилити відповідальність фінансових компаній за порушення законодавства про ринок фінансових послуг. Діяльність колекторів має бути введена до рамок закону. Якщо державна виконавча служба не витримує навантаження і не може впоратися зі всіма боржниками, то є варіант запровадити інститут приватних судових виконавців, за зразком інституту нотаріусів, з жорстким державним регулюванням та постійним контролем з боку державних органів.

Питання законодавчого врегулювання діяльності колекторів є нагальним. У держави мають бути законні підстави для захиститу власних громадян.