Про істинно істинну і благодатну РПЦ в приватній розмові.

Недавно мав розмову з однією прихильницею московського патріархату. Історія нагадує малодраматичну психодраму прямо за Якобом Морено (засновник напрямку психодрами в психотерапії). Я прийшов вести тренінг для групи студентів-заочників по консультуванню сі

Теж заочниця, теж майбутній психолог. На голові біла хустинка, яка не знімається, навіть, в приміщенні, хоч спека перевалила давно за +30, довга вільна спідниця. Вікова група десь під сорок, хоча це не точно, бо я ніколи не міг вгадати скільки жінці років…  Знаючи, що я ще й священик вона починає розмову, яку, схоже, підготовила зазделегіть (далі мовою оригіналу):

-       А вы священник  какого патриархата? – і пильний рентгенівський погляд на кшталт супермена.

За 9 років священства я звик до подібних запитань і спокійно відповідаю:

- З Київського…

- А вот вы мне скажите, как это понимать вашу структуру? Она же безблагодатная? Она же без Бога? – і т.д. і т.п. - И зачем этот расскол? Зачем было откалываться от России? Это же плохо, все рассколы это от сатаны…

Бачачи, що людина не відстане я спробував розпочати інтелектуальний діалог, хоча мав би готовиться до тренінгу, щось повторити, випита кави… Розпочав з того факту, що Москва сама 141 рік була у розколі, звісно, що прихильниця МП не була проінформована про дану обставину, як і про багато інших обставин. Благо почали приходити люди і ми перервали бесіду домовившись, що договоримо пізніше, тому я просто декілька разів вдихнув-видихнув, щоб подолати несподіване напруження, яке на мене навалилось чи то від «великого і могучого», чи може пильного витріщеного погляду, якому певно байдуже було що я скажу.

Лекція пройшла добре, я був задоволений і зовсім забув про цю розмову. Я складав речі, ходив пив водичку доки люди розходились і коли увійшов назад до офісу несподівано серед меблів знайшов і її… Я вже думав, що залишивсь сам, а тут такий сюрприз. Так буває коли прокидаєшся і думаєш, що в кімнаті сам, потягуєшся, щось собі наспівуєш, а тут бац! і пригадуєш, що ти в гостях, а поряд на ліжку спить майбутній тесть…

Коротше, я сів за стіл, а вона нагадала мені нашу домовленість, відступати було нікуди, бо по заду як відомо була Москва …

Розпочали знову із 141 року в розколі… Монолог вона часто перебивала чимось на зразок: «Расскол грех и вы его поддерживаете», «почему не с Россией?», «вы же понимаете, что вы как театр ряженный», « у вас нет благодати» і т.д. Коротше, говорити не було ніякої можливості і я розумів, що ця розмова пуста, але вона все ніяк не «злазила» з мене відчуваючи, що певно ще мало випила розкольницької крові (а як вчить єпископ Павло Лєбєдєв (натоятель Печерської лаври), розкольницька кров не стане чистою, навіть, якщо вона мученицьки проллється за Христа).

Коли ж я навів їй приклад з об’єднанням РПЦ з РПЦз, які проклинали одна одну 70 років, обзивали безблагодатними, перехрещували людей, пересвячували священників і т.д., а потім всі об’єднались в сущих санах і мирно «поховали» минуле. Обман, політика і наглість ієрархії в даному випадку просто вражає, але не її. Натомість вона видає: «Ну, вы же признайте, что это расскол и что вы безблагодатны, признайте! Тут же никого нет, что вам стоит»?! Підведення до логічного висновку типу: а Москва була благодатна 141 рік, чи ні? Люди там спасались чи ні? РПЦ і РПЦз об’єднались і нікого не переосвячували і не перехрещували, хоч до цього це робили, як це пояснити? Росія, Польща, Японія і т.д. виходить мають право на автокефалію, а Україна ні?

Я й не думав, що ягідки ще попереду. Під впливом моїх доказів вона перейшла до власних «доказів» істинності МП. Витріщившись ще сильніше і дивлячись в очі ще пильніше вона сказала: «все что я говорю подтверждается моим личным опытом. Как то с сыном я пришла в Михайловский собор после чего у меня разболелась голова…» Дійсно, перед обличчям подібних доказів я виявись зовсім зніяковілим і обезброєнним, моє розкольство проявилось у всьому занепаді перед канонічним православ’ям. Через досвід істинно віруючої затемніла чи не диявольська суть усього КП… А подальші докази мали зовсім добити мене і «добили»… «И если бы это было всего один раз! Так нет, же! Прихожу я как то домой и у меня очень сильно болит голова (видно, що головні болі частенько турбують дану жіночку, яке мріє бути майбутнім психологом). Я говорю маме, где ты сегодня была, что делала? А она мне отвечает что была в храме КП и подавала молитву за меня»! Вона вже наперед думала що її головна біль із-за третіх осіб…

Ситуація нагадала мені ті часи, коли я «працював» зі Свідками Єгови, які часто використовують психологічну техніку «увімкненного магнітофона». Щоб ти не говорив воно ігнорується і говориться те що потрібно. Лекції ж читаються з використанням технік НЛП, тобто з використанням маніпулятивних технік. Часто від РПЦ чутно, що всі навколо – секти. І адвентисти, і баптисти, і, навіть, римо-католики – всі сектанти і від бісів! Лише РПЦ істинно благодатна, канонічна, правильна, знаюча. А російська версія православ’я сама православна і стоїть найближче до Бога. Але дивлячись на цю закутану жіночку думається інше – це ж як потрібно «обробляти» людей, щоб вони ставали такими фанатами? Чи не сектантські це методи і чи не будується так справжня секта де поняття «свобода людини» підмінилась «смиренною покорою єпископу»?

 Пару років тому мій знайомий журналіст поряд з Печерською лаврою став свідком мало не істерики, яка сталась з однією жіночкою, яка почула від продавця церковного начиння приблизно наступне: «Берите этот акафист царю-батюшке, на кассете даже есть его голос»!!!

Кожен може сам зробити лише йому потрібні висновки.