Вона така ж як і я... пуста і Холодна.
Я часто малюю хмари.
Я беру їх у долоні і розмазую по полотні. Виходять
дивні розтяжки – то фарба переливається з одного кольору в інший.
Я часто будую замки.
Я зводжу їх з піщинок на березі океану і
спостерігаю, як руйнують їх хвилі. Мені не шкода їх. Моїх замків. Вони зникають
перетворюючись у те, що люди називають – пісок. Часто я буваю на у узбережжі
сам.. я люблю самотність. Вона така ж як і я... пуста і Холодна.
Я часто літаю у снах.
Так! Я беру літак в свою долоню і підношу його над
своїми піщаними замками. Я піднімаю їх у висоти, щоб вони піднялись над
океаном, а ж до хмар. Я люблю сни. У них, я так а як завжди. Пуста і холодна.
Я часто гуляю під дощем.
Я знаю. Він змиває усе. Він ллє з темних хмар, які
колись намалюю я.
Коли іде дощ я виходжу із дому і просто іду. Самий
процес важливий.
Дощ змиває усе.
Він створює ілюзію того, що я бачу у снах. Я часто
замерзаю в будинку. Кімната де я живу, де малюю хмари, де літаю у снах і гуляю
під дощем така велика, що я забуваю. Вона: пуста і холодна.
Я часто забуваю де знаходжусь.
Я знаю прийде час і двері відкриються. Я надіюсь,
що побачу сонце. Я чекаю коли воно з’явиться. А зараз... Я малюю хмари. Я малюю
їх, щоб потім збудувати замок. Ні! Не пісочний. Я будую його в собі. В тій кімнаті,
яка називається ДУШЕЮ. А вона така пуста і холодна, що хочеться взяти себе у
долоню й піднявшись над усім пройтись по хмарах, які потім змиють мене...
дощем, який колись намалюю я.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.