«Кінг Конг» живий!

Або хто руйнує місто Ужгород?

Почну пафосно з невеликого екскурсу в історію міста. Ужгород — одне з найдревніших міст України. Його вважають одним із найважливіших українських і європейських історичних центрів. Ужгород називають «Вікном в Європу» і слава про це місто вже давно перетнула межі Старого Світу.

Протягом своєї більш ніж тисячолітньої історії Ужгород не раз переходив з рук у руки, міняючи своїх правителів. Все це позначилось на архітектурному обличчі міста. Від майже шістсотлітньої присутності угорців залишилося багато вуличок схожих на жилі квартали угорського Дебрецена  чи Будапешта: живописні будиночки в два-три поверхи, які зберегли на своїх стінах орнамент середньовіччя. А в 1930-х роках чеськими архітекторами був створений архітектурний ансамбль центра Ужгорода в формах близьких до конструктивізму. За часів правління радянської влади в місті також з’являлися архітектурні споруди та пам’ятки, котрі заслуговують уваги. Попри все, Ужгород будував і свою, чисто українську, історію і вимальовував її на своєму архітектурному обличчі.  Все це свідчить про те, що Ужгород у всі роки свого існування був центром культури та історичного розвитку.

Але головним у вищесказаному є слово «БУВ», бо, вочевидь, культурний та історичний розвиток у місті припинено. Почався занепад і руйнування.

Центр міста, де колись щебетали «по-своєму» та клацали на кнопки фотоапаратів невгамовні юрби туристів, де з насолодою гуляли городяни, відпочивала молодь та черпали натхнення митці, почав перетворюватись на модернізований псевдо Нью-Йорк. Місто заполонили офіси, магазини, бутіки, салони і реклама, реклама, реклама… І все це на місті вчорашніх історичних та архітектурних принад міста. Мабуть, Той Хто За Це Відповідає вирішив, що ніяких «принад» нам не треба, історичні цінності сьогодні не в моді, слід перебудувати все, а там — будь, що буде.

Ужгородці  шоковані такими стрімкими змінами. Вони задаються питанням хто так брутально «жбурнув» Ужгород історико-архітектурним обличчям в бруд?  Хто натирає до блиску пластиково-віконні та туалетно-плиточні вітрини нового рильця міста? Хто той «Кінг Конг», котрий руйнує їхню історію, не ту, що в книгах і музеях, а ту, в якій живе місто, якою наповнений Ужгород?

Ці питання — камінь в город місцевої та обласної влади. Адже саме вони несуть відповідальність за те, що коїться в місті. Саме місцева влада видає дозволи на забудову, реконструкцію, перебудову, добудову ну і, звісно ж, рекламу. В той же час, місцеві чиновники розуміюче кивають головами, кажучи, що проблема справді існує і її необхідно терміново вирішувати. Покивали та й забули. А мешканці міста чекають коли ж почнуться реальні дії, коли ж словесні обіцянки перетворяться на документи: рішення, акти, програми тощо. Коли ж? Поки чекають у центрі міста знову виростає нова забудова, реклама, модернізована реконструкція… І знову органи місцевої влади кажуть: «Ех, погані підприємці з бізнесианами, ну тримайтесь, ми за вас візьмемось!». Це виглядає приблизно так: однією рукою підписується дозвіл, а іншою махається «но-но, так не можна». Ось така система…

Як на мене, то розвиток бізнесу в центрі міста не є негативним явищем, але якщо він контрольований і не переходить рамки суспільних інтересів. Історико-архітектурний вигляд міста є надбанням усіх ужгородців, тому місцева влада не може ігнорувати інтереси більшості, потураючи одиницям. Оптимальним варіантом є компроміс. Для того щоб його досягти слід по-перше, всі дії робити прозоро, щоб громада міста могла за цим спостерігати і приймати участь в обговореннях шляхів вирішення проблеми. По-друге, необхідно зробити загальнодоступним реєстр всіх архітектурних та історичний пам’яток, щоб кожен громадянин зміг безперешкодно його отримати. По-третє, на всіх об’єктах, що входитимуть в реєстр мусить бути розміщена інформаційна таблиця, яка є доказом реєстрації. По-четверте, обов’язково чітко визначити і прописати межі історичного ареалу міста Ужгород в Генеральному плані міста. По-п’яте, розробити та затвердити міську програму захисту та збереження історико-архітектурного ансамблю в центрі Ужгорода. І, на мою думку, одне з найосновніших, розробити і ухвалити проект рішення, в якому б чітко вказувалось, що фасади будинків, котрі несуть історичну та архітектурну цінність належать місту.