КОМПЛЕКС НАПОЛЕОНА І УКРАЇНА

Я как Путин быть хочу – сам себя укорочу!

Діагноз

Не буду вдаватися у тлумачення терміну «комплекс Наполеона», відсилаю бажаючих дізнатися більше до довідкової, в тому числі, і медичної літератури. Скажу лише, що на нього страждали усі карликові, в прямому розумінні, диктатори. Свій фізичний недолік – маленький ріст – вони намагалися перекрити хворобливою амбіційністю, власною обраністю і месіянством, надзвичайною своєю роллю в історії, гіпертрофованою вищістю над іншими, реалізуючи це згодом у приниженні цих інших і гнобленням до рівня безсловесних рабів. Потім їм ставало тісно в рамках своєї слухняної території, нудно було бачити і чути щоденне собі восхваляння від тієї ж аудиторії – і вони йшли підкоряти нові. Аби відчувати себе правителями всесвіту. Таким був Наполеон, таким були Гітлер і Сталін. Таким є і Володимир Путін, який і челядь свою вибирає по собі, по своїй мірці (Я как Путин быть хочу – сам себя укорочу! – В.А.). Януковича ж він терпів, бо треба. Та й знав, що той свою справу для нього зробить – і прощавай назавжди.

А справа у Путіна була одна. Його ідея-фікс. Його безсонні ночі. Його гарячі сльози за великим і могутнім Союзом РСР. Як би йому хотілося таким конгломератом покерувати, постращати Америку і Європу, приборкати Азію та Африку! Ну хоча б зробити їх слухняними. А тут якась незалежна Україна на заваді стоїть. Демократії прагне, волі, без віз по світу шастати, врешті просто добре жити хоче, як у Європі. А дзуськи вам! Все одно зажену як не в ЄврАзійський союз, то в Митний. Або навпаки. Все одно стану рано чи пізно Володимиром Великим – «самодержцем Великая, Малая и Белая Руси»! А це вже, вибачте, явна шизофренія (в народі «шиза») і манія «величия» (в народі «манічка»).  Доказом цього є і нинішня окупація Криму з зазіханням на всю південно-східну частину України, а то й на всю цілком. Тільки шизік може заявити, що російська армія в Україні виставить перед собою живий щит із жінок і дітей. «...нехай спробує хтось із військовослужбовців стріляти у своїх людей, яких, за якими ми будемо стояти позаду, не спереду, а позаду. Нехай вони спробують стріляти в жінок і дітей. Я подивлюся на тих, хто віддасть такий наказ на Україні», — заявив Путін на прес-конференції в Ново-Огарьово, присвяченій українському питанню. Тільки шизік може ігнорувати світову думку і взагалі не чути нікого, навіть ООН. Проти російської інтервенції в Криму висловився навіть Китай, який раніше погоджувався з Росією в усьому. На думку відомого німецького політолога, публіциста, вченого, члена Міжнародного дискусійного клубу "Валдай" Андерса  Умланда, «Росія для дестабілізації ситуації в Україні, буде застосовувати й інші - не відверто військові -  а більш приховані методи. Це так звані туристи, яких зараз набирають. Вони їздять східними і південними містами України та влаштовують різні провокації». Як, скажімо, захоплення спеціального посланника генсека ООН у Криму, викрадення генерала Держприкордонслужби, побиття жінок і журналістів, чергове захоплення Донецької облдержадміністрації... Фактів безліч. Тому Андерс Умланд не виключає ще більш нераціональних дій Росії і підривну діяльність «туристів» – агентів впливу, котрі, маскуючись під українських громадян, нібито виступають за свої права. «Путіну потрібний якийсь успіх. Війна теж непопулярна в Росії. Тому він намагається отримати Крим або східні області»,- вважає Умланд. – «Проблема в тому, що він оголосив своєю метою створення Євразійського союзу, а ЄС (навіть абревіатури однакові з Європейським Союзом! – В.А.) без України не відбудеться.  Для того, щоб компенсувати втрату України, коли стало зрозуміло, що вона вже не стане членом Євразійського союзу, Путін почав цю авантюру. Йому потрібна маленька перемога для того, щоб компенсувати втрату України. Путін намагатиметься створити на півдні і сході хаос та анархію через  агентів впливу, аби ще щось більше виграти. Коли і як він зупиниться – важко сказати»,- підсумував Умланд.

«Це його нав’язливий фанатичний план», - вважає екс-президент України Ющенко, зазначивши, що недавно Путін заявив, що «його найбільшою трагедією був розпад СРСР». На думку Ющенка, заява російського президента стосовно його права використовувати «всі засоби» для захисту своїх громадян в Україні продемонструвала такий намір.

Екс-держсекретар США Хілларі Клінтон порівняла видачу Росією паспортів жителям Крима з діями Гітлера перед початком 2-ї Світової війни, пише BuzzFeed. Вона також підкреслила, що Джон Керрі намагається знайти взаємовигідне рішення, а Путін хоче небезпечним способом утвердити свою владу.

Алік Тейтель, президент бізнес-клубу Бенчонхерста, імігрант із Києва: «Путін поводиться як завжди, погрозами чи обіцянками втримуючи Україну в зоні російського впливу. Йому не терпиться швидше відновити аналог СРСР, повернути на колишнє місце пам’ятник своєму кумиру – Дзержинському, підкорити Москві колишні радянські республіки, позбавивши їх незалежності».

Ціна питання - Україна

Протягом останніх 5-ти років Кремль, здавалося, перебував у стані лунатизму, в той час як Україна дедалі більше залицялася до ЄС. Прокинувшись зі сну влітку минулого року, Путін насамперед спробував м’яку силу, нагадуючи українцям про їхню спільну православну віру, загальне культурне і мовне коріння. Далі Москва попередила, що вступ до ЄС загрожує свободою гомосексуалізму. Потім були односторонні торгівельні санкції... З наближенням терміну (28 листопада) підписання президентом Януковичем угоди про асоціацію та вільну торгівлю з Європейським Союзом, підпис України під цим документом, здавалося, був гарантований. Але саме наближення цього терміну привернуло увагу одного з найбільш безжалісних політичних лідерів сучасного світу – Володимира Путіна, пише «Нова газета». Через два місяці після укладення угоди про ліквідацію сирійської хімічної зброї Путін здійснив свій черговий стратегічний переворот, спонукаючи керівництво України змінити курс і рухатися не на Захід, а на Схід. З цього приводу агенство REUTERS дало такий заголовок «Росія краде українську наречену біля самого вівтаря».

В першу чергу російські санкції були спрямовані проти підприємств саме на Східній Україні – виробників вагонів, сталі, шоколаду... Через російський бойкот український експорт впав на 25%, компанії планували звільнити тисячі працівників, і валютні резерви України впали до рівня, аби покрити два місяці імпорту. Газпром пригрозив припинити поставки газу сзідноукраїнським заводам, якщо Україна не почне сплачувати борг у півтора мільярда доларів.

9 листопада Янукович полетів до Росії на першу секретну нараду з Путіним. Переговори тривали до пізньої ночі. Щоб завершити деталі, Азаров і Медвєдєв зустрілися в Санкт-петербурзі ще раз. Звісно, за зачиненими дверима. Ціна питання – Україна. Янукович, якби не Майдан, міг здати її Путіну з потрохами. Адже для нього Україна – це його власна дійна корова, з якою, як він вважав, він може робити все, що завгодно. Відчувши наближення внаслідок брутального і безжального пограбування України «сім’єю» та олігархами економічного колапсу, Янукович виношував плани здачі України на правах губернії Путіну, а сам з награбованими мільярдами мріяв осісти десь у Монако, де його братан Юра Єнакіївський давно вже живе як арабський шейх.

А потім було Сочі 6 грудня. І знову зустріч без свідків. Саме тоді, як стверджує, посилаючись на власні джерела,  редактор «The Economist» Едвард Лукас, Віктор Янукович підписав з Путіним стратегічну угоду з Росією про приєднання до Митного союзу, який в народі влучно назвали «мутним». «Нова газета» у статті «За скільки Путін збирався купити Україну?” пише: «Янукович в Сочі підписав стратегічну угоду з Росією, яка включає 5 мільярдів, в тому числі передоплату, ціну на газ 200 доларів плюс угоду про приєднання до Митного союзу»,- написав на своєму Twitter Е.Лукас. Окрім того, Янукович отримає від Путіна 15 млрд. доларів. У зв’язку з цим, зазначає Лукас, очікується демонстративна поведінка Путіна стосовно підписання Україною угоди про членство в МС і дуже жорстка реакція (розгін Євромайдану, введення надзвичайного стану) в Україні. Поведінка Януковича після підписання цієї угоди чітко свідчить, що український диктатор здав Україну».

Та на заваді цим планам став народ в особі Майдану. Переляканий його гнівом Путін різко змінює тактику. Створене його указом державне підприємство «Міжнародна інформаційна агенція «Россия сегодня» (замість «РИА Новости») на чолі з відомим українофобом Дмитром Кисельовим бере курс на оббріхування Євромайдану і України загалом. Януковичу ж пропонує газ по 180 доларів, 30 мільярдів кредиту і 5 мільярдів особисто Януковичу у вигляді відкату. Але... Янукович поспіхом втік від народного гніву та відповідальності. Ще один план Путіна потерпів фіаско.

Хаос – будь-якою ціною!

Але ж треба знати Путіна! Він багато чому навчився в КГБ. І передбачати кілька запасних ходів теж. Завдяки завчасно засланим своїм агентам Путін здіймає «русскоязычный» бунт в Криму і на Сході України. І під приводом «наших бьют!» вводить свої «миротворчі!» війська в Україну.

Тезу про спецагентів Кремля під виглядом мирних туристів чи робітників, чи бізнесменів, чи будь-кого іншого, які вже встигли арендувати й житло в Україні, підтверджує і в.о. міністра внутрішніх справ України Арсен Аваков. «Два тижні тому в Києві свистіли кулі. Прийде час, і ми обнародуємо факти: хто стріляв, за чиєю командою. Можу лише сказати одне, що ключовим фактором у цьому протистоянні, що вилилося в криваве побоїще в Києві, котре ввело у стан шоку, була третя сила. І ця сила – не українська», - сказав Аваков. «Це не питання політичного протистояння. Це питання людських цінностей, це питання нашого відчуття того, що сталося. Недопустимо, коли треті сили дозволяють собі тут керувати нами», - додав він. Це ж засвідчили і «русскоязычные», з яскраво вираженим московсько-вологодсько-орловським акцентом, протести в Харкові, Донецьку, Одесі і Криму.

В країні, яка пережила бунт, не було жодного натяку на антиросійський саботаж. Не було здійснено жодних акцій проти військових Російської Федерації в Криму. Ніхто не атакував російських дипломатичних, чи консульських установ. «Загроза» російськомовним у нас є результатом активності самих росіян, які оскаржують законність нової влади в Києві, і які застосовують силу щодо українських адміністрацій, відділків МВС та армії. Не треба мати жодних сумнівів, агресорами вже нині є росіяни, і це внаслідок їхніх дій, перед світом повстала загроза нової війни.

Україна, Майдан, прагнення свободи, повалення диктатури в Києві показали, що путінські погляди на політику на Сході були підірвані. В цьому головна провина Майдану. Тому, Москва зробить багато, аби цю хвилю свободи подавити. Тому, всупереч логіці, законам сучасного світу, всупереч здоровому глузду керівники Кремля не соромляться словами про «стабілізаційні заходи» прикривати фактично військові дії. Путіна можуть зупинити тільки санкції, які застосовуються щодо країн-ізгоїв, замороження рахунків політиків і олігархів, чорний список на видачу віз, міжнародний бойкот.

Хайль ПУТлер!

А далі надаю слово Олександру Подрабинеку, який опублікував у виданні Ежедневный журнал наступне (майже дослівно – В.А.): “Российское государство все отчетливее приобретает очертания нацистского режима, основанного на внутренних репрессиях и внешней экспансии. Путин копирует не столько сталинский режим, который в отношении собственных граждан был гораздо кровожаднее нацистского, сколько гитлеровский, который отличался демонстративным цинизмом в отношениях с другими государствами. Кремлевский расчет построен на усмирении возможной гражданской активности силой оружия и подавляющем военном превосходстве интервентов. В сущности, это бандитская психология. Насильники всегда эксплуатируют страх людей перед насилием и пасуют только перед теми, кто оказывает им сопротивление. Украина может пойти по пути Чехословакии, и мирно отдать Крым Путину, как в 1938 году чехи отдали Судеты Гитлеру. А может пойти по пути Польши и встать на пути агрессора. Нет лучшего способа приближать катастрофу, чем умиротворять агрессора.

К сожалению, речь идет уже не только о Крыме. Усвоенная Путиным стилистика нацистского режима — лицемерные рассуждения о миролюбии и одновременно политика неудержимой агрессии, должны были бы насторожить мир. Ведь в первой половине прошлого века никто не сказал столько слов о любви к миру и не сделал столько шагов на пути к войне, как Гитлер.  Если сегодняшняя крымская ситуация разрешится неким подобием Мюнхенского сговора, то дальнейшие события не заставят себя ждать. Цивилизованный мир, не решившийся остановить зарвавшегося агрессора малыми потерями, непременно дождется большой крови».

Libération: "Путин хочет, чтобы Украина была у его сапога, - вассальное государство, ослабленное сперва оккупацией, а затем отделением части территории. Украинцы - и руководство, и население - не поддались на эти провокации. Настал черед европейцев проявить мужество и решительность перед лицом человека, который понимает только язык силы и всегда рассчитывает - иногда справедливо - на трусость своих противников", - призывает газета.

Le Monde: "Президент - человек холодной войны. Он считает, что Россия "потеряет" Украину, если украинское правительство предпочтет финансовое партнерство с Брюсселем Таможенному союзу, который пытается навязать Кремль, - отмечает газета. - Акт насилия в Крыму не должен был удивить Запад. Такова природа человека, который сам говорил, что неудержимо тоскует по Советскому Союзу".

Die Welt: «На протяжении двух с лишним столетий досюда дотягивалась власть Российской империи. И в этом смысле с тех пор ничего не изменилось».

The Washington Post: “Путин заранее знал, что русскоязычные крымчане одобрят его вторжение, но не мог предугадать реакцию украинских военных в Крыму, так что "пришел в маске, как гангстер-мафиози". В случае серьезного сопротивления украинских сил он мог бы откреститься от этой инициативы и пойти на попятный. Теперь же успех, возможно, соблазнит Путина повторить "спектакль" в восточных областях Украины. Если получится, не исключена и третья фаза - попытка свергнуть правительство в Киеве. Так Гитлер сначала захватил Судеты, а затем оккупировал Прагу и Чехословакию".

І насамкінець

Виконуючий обов'язки генерального прокурора України Олег Махніцький: "На сьогоднішній день встановлено, що спецоперація готувалася протягом кількох років... У СБУ працювали не тільки громадяни іноземних держав, але також працювали співробітники ФСБ та інших спецслужб Росії, і цей сценарій готувався заздалегідь".

Далі буде... Має бути!

Василь Алєксєєв