Нам ще рано радіти…

Всі сподіваються на зміни на краше!

          Шановні Українці я пишаюся, що я Українець. Ми доказали всім хто постійно нав’язував нам, що в нас поганий народ, погана ментальність та інше. Ми доказали, всім що в нас «хата не скраю», що українці терплячий народ  до певного часу.  Але…

          Я кажу але, тому, що в мене відчуття ДЕЖАВЮ. Дежавю тому, що  все це ми вже проходили. Революція  2004-2005 року. Звичайно вона була не така кривава, як революція 2013-2014 року. Але дійові особи на 80 відсотків ті ж самі. В 2005 році, коли я місяць стояв на майдані, коли ми з товаришами в першу ніч після сфальшованих виборів президента піднімали помаранчевий прапор разом з прапором України на площі незалежності, як символ змін, ми всі ще тоді сподівалися, що нарешті ми будемо жити в іншій державі. У нас була така сама ейфорія, як і сьогодні. Але  вийшовши на роботу після революції, як ми вважали переможцями, через певний час я зіткнувся іще з більшою корупцією. Чиновники корупціонери не соромлячись збільшили хабарі в десять разів, при цьому наголошуючи, що ризики збільшилися.  На той час ці чиновники були помаранчеві, до того вони були кучмістами, потім вони стали біло сині, зараз вони напевно будуть  ходити під прапором Євросоюзу і так вони будуть змінювати кольори постійно.

          Тому, щоб ця ейфорія не затьмарила нам очі, щоб нас знову, як і в 2005 році не обдурили та не використали, як потім ми сказали, що міліонери захотіли стати мільярдерами, а народ знову залишився з розбитим коритом, тому необхідно негайно  вимагати від народних депутатів, щоб вони прийняли:

    1. Кожний депутат, кожний чиновник звітує перед людьми, які його обрали. Щоб люди могли відкликати обрану ними особу, якщо така особа не піклується про своїх виборців. А то виходить, що перед виборами нам наобіцяють, деяких виборців купують, а потім коли їх обрали вони забувають про свій народ.

     2. Відкриті списки на виборах. Мається на увазі не просто відкрита інформація про кандидатів, а на подобі праймеріз у партіях. Тобто ми голосуємо не просто за партію і її лідера, а обираємо з усього складу саме ту чи іншу людину, яка по результатах голосування виборців і буде займати місце в списку, а саме по кількістю голосів виборців буде третьою, чи дев’яносто третьою у списку. На сьогоднішній день ми знаємо тільки лідера партії і іще максимум п’ять чоловіків, а всі інші купують собі місце в партійній касі, а спілкуватися з народом їм нема коли. В подальшому ми отримуємо тушок, які стрибають з однієї партії в іншу.

     3. Закон  про люстрацію влади. Тобто оновлення влади хоча б на 50 відсотків. Щоб у владу прийшли нові обличчя, нова кров, нові люди з новими ідеями. Ті депутати, які вже себе дискредитували, знаходяться багато років у владі і при цьому нічого для народу не зробили, а вирішують тільки власні інтереси, повинні піти. А то виходить, що в нас вже більше десяти років одні й ті самі обличчя. Де гарантія, що не змінивши країну в 2005-2010 роках будуть зміни зараз?

     4. Відмінити недоторканість депутатів, суддів, президента.  Це є такі самі люди, як і ми, вони не повинні бути над людьми, такими собі напівбогами.  Також це дозволить припинити бажання криміналітету іти у раду, для того, щоб сховатись за недоторканністю.

        Представники влади не є слугами народу, як дехто каже і ніколи ними не були, але це є менеджери, яких найняв народ,  для того, щоб вони представляли інтереси людей,  піклувалися про людей. І народ має повне право тих менеджерів, які не справляються зі своїми обов’язками відправляти достроково у відставку і контролювати їх діяльність.

       Народ повстав і помирав  не для того, щоб хтось зайняв крісло, а для того, щоб змінити життя на краще, щоб в Україні були європейські стандарти життя, верховенство права та свобод громадян!

Слава Україні!