ДИКІ ТАНЦІ НАВКОЛО КОНСТИТУЦІЇ

ЗАРАДИ ЧОГО?

Тема зміни конституції знов опинилася у центрі політичних подій в Україні. Маємо:
1. Напрацювання Конституційної Асамблеї під орудою Л. М. Кравчука;
2. Порівняльну таблицю положень чинної Конституції України і пропонованих «Батьківщиною» і «Ударом» (https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10201671950426596&set=a.10201671949826581.1073741844.1414642146&type=1&theater);
3. Пропозиції Компартії України, її фракції у Верховній Раді України щодо можливих змін до Конституції України (http://www.kpu.ua/propozicii-kompartii-ukraini-ii-frakcii-u-verxovnij-radi-ukraini-shhodo-mozhlivix-zmin-do-konstitucii-ukraini/);
4. Вимоги суспільства змінити систему правління так, аби: «слуги народу» з начальників над народом перетворилися на слуг народу; чинне законодавство повинно не сприяти корупції, а приборкувати її; системи обрання та відклику депутатів і чиновників повинні бути дієвим механізмом контролю з боку народу за курсом розвитку країни і за ефективністю відбору до органів влади найбільш професійних і високоморальних фахівців.

Але наскільки пункти 1. – 3. відповідають пункту 4.? Це питання має бути цікавим не лише теоретикам суспільствознавства, оскільки відповідь на нього визначає не тільки наміри впливових політичних партій України, а ще й перспективи виходу України з сьогоднішньої кризи на шлях позитивного сталого розвитку. Саме тому, переважна більшість громадян України повинна пильно вдивлятися в намагання політиків змінити Конституцію України, аби своєчасно не допустити таких змін, які будуть корисні тільки політикам, та постійно тиснути на останніх, аби вони  змінами Конституції України задовольняли в першу чергу вимоги суспільства мати таку систему правління, яку визначено в пункті 4.

Сьогодні ПР намагається або зберегти незмінною Конституцію України, або змінити її на більш пристойного вигляду варіант від Конституційної асамблеї. Але і те, і інше не задовольняє жодної із зазначених у пункті 4. вимог суспільства, що веде до радикалізації дій учасників сьогоднішнього Майдану, або до його повторення в майбутньому у більш радикальному вигляді.

Реалізація наміру «опозиції» повернутися до Конституції України 2004року сама по собі не тільки не втілює необхідну суспільству систему правління, а навіть не досягає мети – захистити учасників Майдану від свавілля президента з безмежними повноваженнями, бо не міняється не склад, не зміст діяльності ВРУ і уряду. Тому таке повернення має сенс лише з одночасним запровадженням в життя до дня голосування на дострокових виборах ВРУ і президента гібридної виборчої системи обрання депутатів, закону про відклик депутатів і обрання та відклику суддів народом. Підписання угоди між ПР, «Батьківщиною», «Ударом», «Свободою» і КПУ про проведення зазначених дострокових виборів в останню неділю жовтня цього року та виконання зазначених запроваджень могло б стати початком припинення сучасного протистояння народу і влади. І таке припинення дійсно не мало б негативних наслідків для учасників майдану.

Пропозиції КПУ в переважній більшості такі ж недоречні, як і вона сама в сучасних умовах. Коли на користь запровадження власних пропозицій вона не здатна навести жодного аргументу, крім резонерських – он в успішних країнах таке є – то заперечити можна не менш резонерським – а он не менш розвинені країни, де такого не має. А головне, що лише окремі їх пропозиції мають щось спільне з вимогами суспільства.

Таким чином, жодна з впливових політичних партій України сьогодні навіть не намагається процес зміни Конституції України спрямувати в річище потреб суспільства. Але та з них, яка підніме знамено боротьби за підписання і виконання зазначеної угоди, матиме величезну підтримку переважної більшості громадян.

(http://blogs.korrespondent.net/users/blog/ansokolov/a39694), які містять зміни Конституції України такі, що є достатніми, аби Україна впевнено крокувала шляхом позитивного сталого розвитку. Тож, ходімо через демократизацію до свободи, заможності і впевненості у завтрашньому дні!