Архітектурні цінності України.
Мистецтво
,бузмовно, є тією рушійною силою, як
допомогає людині відчути, пізнати себе
і світ через світосприйняття інших.
Воно, оскільки створювалося
із формуванням людини ,несе колосальну
інформацію і має надзвичайну силу
впливати і передавати
енергетику людини, яка її створювала;
часу , обставин життя суспільсва і
бачення, яке було стале на даному етапі
.
Знання
про шлях
людства , окремої нації у цїй сфері
діяльності , дає можливість сягнути до
особливостей життя саме цієї спільноти.
Архітектурні
здобутки України
приваблюють
відвідувачів
з різних частин світу. Це
країна, що увібрала в себе стільки
непоєднуваних
частинок:
тоталітарного-анархічного,
екстраординарного-класичного. Саме
вона є Батьківщиною митців ,які є
всесвітньо
відомими і, на жаль, більшість з них
формально
вважаються
російськими
видатними діячами. Ця країна є другою
Батьківщною багатьох переселенців,
людей різної національності , на її
теренах співіснували митці різного
походження і кожен з них вільно ніс
частину своє країни і поєднював її з
Україною.
Однією
з важливих подій ,на
мою думку, було
зведення у Львові у 1363р. кафедральний
собор Львівської вірменсько-католицької
архієпархії, а згодом Української
єпархії Вірменської апостольської
церкви.
Вірменський собор є однією з найбільш
древніх святинь Львова.Цього року
відзначається
його
650-річчя.
Будівництво
розпочалось
у 1363р. та завершилось 1370р., архітектором
проекту був Дорінг (також він працював
над собором святого Юра).
Над
будівництвом найстарішої
вівтарної частини святині в 1356–1363 роках
разом з вірменськими майстрами трудився
архітектор Дорінг. Після зведення
храм
стає духовним центром вірменської
громади Львова, а згодом і єпархіальним
центром вірмен на землях Валахії та
Русі. Впродовж наступних років територія
навколо церкви забудовується, утворюючи
неповторний комплекс, до якого входять
палац архієпископа, дзвіниця, монастир
бенедиктинок та вірменський банк. У
дворі собору, за огорожею з брамами,
збереглась унікальна дерев’яна
композиція-вівтар XVIII століття «Голгофа».
Також на території комплексу Вірменського
собору у
1726
році зведено колону Святого Христофора
на честь Христофора Августиновича –
ініціатора та мецената відновлення
вірменської святині. Біля Вірменської
церкви у Львовізбереглися хачкари –
специфічні вірменські хрести XVI–XVIII
століття.
Інтер'єр
прикрашений фресками, мозаїкою,
орнаментальним розписом Яна Генрик
Розена. Центральна частина Вірменського
собору зводилася, починаючи з 1630 року
під егідою архітектора Войцеха Альберта
Келара. Однак після великої пожежі 1712
року храм видозмінюється, набираючи
архітектурних рішень стилю бароко.
Після знесення частини будинків зі
сторони вулиці Краківської, у церкви
з’являється західна вхідна частина.
Саме зі західної частини під керівництвом
архітектора Франциска Мончинського у
1908 році було зведено найбільш нову
частину Вірменського храму – притвор.
Варто зазначити, що у 1930 році у храмі
з’явився новий вівтар, спроектований
Вітольдом Мінкевичем.
Внутрішній
інтер'єр собору вражає неймовірною
красою. Поєднання кольорів, своєрідні
картини та ікони істотно відрізняють
Вірменський кафедральний собор від
усіх церков Львова. Також у приміщенні
собору викарбовано епітафії, які написані
латинською мовою.
Як
і всі монументальні споруди центру
Львова,вірменський собор багато разів
перебудовували. Однак, не дивлячись на
численні перебудови, бездоганно
збереглись планувальні рішення старої
східної частини храму, в яких можна
побачити традиції древнього вірменського
та руського будівництва В часи панування
радянської влади Вірменський храмзакрили,
віддавши приміщення під сховище картинної
галереї, а згодом передали музею імені
Леніна. І тільки в 2000-му році церкву
повернули вірменській громаді для
проведення богослужінь.
Вона
входить до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Являє собою архітектурну пам'ятка
національного рівня.
Якщо
у читача буде нагода побувати у Львові
,я порадила б відвідати
цю незвичайну прикрасу міста.
А ще було б непогано для сучасної людини
знати культуру хоча б своєї країни, адже
вона впливає
на нас , хоч часом ми і не усвідомлюємо,
і
робить з нас тих, ким ми є.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.