Народовладдя

Єдина форма порятунку і успішного розвитку держави України.

                                              

У дуже стислому, концептуальному вигляді, я спробую донести людям, справжнім пассионариям, що переживають за долю народу Україні, принципи «народовладдя», як єдину форму порятунку і успішного розвитку держави України.
Зміну існуючої порочної системи державного управління я закликаю здійснити не революційним шляхом, а еволюційним. Так, я переконаний, громадський порядок змінювати способом застосування сили, загрожує великими людськими жертвами, і ні до яких позитивних результатів не призведе. «Арабська весна» вже показує, згубність такого шляху, а аналітичне дослідження цих подій, доведе про застосування високотехнологічних інтерактивних маніпуляцій них можливостей, способом так званих «народних революцій», вирішувати глобальні питання перерозподілу ресурсів на користь Світового Уряду. Хто такі члени Світового Уряду? Про це пишуть багато і давно. Почніть хоча б з цього: Граф Череп-Спиридович «Таємний Світовий Уряд». Один чиказський рабин сказав: Граф Толстой пророкував: «Людина, яка прийшла з півночі, врятує цивілізацію». Можливо це Череп-Спиридович? Хто знає? - Прочитайте цю книгу, і ваше уявлення про світ зміниться назавжди. Нам пострадянським людям, що прожили більшу частину життя в країні, в якій, як у біологічній лабораторії проводилися експерименти над кількома поколіннями людей, глобальні світові загрози найближче, для їх чіткого розуміння та усвідомлення відповідальності перед усім людством. Ще Парацельс писав: «Є один народ, який Геродот називає гіпербореями. Нинішню назву цього народу - Русь. Не можна довіряти їх страшному занепаду, який триватиме багато століть. Гіпербореї пізнають і сильний занепад, і величезний розквіт ... У цій країні гіпербореїв, про яку ніхто ніколи не думав як про країну, в якій може статися щось велике, над приниженими і знедоленими засяє Великий Хрест Відродження ». Це про нас писали провідці.
Опустимося на грішну землю.
Таке життя, яку народу Україна влаштував Янукович зі своєю ОЗУ під назвою Партія Регіонів, не витримає ніхто. Більшого падіння важко собі й уявити. Чи розуміє Янукович відбувається? Упевнений, що ні.
Хто ним керує? Льовочкін, Фірташ, Коломойський, Фельдман? Хто? Так от, відповівши на питання, кому це треба? Питання про революцію опаде сам. А як же бути? Народ готовий на бунт. А це вже процес не керований. Ось його то і хоче спровокувати владу. Допустити бунт не можна. Чи є альтернатива революції? Є. Це шлях еволюційний.
Влада в Державі має належати виключно Народу. І він повинен і може реалізовувати її сам. Як? Через вибори. Але як організувати вибори так, щоб ми могли б обирати того, кого хочемо, а не того, кого нам пропонують. А, як правило, пропонують, з двох зол вибирати краще. Давайте зрозуміємо і приймемо одну важливу аксіому. Вибори депутатів чи керівників - мають сенс лише тоді, коли це невеликий колектив, і обраний зобов'язаний регулярно звітувати перед ним. Але в умовах великої маси людей, у будь-якого «обраного» тим менше відповідальності, чим більше колектив, його «вибирає». Тобто механізм реального народовладдя працює тільки в межах невеликого колективу, де всі громадяни добре і давно знають один одного, і тому здатні "обрати" зі свого середовища найбільш відповідальних і здібних, тих, кого досконально знають і кому довіряють. А, головне, кого можуть прямо контролювати й строго спитати, якщо знадобиться то і переобрати, без всяких бюрократичних перепони і істотних фінансових витрат. Таку систему обрання своїх представників, потрібно прийняти як аксіому, якщо мета «народовладдя». Інший системи виборів народних обранців немає і не може бути. В масштабах району, міста, області та цілої країни - вибори вже відбуваються з тих, кого більшість не знає особисто. У цьому випадку відразу ж включаються механізми піар-компаній: дутого іміджу, вмілої реклами, кількості грошей, вкладених в виборну кампанію, відвертого підкупу і, внаслідок цього, виникає безвідповідальність перед своїми виборцями. Перевага тут відразу ж отримують представники фінансово-олігархічних кланів. Людина без грошей і зв'язків тут уже нікому не цікавий. Тут вступає в силу закони «політичних ігор» - те, на чому варто псевдо демократія, і, завдяки чому, влада завжди опиняється в руках нечистоплотних представників сверхкрупного Капіталу. А в кінцевому підсумку, через глобальний вплив міжнародних фінансово-промислових корпорацій - в руках т.зв. Світового Уряду.
В існуючій системі виборів будь-яка, де-юре "демократична республіка» стає де-факто «кланово-олігархічної». Влада Народу ілюзорна. Народ не має ні яких механізмів впливати на владу. Кілька олігархічних кланів, заволодівають основними ресурсами країни, ЗМІ, переробляють під свої інтереси закони і Конституцію, рвуть на шматки державу Україну. Країна перетворюється на поле битви між політичними партіями, де постійно чергуються, і «влада», і «опозиція», в будь-яких результатах, знаходяться серед постійних переможців, а громадянське суспільство - серед постійно переможених. Утворюється квазі-держава, де править волюнтаризм політичних сил в союзі з безпринципною мораллю тих, хто вміє робити "великі гроші", найогиднішим способом грабують загальнонаціональні ресурси. За ними ж створеним «законам», нібито для необхідності проведення реформ правоохоронної, судової, податкової та виборчої систем, позбавили громадян країни своїх прав і свобод, проголошених у Конституції. Верховенство влади народу, грубо зневажається. Народні депутати, своїми виборцями не контролюються у зв'язку з відсутністю такого механізму в існуючому виборчому законі та й у природі. Президент узурпував всю владу в країні. Збільшилося фінансування силових структур, що охороняють антинародну владу. Керівництво СБУ, ВВ і МВС, змінивши присяги служити народу України, перетворилися на каральний орган по відношенню до народу, якому покликані служити і який їх містить. Менше ніж за два роки, народ, який прагне до демократії та європейських цінностей, виявився у владі диктатора. Чому це стало можливим? Відповідь проста. За двадцять років Незалежності жоден Народний депутат Верховної Ради України, нічого не зробив для того, щоб створити дієвий механізм «народовладдя», ні чого не зробив для того, щоб створити дієвий механізм володіння народом загальнонаціональним багатством. Ніхто. Ні один. Чому? Тому що, по суті, вони не є Народними обранцями. Це не вибори, а профанація. Ми увійшли в рік виборів до Верховної Ради. Питання. Яка політична партія в свою програму включила механізм «народовладдя»? Жодна партія. Будь-яка партія бореться за владу. Для чого їм підпадати під контроль народу? Влада партіям потрібна тільки для того, щоб без контрольно!, розпоряджатися загальнонародною власністю і бюджетом країни. Хтось може подумати, що я взагалі проти партій. Ні. Я сам в партії «Реформи і Порядок». Роль партій, як громадських організацій, я уявляю собі зовсім інакше. Але про це, ще буде час поговорити. Прийшов саме в цю партію, щоб взяти участь у реформуванні моєї улюбленої країни України. Щоб навести в Країні порядок. І поки ми з вами не зрозуміємо, а потім і інших переконаємо в тому, що пака не виробимо механізм «народовладдя» і не змінимо систему виборів, життя в країні не покращиться, а буде все гірше і гірше. Продуктивні сили виїдуть з країни, Україну перестане існувати, як держава для українців, а найбільша цінність земля, Богом дана нам, буде, врешті-решт, захоплена Світовим Урядом.
Які головні висновки можна зробити, прочитавши статтю загальної теми «народовладдя»?

1.Сучасна система виборів в Україні антинародна за своєю суттю. Веде державу Україну до розпаду на догоду Світового Уряду.

2.Едина система виборів, яка визначає суть «народовладдя», мажоритарна в невеликих територіальних дільницях з населенням до 2000 тис. осіб компактно проживають. Це приблизно 650 - 700 сімей.

3.Народу потрібно показати шлях до свободи та добробуту, а не підбивати його до бунту і кровопролиття. На численних мітингах всілякі «лідери», закликають народ до усунення існуючої бандитської влади. При цьому не пропонують ні чого нового. По суті одні бандити хочуть відібрати владу у інших бандитів. Вибори в Україні гра картярами міченими картами, а на кону країна.

Все написане, на мій погляд, очевидне. Але може в читача виникнути питання. Я цьому буду тільки радий і готовий кожному пояснити свою позицію. Більше того, готовий прийняти іншу думку, якщо воно спрямоване на посилення концепції «народовладдя». Головне те, що ми повинні переконати людей в тому, що корінні зміни мають в країні статися. Але шлях до цих змін та мету, повинні бути добре продуманими і, головне, прості і зрозумілі народу.

Первинне, це народовладдя. Народ, ни кому, ни коли не повинен передавати і не довіряти свою власть - крапка. Це аксиома. А далі у нас все зійдется.

Володимир Горб