Часи великих змін часто стають сприятливими для спритних ділків, котрі завжди знаходять можливість збагатитися. Економічна криза – більшість людей бідніє, зате окремі знаходять можливість поповнити статки. Інфляція, дефляція – в країні проблема, терпить народ, зате й тут підприємливі особи наживають статки. Такі особи вміють «нагріти руки» на війні, неабияким джерелом збагачення для них є і революція.
Український Майдан, коли більшість людей забувають про особисті проблеми та меркантильні інтереси і стають на захист загальної справи, також прекрасне джерело наживи для не обтяжених сумлінням типів. Так було в 2004 році, так є, на жаль, і зараз.
Молоді й здорові люди, які прагнуть змін, лишають сім’ї, їдуть в Київ. А хто не може їхати, але також прагне змін – допомагає матеріально, так сказати, фінансує революцію. І є посередницька структура – штаб національного опору – котра збирає гроші, за які організовує поїздки протестуючих в Київ. Ніби все функціонує нормально, але все одно є простір розгулятися нечистим на руку діячам. На Євромайдан здають гроші багаті підприємці, які хочуть працювати за європейськими правилами, але здають і бідні, які вже не можуть далі так жити і надіються на зміни. Пенсіонери віддають залишки мізерної але чесно заробленої пенсії і не задумуються, як потім заплатять за квартиру і за що куплять продукти та ліки. Але чи чесно і раціонально використовуються ці кошти?
Як розповідають люди, які приїхали відпочивати в санаторії Трускавця, але не хочуть відставати від життя і тому є учасниками різних мітингів та віче, почули звіт штабу національного опору в Трускавці. За місяць існування Євромайдану зібрано близько 170 тисяч гривень і відправлено понад 20 великих (50 місць) і малих (20 місць) автобусів в Київ. Повідомлено також, що вартість поїздки великого автобуса – десять тисяч гривень, а малого – п’ять тисяч. Гості Трускавця зраділи за таку чітку діяльність штабу, але ввечері замислились. Вони самі їхали автотранспортом в Трускавець через Київ, тож порахували кілометраж в одну і другу сторону, витрати пального на великий і на малий автобуси, врахували також невеликий прибуток перевізника чи амортизацію (хоча перевізники ніби також іноді виступають в ролі спонсорів, надаючи автобуси з відшкодуванням лише вартості пального) і виявили, що поїздка великого автобуса обходиться в п’ять тисяч гривень, а малого – в дві тисячі. Вони справедливо запитують, куди поділася різниця в коштах? Чи перевізники вирішили поспекулювати на темі Євромайдану і отримати суперприбутки, а чи залишкові кошти осіли в кишенях посередників? І чому відмовляються посилати в Київ бажаючих поїздом? Чи не тому, що тоді буде чітко видно використання коштів?