«Будьте люди»

«Знов на голгофу нас ведуть, щоб на хресті розп’яти нині, Та сурми волі вже гудуть - йти в Європу Україні!» Олександр Денисов

Прочитав звернення міського голови Харкова і згадав, як колись був популярним в інтернеті ролик про те, як знімали звернення Добкіна до виборців. Пам’ятаєте? Вираз про написаний «немножко по дебильному» текст став безцелером і не тільки в Україні. Чому згадав саме про це? Та тому що текст звернення до Харків’ян був написаний ні не «немножко по дебильному», а зовсім. Ті, хто готував цей текст, (навіть і думки не виникає що його писав сам Харківський міський голова) не спромоглися зазирнути у Книгу Пам’яті Харківщини, чи в архів, або хоча б в інтернет. А навіщо? Легше написати: «… лише за п’ять місяців Харків втратив декілька сот тисяч». Декілька сот тисяч! І це про заморених голодом людей! А далі так само: «А Україна за всі три Голодомори – кілька мільйонів». Так, дрібницю. Кілька мільйонів це – від двох до дев’ятисот дев’яносто дев’яти мільйонів. Так скільки ж? Дослідники комуністичних злочинів пишуть про 7-10 мільйонів. Або хоча б прочитали офіційну частину рішення Суду, щодо катів українського народу. Так ні ж. Кілька мільйонів. В очі видь що текст писала людина, що найменше байдужа до того, про що вона писала. «Звернення» нагадує «відбувайщину», як за радянських часів. Бездушне виконання указу президенту. А наступне речення тексту взагалі повний «ступор», але варте того, щоби процитувати. «Їх історії залишилися не в сімейних альбомах, а на сторінках книг – як символ страшного геноциду». Ну і як? Уявили себе під час Голодомору перед об’єктивом фотоапарату? Сфотографуйте мене будь-ласка, для сімейного альбому? Оце вже точно ні «немножко». На повну! Із цього ж речення видно, що знає таки автор звернення про книжки та заглянути туди було ліньки.

З того ж інтеренету відомо, що Харківський міський голова не дуже добирає висловів для «прочуханів» своїм підлеглим. Але для «вдячності» автору «звернення», самої лише ненормативної лексики замало. Гнати з роботи у три шиї. Підставив він Адольфовича по повній. Геноцид є геноцидом. Як же тепер спокійно ходити по вулицях, на яких «біля своїх мертвих батьків стояли голодні діти» і які досі носять імена тих хто свідомо голодом нищили тих батьків і їх дітей. Це ж тепер їх треба перейменовувати, як того вимагають рішення облради, Суду, укази президента, чисельні звернення громадян та партій. От тоді дійсно пам'ять про заморених голодом комуністичним режимом людей, «… залишиться з нами на завжди. А не тільки сьогодні.» А поки що на Харківщини міцно оберігається пам'ять про катів України. І на тлі цієї пам’яті, оте «звернення» та проплачене шоу під назвою викладання студентами хреста запаленими лампадками, виглядає цинізмом.

А тепер ще і мітинги на підтримку євроінтеграції заборонили. Не напряму звісно, а під приводом епідемії грипу. Начебто в аудиторія і класах не інший рівень зараження ніж на свіжому повітрі. Бідні дітки можуть залишитися без новорічних свят, за великого переляку влади. Знов залізна завіса? Радянський союз? І черговий Голодомор для України?

Олександр Денисов, голова Харківської обласної (крайової) організації Народного Руху України

                                                                                 http://h.ua/story/392520/