Отже, ви – початківець режисер. Зрозуміло, що вам хочеться зняти такий шикарний фільм, щоб ваше ім’я навіть найзапекліші критики запам’ятали далеко і надовго. І не менше хочеться велику купу зелених грошенят на новий Феррарі і шикарну віллу з тридцятьма унітазами.
Тому далі ми, професіонали шоу-бізнесу з академічним стажем, трохи розповімо, як правильно знімати фільми, на які публіка буде ломитися як стадо голодних слонів.
Кажуть, що справжній майстер здатний зі звичайної какашки зробити цукерку. І в якості першого кроку нам потрібно правильно вибрати жанр. Давайте для початку подивимося, які у нас жанри присутні ви наявності, і як впливають фільми різних жанрів на критиків і глядачів.
Драма
Після майстерно знятої драми більшість глядачів йдуть все в сльозах і соплях. А у деяких (досить сентиментальних і вразливих) подушка не просихає цілий тиждень. Треба зауважити, що критик – теж людина, тому, обливаючись соплями і сльозами, він іде у меланхолійну депресію. А в такому стані у нього не підніметься верхня кінцівка, щоб написати хорошу, а не похмуру, як абсолютно безмісячна ніч, рецензію. Тому критик тішиться з залученням кішки, собаки або єнота, що мешкають на ввіреній йому житлоплощі (найчастіше це вілла в Каннах або в інших злачних місцях). Ступінь депресії визначається за вологості шкурки цього домашньої тварини. На щастя режисера, критик, як морально стійка він побачив види (читай – фільми), швидко приходить в нормальне для критика стан. Чим більше вразився критик, переглядаючи драму (і крадькома витираючи зрадницьку сльозу) тим краще в жалісним сенсі цього слова буде рецензія.
При зйомці якісної драми від режисера потрібно жорсткосердечними і цинізм, який переходить в чорний гумор. Це потрібно для того, щоб режисер міг довести будь-якого актора до потрібної кондиції, коли актор буде змушений зі страдницьке фізіономією заливатися сльозами, а не ламати комедію, намагаючись видавити з себе струмінь крокодилячих сліз.
Комедія
Як свідчить випробувана часом народна мудрість, добре сміється той, хто робить це останнім. Тому хороша комедія виходить тоді, коли останнім сміється режисер.
Комедія – це мистецтво зняти фільм так, що глядач буде кататися за власним попкорну та іржати, як кінь на екзекуції лоскоту. Саме тому головне для режисера – правильно розрахувати паузи між нападами сміху. Щоб смішних епізодів вистачило, і глядач не досмеялся б до остаточного посиніння. Краще за все дотримуватися принципу “а сама суниці – на десерт”, поступово нарощуючи “убивчість” жартів і смішних ситуацій.
Як смішний може бути використана будь-яка ситуація, але важливо подати її під правильним соусом. Приміром, якщо людина падає зі сходів, то йому на голову повинний звалитися цегла, а сходи – провалитися. Людина абсолютно безглуздо розмахує руками і чіпляється за вішалку для взуття. Зате з кишені випадає бумеранг і попільничка в подарунковій упаковці. А його кращий друг, граючи з собакою в доміно на терасі, цікавиться: “Джон, ти чого так довго в холодильнику копаєшся?”
Критик оцінює комедію двічі. Перший раз за кількістю пилу на одязі глядачів після сеансу (чим більше пилу вони зібрали, тим більше вони каталися по підлозі, знаходячи комедію чудовою), а другий раз – тестує на собі.
Хоча критика розвеселити важко (дуже швидко він звикає до жартів), сусіди впевнені, що він періодично призводить коня на будинок подивитися фільм. І що цей кінь є музою для критика, так як його рецензії виходять на рідкість веселими.
Жахи
Грамотний режисер знімає ужастик так, щоб глядачі писалися від страху прямо в штани (бувалі глядачі використовують памперси), а волосся у них ставало дибки, під кутом 90 градусів до того місця, звідки вони ростуть.
Під час кіносеансу глядач здатний зжерти мішок попкорну, намагаючись витіснити невмируще почуття страху. А деякі глядачі, впадаючи в хвилююча стан, запросто можуть з’їсти навіть обшивку у крісла.
Ужастик сприймаються критиками “на ура”, в тому сенсі, що їх рецензії сильно нагадують фільм жахів, задокументований на папері. І це правильно – попереднє тренування на штанях ще нікому не заважала.
Від режисера потрібна здатність впадати в похмурий (злісний) песимізм, а цілком необразливий сценарій перетворювати в льодовий кров. Головне – не переборщити, а то глядачів доведеться виносити із залу і відкачувати підручними засобами з пожежних шлангів.